Останніми роками саміти Україна – ЄС нагадують старий радянський анекдот про зарплату. Європейці вдають, що «визнають європейські прагнення України та вітають її європейський вибір», а українська сторона, своєю чергою, робить вигляд, що з усіх сил намагається виконати свої реформаторські зобов’язання. Посадовці ввічливо обмінюються дипломатичними натяками щодо реального стану речей, але все залишається на своїх місцях до наступної зустрічі. Останній саміт, що відбувся 4 грудня у Києві, став винятком із цього правила, адже президент Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу нарешті наважився порушити цю традицію.
«Пане президенте, я говоритиму з вами чесно, – звернувся він до Віктора Ющенка. – Нам дуже часто здається, що обіцянки України про реформи виконуються лише частково. Ви тільки частково дотримуєтеся взятих вами зобов’язань, дії не завжди супроводжують слова». Український президент намагався пояснити європейцям, що не відповідає за неконструктивні дії уряду, який і сам часто критикує. Баррозу, однак, відповів, що Брюссель адресує претензії Ющенкові як главі держави й не хоче заглиблюватися у внутрішньополітичну боротьбу в Україні.
На саміті також цілком очікувано оголосили про те, що переговори про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС ще не завершено, а отже, підписання угоди про асоціацію (важливою частиною якої мав стати розділ про зону) доведеться відкласти на 2010-й. Проте українські експерти схиляються до того, що реалістичніше говорити про 2011–2012 роки. Заступник міністра закордонних справ України Валерій Чалий також зазначає, що підписання угоди саме наступного року не є самоціллю, адже головне не терміни, а якість.
Та справжньою сенсацією стала інформація, яку поширила після саміту одна з українських газет. Мовляв, за неофіційною традицією розширення ЄС відбувається групами, тож Україні запропонували знайти євроінтеграційного партнера. І Київ уже начебто погодився створити тандем із Молдовою. Міністерство закордонних справ назвало це повідомлення дезінформацією, а заступник міністра Костянтин Єлісєєв підкреслив, що Україна може вступити до ЄС індивідуально, без жодних прив’язок до інших країн.
Утім, навіть суто гіпотетично тандемна пропозиція Брюсселя є цілком логічною. Вона не лише вносить у євроінтеграційні прагнення Києва елемент змагальності (у маленькій країні проводити реформи значно легше, і в багатьох сферах Молдова вже випереджає Україну), а й дає змогу Євросоюзу в разі виникнення суперечок всередині ЄС використати заморожений конфлікт у Придністров’ї як своєрідне аварійне гальмо. Водночас поділ Кіпру не завадив Євросоюзу прийняти у свої лави тільки грецьку частину острова, тож (хай навіть теоретично) Україна і Молдова все ще мають шанс, хоч і в не найближчій перспективі.