Партія регіонів таки протиснула через парламент призначення нового голови Нацбанку – замість Сергія Арбузова, якого перевели до Кабміну, центробанк очолив його колишній заступник Ігор Соркін. Перед цим президент замінив на посаді голови Служби безпеки України Ігоря Калініна його першим заступником Олександром Якименком, який, за інформацією ЗМІ, був свого часу керівником охорони в пов’язаних із «Сім’єю» структурах.
Чергові кадрові зміни лише підкреслили посилення впливу «Сім’ї», концентрація важелів якої у виконавчій владі дедалі більше дисонує з її слабкими позиціями в парламенті, де вона все-таки має шукати компромісів із представниками груп. При цьому Янукович висуває і надалі законодавчі ініціативи, які мали б прямо підпорядкувати йому уряд, маргіналізувавши роль формального очільника Кабміну іще більше.
Проте означений процес супроводжується досить цікавою тенденцією: окрім очікуваного засилля в уряді донецьких, на керівних посадах зростає кількість осіб, які своєю біографією так чи так тісно пов’язані з РФ. Концентрація людей, які народилися, навчалися, сформувалися як особистості, служили або працювали в Росії чи на Росію, мають тісні родинні, бізнесові чи професійні контакти з її структурами, в нинішньому уряді досягнула безпрецедентного за всю історію незалежної України, а тому значною мірою критичного рівня. Відтак сумнівно, що люди, які принаймні ментально навряд чи відокремлюють себе від «Русского міра», керуватимуться у своїй діяльності усвідомленням унікальності й самодостатності Української держави чи матимуть проєвропейські переконання. Адже кожен чиновник, як і будь-яка людина, зазнає впливу середовища, де формуються його світогляд та цінності. Хоч наразі ще зарано називати їх агентами впливу Кремля, а в певних питаннях вони можуть навіть виявляти неабияку впертість у протистоянні його тискові, однак Україну вони, схоже, бачать хіба що такою собі «другою Росією». А це робить державу особливо вразливою і позбавляє перспективи.