Аналітик одного з київських холдингів Олеся Гірська разом із трьома колегами у відділі була звільнена на початку грудня 2012 року після тримісячної затримки заробітної плати. Скорочення відбулося через оптимізацію видатків, більшу частину заробітку жінці так і не повернули. Це лише один із тисяч випадків розпочатого наприкінці 2012 року процесу масштабних кадрових «чисток» на вітчизняних підприємствах. Згідно з даними Держстату, в жовтні 2012-го потреба у працівниках серед українських компаній зменшилася на 10% порівняно з відповідним місяцем 2011-го й більш ніж удвічі від «чорного» жовтня 2008-го. Експерти прогнозують, що ці тенденції поглиблюватимуться. Хоча, на їхню думку, деякі компанії можуть навмисно приховувати справжню потребу в робітниках, щоб привертати менше уваги податківців.
Глобальні тренди свідчать про глибоку рецесію української економіки, яка триватиме щонайменше до ІІІ кварталу 2013 року. Зміни на внутрішньому ринку праці не завжди відповідають ситуації, що склалася в підприємницькому середовищі. «Коливання рівня безробіття майже не пов’язані з реальними коливаннями бізнес-процесів. Часто компанії воліють утримувати працівників формально, на скороченому графіку роботи тощо», – стверджує Олександр Жолудь, аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень. Утім, за його словами, через песимістичні економічні прогнози працедавці будуть вимушені продовжити оптимізацію.
Негативні тенденції відчувають і самі працівники: 23% людей, опитаних міжнародним кадровим порталом hh.ua, упевнені, що у 2013 році на їхніх підприємствах відбудеться незначне скорочення персоналу. Стільки само респондентів очікують на масові звільнення. На думку директора рекрутингової агенції «Форсаж» Олени Грищук, через відсутність іноземних інвестицій і тотальну економію компаній у 2013-му не варто розраховувати на динамічний розвиток нових проектів, а отже, й на примноження вакансій. «На сьогодні ми бачимо лише поодинокі приклади розширення бізнесу, коли більшає вільних місць у цих сферах», – каже Грищук. Вочевидь, фірми, про які йдеться, належать до проолігархічних та провладних структур. Решті доведеться затягнути паски.
Концентрація феодалізму
За офіційними даними, нині в країні налічується 399 тис. безробітних, 243 тис. із яких жінки. Проте експерти називають інші цифри – майже 2 млн громадян. Розбіжності у статистиці пояснюються тим, що більшість працівників перебувають у «сірій» зоні – у вимушених відпустках або без обліку на біржі праці. Ще близько 1 млн людей трудяться за зменшеним до двох-трьох днів та чотирьох годин робочим графіком на прохання працедавців. Ринок тіньової зайнятості уряд оцінює в 4,7 млн осіб, або 23% усіх працездатних громадян. Дедалі частіше підприємства переводять людей із легальних посад на роботу без будь-яких документальних домовленостей. Прикметно, що в латиноамериканських країнах кваліфіковані фахівці «страйкують» проти чорного ринку праці, відмовляючи підприємствам без офіційного оформлення, тоді як українці навчилися навіть радіти незаконному працевлаштуванню: вважають, що, не сплачуючи повною мірою податки, тим самим вони створюють проблеми для влади.
Формально уряд опікується проблемою глобального ринку праці в країні. Ще восени 2012-го він схвалив Програму сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року. Серед її декларацій – «розширення можливостей реалізації права громадян на гідну працю, підвищення їх доходів шляхом створення умов для підвищення рівня зайнятості населення, стимулювання зацікавленості роботодавців у створенні нових робочих місць, збереження та розвитку трудового потенціалу тощо». Документ передбачає державне сприяння розвиткові пріоритетних секторів економіки: видобувної промисловості, енергетики, хімпрому, нафтопереробки, транспорту та зв’язку тощо. Тобто майже всі головні напрями урядової опіки стосуються сфер впливу місцевої олігархії, що лише підсилює феодальний стан суспільства.
Чи не єдиною незаолігархізованою галуззю, представники якої постійно запитані на ринку праці, є IT-технології. Утім, найбільш кваліфіковані айтішники воліють виконувати вдома замовлення для іноземних компаній або взагалі виїхати в більш розвинуті країни. «У 2013 році можуть не турбуватися про працевлаштування програмісти, спеціалісти з продажів, а також фармацевти», – вважає Герман Овчаренко, директор порталу Superjob.ua. Не втрачають оптимізму і бухгалтери, адже потреба в цих фахівцях за будь-яких умов першочергова для бізнесу.
Зарплатні «гойдалки»
Утім, 2013 року навіть представники «дефіцитних» професій навряд чи претендуватимуть на істотне примноження доходів. Найбільш райдужний прогноз щодо зростання заробітних плат надає міжнародна компанія HayGroup. За її підрахунками, виконаними на основі аналізу реальних винагород серед українських компаній, у 2013-му оклади робітників підвищаться на 10%, що перевершує сподівання будь-яких європейських країн. Для порівняння: підняття зарплат у єврозоні в середньому очікують на рівні 3,3%. Інші експерти передбачають доволі стриманий темп зростання винагород, оскільки підприємства уже пройшли граничні зарплатні можливості. Зокрема, через навантаження спеціалістів обов’язками кількох працівників, що традиційно супроводжувалося підвищенням зарплати. Але ця межа майже досягла свого максимального для нинішньої економічної ситуації значення. «У 2012-му реальна заробітна плата зростала на 13–14% порівняно із 2011 роком. Частково причиною стало її підвищення в бюджетній сфері напередодні виборів. Але через це, з огляду на ситуацію в економіці, вже у 2013-му ми можемо побачити істотне скорочення приросту заробітних плат на підприємствах», – зазначає Олександр Жолудь.
Утім, «білі комірці» воліють не помічати невтішних трендів і, ніби живучи в паралельній реальності, все одно чекають на підвищення доходів. Уже згадана безробітна Олеся Гірська вважає, що наступного року знайде хорошу роботу з кращою зарплатою. Її сподівання не виняток: згідно з опитуваннями порталу hh.ua, на примноження заробітків у 2013-му розраховують 27% українців, а 38% вважають, що їх рівень принаймні не зменшиться. Хоча реальних причин для позитивних прогнозів у фахівців більшості напрямів немає, і такі надії можна пояснити лише ірраціональним оптимізмом людей.
У будь-якому разі сьогодні очевидно, що всі наміри урядовців стосовно «вдосконалення» умов на ринку праці є лише деклараціями, а підприємства поступово утрачають можливості для забезпечення гідного рівня винагород. Рівень конкурентоспроможності серед самих компаній, з огляду на тотальну монополізацію всіх сфер економіки, знижується. В цих реаліях на гідне працевлаштування можна буде розраховувати радше за корупційною, ніж за професійною ознакою, до того ж здебільшого у проолігархічних монополіях. За умови поглиблення таких трендів країна ризикує пережити ще один масштабний відплив фахівців за кордон, наслідком чого буде критичне зниження ефективності суспільства.