Віктор Орбан виступив із програмною промовою у рамках літнього університету та студентського табору, відомого як Tusványos. Захід проводять з 1990-го в регіоні компактного проживання понад мільйонної угорської меншини в Румунії. З 2010-го захід став щорічним майданчиком для публічного виголошення основ політики правлячої в Угорщині партії «Фідес» та уряду на чолі з Орбаном.
Цьогорічна промова Орбана стала хітом у західних медіа. Все через фразу Орбана, що угорці не є «змішаною расою» та не хочуть нею бути. Однак це ще не все.
На промову звернув увагу Джонатан Ейял, заступник директора лондонського Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (Royal United Services Institute). Ось, що він пише:
«Глава Угорщини Віктор Орбан щороку їздить до румунської Трансільванії, щоб виголосити націоналістичні промови, спрямовані на активізацію значної місцевої угорської меншини. Небагато урядів дозволили б таке відкрите звернення до іредентизму, але румуни стерпіли це. Цьогорічна промова виявилася більш неврівноваженою, ніж зазвичай. За його словами те, що відбувається в Україні, «не наша війна». Він повторив тезу путінської пропаганди, що відповідальність за війну лежить на Заході, який відмовляється прийняти «чіткі вимоги безпеки» Росії.
«Росіяни спілкуються застарілою мовою», – визнав Орбан. «Але це не значить, що їхні слова, не мають сенсу», – додав він.
Орбан відкинув рішучість України продовжувати боротьбу як приречену стратегію, подібну до «сидіння в машині зі спущеними шинами на всіх чотирьох колесах». «Українці ніколи не виграють війни», – сказав він, з підтримкою (України з боку – Ред.) «англосаксів».
Завдання ЄС, сказав Орбан, полягає не в тому, щоб стати на бік українців чи росіян, «але в тому, щоб стати між Україною та Росією».
Але якщо ви вважаєте, що все це шокує, то готуйтеся до «крещендо» промови.
За словами Орбана, західні уряди «роками» пробували розвалити альянс V4 (Вишеградську четвірку – Ред.) країн Центральної та Східної Європи, і зараз використовують війну в Україні як можливість довершити знищення.
Нинішні політичні розбіжності всередині Вишеградської четвірки, за словами Орбана, «є питанням емоцій, адже, з угорської точки зору, війна є конфліктом двох слов'янських народів, від якого ми хочемо триматися осторонь, а поляки відчувають, що вони залучені».
Далі Орбан розкритикував вибір словаків і чехів, які «приєдналися до постзахідників (post-Westerners – Ориг.)», за дурний вибір, прирівнявши це до «людини, яка прив’язує своїх коней у палаючій стайні».
І, до речі, Орбан також повторив свої вже відомі теорії «расової чистоти». «Ми не є змішаною расою, – сказав він етнічним угорцям Румунії, – і ми не хочемо нею бути».
Все ж, Угорщина зіштовхується зі смертельною загрозою з боку Джорджа Сороса та брюссельських старійшин, які плетуть секретні змови: «Джордж Сорос і сили в Брюсселі все ще хочуть вдарити по нас міграцією», затягуючи Угорщину в суди, сказав він. Звісно ж, тільки Орбан може зірвати такі підступні змови.
Повсюди тон Орбана був зневажливим до Заходу, який нібито перебуває в кінцевій стадії занепаду. Тільки угорці, сказав він своїй аудиторії, «кращі, старанніші й талановитіші». І так: «світ належить нам».
Слухаючи ці нісенітниці, можна замислитися, чи справді місце нинішнього уряду Угорщини в ЄС і НАТО, і чи має значення наше твердження, що ці дві ключові інституції базуються на цінностях, доки нинішня Угорщина є їхнім членом».
Написане Ейялом майже з точністю відповідає звіту про промову Орбана угорського англомовного видлання Telex. Однак той матеріал проливає світло на ще один аспект промови Орбана: його програму на найближчі роки. Усе вищеописане (включно з економічною кризою, що насувається) це загрози та виклики Угорщині. Рецепт перемоги від Орбана простий:
«Він каже, що ключове – триматися осторонь. Угорщина досягне економічного успіху, якщо лишиться подалі від війни, міграції, гендерного божевілля, глобальних податків та рецесії в Європі. Це вдалося у 2010 році, і знову в 2020 році під час епідемії. «Ми виходили з кожної кризи сильнішими, ніж були, коли входили», – сказав він. За його словами, потрібна нова угода з ЄС, а також з Китаєм і США. Якщо ми зможемо досягти цього, ми можемо повернутися на шлях зростання та розвитку у 2024 році», – передають у тексті слова Орбана.
Завершується промова Орбана тим, що світ у боргу перед угорцями і «ми маємо намір стягнути борги».
20 липня Тиждень опублікував репортаж, у центрі якого угорська меншина в українському Закарпатті та вплив офіційного Будапешта на неї. Той текст нижче за посиланням.
Читайте також: Тонкий місцевий контекст. Як живе Закарпаття на тлі війни і постійних загострень між Україною та Угорщиною
Одним із речників матеріалу став Дмитро Тужанський, директор Інституту Центральноєвропейської стратегії, аналітичного центру з Ужгорода. Низка тез Тужанського не увійшла в текст, але дають краще розуміння політики Орбана, чудовою ілюстрацією якої є промова на Tusványos. Тому публікуємо їх тепер.
За словами Тужанського, політика Орбана протягом всіх років перебування при владі спрямована на мобілізацію суспільства перед загрозами, що дає тримати в тонусі себе, свій електорат і команду.
«Фідес» виграв (останні вибори – Ред.) на темі війни. Але це не про те, що хтось конкретно, Росія чи Україна, нападе на Угорщину. Ні. Це про загрозу війни. Весь світ згущається, але ми вас врятуємо. І так само угорська нація. Є загроза ідентичності, нація під загрозою знищення, але ми вас врятуємо. Це питання мобілізації… Орбану дуже комфортно працювати з заляканим суспільством», – каже він.
Ця мобілізація переважно ґрунтується на гіперболізованому комплексі жертви, який виник серед угорців після втрати значної частини територій та інших труднощів ХХ століття:
«Багато хто шукає угорського сепаратизму (про ситуацію в Закарпатті – Ред.). Там може більше синдрому жертви. В Угорщині це частина національної ідеї. І часто політичний курс. Серед угорців в Угорщині і угорців тут – йдеться про курс жертви. Нам винні, ми незадоволені. Нас принижують, не розуміють, всі хочуть нам зла. Зараз ми назвемо винного. І тому навіть під час війни угорці бояться звинувачувати Росію. Вони бояться сильнішого».