Правляча коаліція на чолі з прем’єр-міністром країни Іветою Радічовою зазнала поразки. Переможцем, можна навіть сказати тріумфатором, перегонів стала партія «Курс – соціальна демократія», очолювана Робертом Фіцо. Він уже обіймав посаду прем’єра протягом 2006–2010 років. Партія здобула близько 44% голосів та може розраховувати на 86 мандатів. Це дасть їй змогу сформувати однопартійний уряд та не створювати коаліції з іншими партіями.
Виборча кампанія супроводжувалася гострою боротьбою. У країні накопичилося чимало проблем. Хоча світова криза завдала не такого сильного удару по Словаччині, утім, дала про себе знати доволі високим рівнем безробіття, дефіцитом бюджету, що сягнув граничної межі за вимогами Європейського Союзу.
Однак головною проблемою держави та центральним питанням виборчої кампанії була корупція. Звісно, її рівень аж ніяк не можна порівняти з наявним, зокрема, в Росії та інших країнах СНД. У Словаччині корупція має значно менші обсяги, проте, певна річ, дізнаєшся про все, лише порівнявши. За європейськими мірками вона доволі висока.
Наприкінці того року невідомі хакери виклали в інтернеті матеріали операції Gorila, яку проводила одна зі спецслужб – Словацька інформаційна служба. З них випливало, що у 1998–2006 роках фінансова група «Пента» начебто підкупала політиків, пов’язаних із тодішнім правоцентристським кабінетом Мікулаша Дзуринди.
Аудіозаписи свідчили про те, що провідні політики протягом двох років отримували великі хабарі від названої інвестфірми в обмін на пільги при приватизації провідних підприємств словацької промисловості. До скандалу були втягнуті переважно члени правлячої в той час партії SDKU-DS (Slovenska demokraticka a kresťanska unia — Demokraticka strana – Словацька демократична та християнська унія – Демократична партія), очолюваної міністром закордонних справ та колишнім прем’єром Мікулашем Дзуриндою.
Відлунням останньої обставини стала протестна акція, котра відбулася у Братиславі напередодні виборів. Її учасники закликали співгромадян не голосувати за жодну із системних партій. Близько 300 людей закидали міліцію камінням і намагалися штурмувати будівлю уряду. Стражі порядку застосували сльозогінний газ та діяли доволі жорстко, що, у свою чергу, спричинило нові протести.
На що ж чекати від зміни влади у Братиславі?
На нову владу очікує боротьба з високим рівнем безробіття, а також нелегке завдання оздоровлення державних фінансів, щоби дефіцит бюджету наступного року не перевищив тривідсоткового бар’єру, встановленого Брюсселем.
Джерелом наповнення бюджету може стати підвищення особливого податку для банків, котрий уже на сьогодні є одним із найвищих у ЄС. Більший податок на дохід сплачуватимуть громадяни з доходами, вищими за середні, та найприбутковіші фірми. «Фіцо додав, що він не має намірів досягти цього за рахунок людей з низьким рівнем доходів. З цього можна зробити висновок, що буде введено податок для мільйонерів чи податок на предмети розкошів», – припустив в інтерв’ю чеській газеті Lidovky політолог Петр Юст. Однак, на думку економістів, підвищення таких податків може відлякувати іноземних інвесторів.
Щодо розслідування корупційного скандалу Gorila Роберт Фіцо в одному з передвиборчих інтерв’ю обіцяв, що не втручатиметься у розслідування цієї справи. Тим не менш, «є побоювання, що Фіцо намагатиметься припинити чи принаймні призупинити роботу команди слідчих. Чи результати розслідування взагалі не будуть оприлюднені. Його ім’я у списку Gorila з’являється значно частіше, ніж решти політиків. Наприклад, імені Дзуринда, на відміну від Фіцо, там взагалі немає», – вважає Петр Юст. Розслідування корупційного скандалу може стати для Фіцо каменем спотикання в разі справді повного та незалежного дослідження матеріалів справи.
Найважливішим зовнішньополітичним партнером Словаччини є Чехія.
Жоден уряд у Братиславі, як, зокрема, й у Празі, не піддав цю думку сумнівам та не діяв цим відносинам на шкоду. Перший іноземний візит Роберта Фіцо як прем’єра відбудеться до Праги. Під час передвиборчої кампанії і раніше він не критикував дій Чехії щодо фінансової політики ЄС. «Я завжди із повагою ставився до внутрішніх справ Чеської Республіки, я не маю права коментувати цих питань», – сказав Фіцо в інтерв’ю чеському телебаченню.
У Чехії за виборами, що відбуваються у Словаччині, спостерігали з особливою увагою. У цій країні позиції соціалістів також доволі сильні. При цьому нинішня ліберальна влада цілком може розпастися внаслідок корупційного скандалу, що спричинить дострокові вибори. Окрилена успіхом своїх словацьких товаришів, чеська соціал-демократична партія, що перебуває нині в опозиції, хоче вже за два тижні провести в парламенті голосування про довіру до ліберальної влади. Зважаючи, що нині в країні триває судовий розгляд справи про корупцію проти правлячих партій, шанси на вотум недовіри чинному кабінету та подальшу перемогу на дострокових виборах у чеських соціалістів доволі великі.
Фіцо завжди був проєвропейським політиком. З цих позицій він критикував попередній кабінет. Поза сумнівом, тепер європейський вектор у політиці Братислави значно посилиться. У будь-якому разі у Брюсселя з ним буде значно менше проблем, ніж із його попередницею Іветою Радічевою.
Чималі проблеми всередині Словаччини, що матиме зовнішньополітичні наслідки, очікують на кабінет Фіцо у зв’язку з питанням національних меншин. Найбільша національна спільнота – угорська – становить майже 10% населення. Проживає компактно у південній частині країни. Угорська спільнота домагається більшої автономії у питаннях освіти і культури. У країні проживає також чимало ромів (циганів), серед яких спостерігається високий рівень бідності та соціальної незахищеності.
Через проблеми з угорською меншиною у Словаччині відносини Братислави та Будапешта не можна назвати добрими. Уряд Фіцо 2008 року заборонив президенту Угорщини з’являтися на території Словаччини, коли він мав відкрити статую святого Стефана.
Актуальною є також і проблема, пов’язана з декретами чехословацького президента Едуарда Бенеша 1945–1946 років. Відповідно до яких з тодішньої Чехословаччини були насильно виселені за національною ознакою три мільйони німців (переважно з колишньої Судетської області Чехії) та 600 тис. угорців (здебільшого з нинішньої Словаччини), а майно їхнє конфісковано.
Фіцо стосовно національних меншин дотримується за європейськими мірками доволі радикальних позицій. До складу його кабінету 2006–2010 років входили представники націоналістичних партій, через що у нього були проблеми з європейськими соціалістами та соціал-демократами. Не додає оптимізму і те, що у Будапешті віднині при владі праві, котрих підтримують місцеві націоналісти. На думку Петра Юста, «по обидва береги Дунаю нині влади сильних, владолюбних лідерів, й у обидвох більшості в парламенті. У Віктора Орбана (прем’єр угорської влади. – Авт.) навіть конституційна більшість, однак і у Фіцо більшість. Останній стосовно угорців часто грав на словацькій національній ноті. Думаю, з цієї причини можливі дипломатичні сутички».
Поверненню Фіцо зрадіють у Москві. Він завжди обстоював позиції посилення зв’язків з Росією. У Києві безперечно згадають, що під час українсько-російських газових непорозумінь Словаччина Фіцо була практично єдиною європейською країною, котра беззастережно стояла на боці Росії. Хоча не факт, що це повторюватиметься. Відтоді з Дунаю чимало води витекло.