Про це пише газета «Коммерсанть-Украина», посилаючись на текст переданого Юлії Тимошенко повідомлення про підозру у скоєнні злочину.
Документ складається з двох частин. У першій частині викладаються обставини появи на українському ринку компанії "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), яку очолювала Тимошенко, і формування заборгованості компанії перед міністерством оборони Росії (МО РФ) за куплений газ в обмін на надання будівельних послуг. Слідство встановило, що "своїми умисними діями Т., діючи за попередньою змовою з Л., заподіяла державі Україна матеріальний збиток в особливо великих розмірах на суму 3 млрд 113 млн 53 тис. 506 грн 26 коп.". У зв'язку з цим Юлія Тимошенко підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (в редакції 2001 року; "привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем"; максимальне покарання – 12 років позбавлення волі).
Друга частина документа присвячена обставинам підготовки вбивства народного депутата II скликання Євгена Щербаня. За версією слідства, передумовою до скоєння цього злочину стали дії тодішнього першого віце-прем'єра Павла Лазаренка, який лобіював прийняття 22 грудня 1995 року Постановою уряду №1033 "Порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1996 році". Згідно з цим документом, за кожною областю закріплювався єдиний оптовий постачальник газу, у якого всі підприємства були зобов'язані закуповувати паливо за встановленою ним ціною. У Дніпропетровській і Донецькій областях таким постачальником виявилася компанія ЄЕСУ. "За надання протекції на державному рівні, лобіювання інтересів і усунення перешкод в роботі підприємства президент ЄЕСУ (Тимошенко – Ред.) систематично перераховувала на зазначені Л. рахунки в банківських установах грошові суми в розмірі 50% від всього прибутку, отриманого компанією від здійснення комерційної діяльності", – стверджує слідство.
У Генеральній прокуратурі упевнені, що "однією з перешкод" на шляху реалізації цього плану став Євген Щербань, який в свою чергу ініціював появу розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 12 лютого 1996 №71. Воно мало аналогічну урядовому документу назву, але різниця полягала в тому, що "єдиною організацією, яка уповноважена на укладення договорів з оптовими імпортерами природного газу на постачання його підприємствам Донецької області", є не ЄЕСУ, а корпорація "Індустріальний союз Донбасу". Як стверджують слідчі, "на цьому грунті" між Павлом Лазаренком, Юлією Тимошенко і Євгенієм Щербанем "виникали конфлікти, оскільки підприємства, підконтрольні останньому, категорично відмовлялися працювати з ЄЕСУ на умовах Т. і Л.".
Позиція Щербаня сприяла зменшенню прибутку ЄЕСУ і, як наслідок, особисто Тимошенко та Лазаренко, які ще на початку 1996 року "спільно прийняли рішення про його вбивство", сказано в документі. "Так як безпосередньо Т. і Л. не могли скоїти вбивство Євгена Щербаня, вони вирішили замовити його іншим особам, тобто організувати вбивство", – зазначають у Генпрокуратурі.
Подальші події, за версією слідства, розвивалися так: у першій половині 1996 року радник Павла Лазаренка Петро Кириченко, "не знаючи про справжні наміри Т. і Л.", організував у будинку відпочинку "Пуща-Водиця" зустріч Лазаренка з кримінальним авторитетом з Дніпропетровська Олександром Мільченко на прізвисько Матрос. Як стверджують слідчі, на початку року вони зустрічалися кілька разів, і на одній з таких зустрічей Лазаренко познайомив Матроса з Тимошенко. "Т. і Л., діючи за попередньою змовою між собою, замовили М. (Олександру Мільченко – Ред.) вбивство Щербаня, гарантувавши за це виплату винагороди в розмірі $3 млн і, на прохання М., сприяння в приватизації Царичанського заводу мінеральних вод", – вказується в документі. Для виконання цього замовлення Матрос звернувся до керівників банди, яка з кінця 1993 року діяла в Україні, а в 1995-му організувала вбивство президента футбольного клубу "Шахтар" Ахатя Брагіна.
"Для обговорення умов виплати винагороди за вбивство Євгена Щербаня" в першій половині 1996 року Юлія Тимошенко особисто зустрічалася з Матросом і одним з керівників банди в столичному готелі "Національний", де в той час жила, стверджують в ГПУ.
У підготовці вбивства Щербаня були задіяні 15 осіб. Для скоєння злочину члени банди купили два комплекти форми співробітників цивільної авіації, комплект форми співробітника міліції, рації і вогнепальну зброю: два пістолети-кулемети "Аграм-2000", два пістолети ТТ, автомат АКМ, гранати "Ф-1". У тексті документа докладно описані обставини вбивства Щербаня, що сталося 3 листопада 1996 в аеропорту Донецька. Коли Щербань разом з дружиною вийшли з літака, один з виконавців убивства Вадим Болотських (згодом засуджений за вбивство до довічного ув'язнення), "наблизився до Щербаня і двома пострілами з пістолета ТТ вбив його". Його спільник відкрив безладну стрілянину з "Аграм", в результаті чого було вбито ще п'ять людей.
Частину обумовленої суми за вбивство – $ 500 тис. – Лазаренко передав Мільченку через свого помічника, а той віддав їх Матросу 4 листопада, спеціально для цього відправившись в Дніпропетровськ. Після цього, стверджують слідчі, Тимошенко і Лазаренко почали зволікати з виплатою решти суми. "Помічник Л. К. (Петро Кириченко – Ред.) на прохання М. зустрівся з Т. і повідомив про його невдоволенні, пов'язаному із зволіканням виплати решти частини грошей за виконане вбивство Щербаня, на що Т. сказала, що заплатить", – впевнені слідчі. Після цього Тимошенко, "реалізуючи спільний умисел з Л.", забезпечила переказ грошей на рахунки Петра Кириченка, який у свою чергу повинен був перевести їх на рахунки Мільченка "та керівників злочинної банди". Особливо активно платежі (всього їх було 9) з рахунків проводилися в травні 1997 року. Загальна сума виплачених грошей за вбивство Щербаня склала $2,82 млн. "Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в організації спільно з Л. умисного вбивства при обтяжуючих обставинах – з корисливих мотивів, Т. скоїла злочин, передбачений ч. 4 ст . 19. п. "а" ст. 93 Кримінального кодексу (в редакції 1992 року)", – підсумували в ГПУ. Слід зазначити, що зазначена стаття – "умисне вбивство" – зараз передбачає максимальне покарання у вигляді довічного ув'язнення. Раніше за цей злочин засуджували до страти.
Нагадаємо, 18 січня генпрокурор Віктор Пшонка заявив, що ГПУ завершила розслідування кримінальної справи щодо вбивства народного депутата Євгена Щербаня, а сама Тимошенко отримала відповідні документи про підозру в скоєнні злочину.
Пізніше Прес-служба Генпрокуратури опублікувала відео від 18 січня, на якому зафіксовано вручення Тимошенко "повідомлення про підозру" у справі про вбивство Щербаня.