Під час зустрічі присутні ознайомилися з вибраними уривками роману письменниці «У високій траві», перекладеними українською мовою і надрукованими у спеціальній брошурі, виданій Львівським національним університетом імені Івана Франка, повідомляє прес-служба Книгарні «Є».
Ґабріела Бабнік (1979 р.н.) – представниця молодого покоління сучасної словенської літератури. Перший роман авторки «Шкіра з бавовни» (2007) на Словенському книжковому ярмарку здобув нагороду у категорії «Найкраща дебютна книга».
Бабнік фахово займається вивченням сучасного нігерійського роману, який став темою її магістерської роботи. Словенський читач має змогу познайомитися з цією екзотичною літературою саме завдяки перекладам письменниці і оглядам, які Ґабріела Бабнік пише для словенських видань.
У центрі роману «Шкіра з бавовни» – тема сприйняття іноземцем, африканцем, словенського побуту, звичок, менталітету. Психологія героя розкривається завдяки розповіді від першої особи, а основна сюжетна лінія – любовна історія, що розвивається між ним і дівчиною-словенкою.
Авторка звертається до окремих соціальних проблем, які розвинені та поглиблені у наступному її романі «У високій траві» (2009).
У «Шкірі з бавовни» письменниця звертає увагу на панування стереотипів, проблеми упередженого ставлення до іноземців, ксенофобії, а у творі «У високій траві» змальовано причини розпаду сім’ї.
На літературному вечорі розмова йшла про патологічні стосунки між героями творів, зокрема роману «У високій траві».
Дія роману «Шкіра з бавовни», написаного в Любляні, відбувається в африканському і європейському середовищі, а в творі «У високій траві», який авторка писала, перебуваючи в Нігерії, йдеться про Словенію.
Гостя вечора розмірковувала про те, чи у країнах, що знаходяться на такій великій відстані одна від одної, функціонують різні норми суспільної поведінки чи все ж таки подібні. Йшлося також і про стереотипи, що панують у білих стосовно чорношкірих і навпаки.
У своїй прозі Ґабріела Бабнік не вдається до моралізаторства, не вдавалась вона до нього і протягом вечора.
Письменниця розповідала про літературу, про свою батьківщину та про країну, що останніми роками також стала їй рідною, і час від часу позирала на свою двомісячну донечку, з якою приїхала до Львова.