У молодіжному середовищі нашої країни та в цілому світі популярність блогерів зростає щодня. Вони — сучасні авторитети, які мають значний вплив на юнаків та дівчат. Для молоді стає звичкою прокидатися одночасно з улюбленим блогером, надихатись його ідеями, наслідувати його спосіб мислення, поведінку і навіть стиль. На перший погляд усе прекрасно: є люди, які надихають, спонукають розвиватися та вірити у власний успіх. Проте значна частина молодих людей ризикують так захопитися життям авторитетної людини-«бренду», що сторіз блогера стають для них важливішими за свою реальність, їхня власна думка легко нівелюється, а ідентичність розхитується.
Минулого століття поняття «блогер» заміняв «кумир»: ними найчастіше ставали герої зі сторінок газет та журналів, телепередач чи кіно. Чи не кожна пересічна людина, як і зараз, знаходила собі кумира та наслідувала його. У всі часи існували люди, які мали більший вплив, аніж інші — хоча цей успіх так само часто був скороминущим, а самі герої виявлялися «одноденками». Натомість справжні лідери замість тішити власне его вирізнялися здатністю справді вести за собою інших.
Молодь зазвичай шукає лідерів та авторитетів серед сучасників — попзірок чи блогерів. Але існують і позачасові авторитети. До прикладу, митрополит Андрей Шептицький та засновник скаутського руху Роберт Бейден-Павелл можуть бути відмінними авторитетами для сучасної молоді. Ідеї цих діячів були унікальними, а втілювали вони їх із великим ентузіазмом та вірою в людину, особливо молоду. Вони навчають бути вірним своєму задуму, впевненим у своїх силах, наполегливим і рішучим.
Читайте також: Спільнота змін
Багатогранний приклад. Польський граф, чернець, який умів заробляти гроші та вчив цього українців, ідейний просвітитель, інноватор, меценат Митрополит Андрей Шептицький всебічно підтримував українську молодь: «Нехай [наша молодь] одушевляється всім, що гарне, що велике і благородне, нехай гаряче любить Батьківщину, нехай буде готова для неї працювати, а то й за неї життя віддати, бо християнська молодь завжди повинна бути готовою на жертву для Бога, і для ближніх, і для свого народу». Життя та діяльність митрополита можуть слугувати дороговказом та джерелом натхнення для молодої людини.
Ціннісна платформа. Основою будь-якої діяльності митрополит вважав дотримання Божих заповідей: «Пам’ятайте, що нічого доброго для свого народу Ви нее осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими. Не дайте спровокувати себе до жодних беззаконних учинків. Адже це в інтересі наших ворогів: намовити наших людей до нерозважливих кроків, які можуть, а навіть неминуче стягнуть велику шкоду на наш народ. Не дайте намовитися людям, котрі чинення супроти заповіді Господньої представляють Вам як неминучість». Упорядник книги «Дороговкази лідеру. Думки Митрополита Андрея Шептицького» Мирослав Маринович принагідно зауважує: «Лідер, який відкидатиме фундаментальний характер Божої «ціннісної матриці» світу, здобуватиме насправді піррові перемоги».
Освіченість. Андрей Шептицький щоразу наголошував на важливості освіти і просвітництва: «Бо наука для висших верств суспільности є силою в неоднім взгляді більшою, чим богатства. Нарід, котрий має учених, здобуває собі у інших признанє і честь, і люди з ним рахуватися мусять». Власним прикладом митрополит демонструє можливість багатогранного здобування знань. Він пройшов військову службу, правничі студії (доктор права), вивчав богослов’я та філософію, цікавився історією, соціологією, економікою, мистецтвом, стежив за найновішими науковими дослідженнями. Такий суттєвий інтелектуальний багаж дозволив Андрею Шептицькому здійснити реформи у шкільній та богословській освіті, культурній сфері (заснував Національний музей), побороти неосвіченість населення Галичини (прикладом можуть слугувати його просвітницькі ініціативи для сільських жителів, підтримка здібної молоді, стипендії), підтримувати молодіжні організації, а також заснувати Греко-католицьку богословську академію у Львові. Отримання якісної освіти, яка повинна мати практичне застосування, постійний розвиток та здатність реагувати на виклики часу залишаються цінними як за часів митрополита, так і сьогодні. Ще одна важлива порада Андрея Шептицького — навчатися впродовж життя: не зупинятися в розвитку, іти в ногу з часом.
Читайте також: Право бути українцем
Особиста відповідальність, неприйняття патерналізму. Оскільки кожен самостійно творить своє щастя, митрополит радить молодій особі не очікувати «манни небесної» — постійних благ від інших (батьків, друзів, уряду, країни), — а натомість систематично і безперервно працювати: «Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіазму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довіря своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані вигоди перед заслугою». На противагу такій ідеї сучасний світ все частіше пропонує модель блискавичного успіху, який є тимчасовим.
Але тільки тоді, коли кожен сумлінно виконуватиме свої обов’язки — професійні чи громадянські — можна з упевненістю говорити про суспільство, основою якого Андрей Шептицький вважав особисту відповідальність: «Виробляйте в молоді самостійність, індивідуальність, учіть їх розраховувати більше на себе, ніж на інших, не оглядатися на поміч уряду і [свого] краю, а власною ініціативою дороблятися самостійного буття…».
Раціональність. Андрей Шептицький подає приклад активності та фінансової грамотності: демонструє, як, маючи значні статки, можна розпорядитися ними доцільно, як відкинути будь-яку форму егоїзму, піклуючись про ближнього, та щедро ділитися заради блага і щастя інших. Заснування альтернативних інституцій та установ (розвиток кооперативного руху, створення Земельного іпотечного банку), а також довгострокове планування дозволило митрополитові сприяти розвитку економіки і позитивно впливати на українське суспільство. Дієвості та наполегливості, ініціативності, вміння бачити перспективи в безнадійних умовах можна навчитися, наслідуючи митрополита.
Коучинг від Бі-Пі. У наш час засновник скаутського руху Роберт Байден-Павелл мав би мільйони підписників у соцмережах
За словами Наталії Попович, співзасновниці Українського кризового медіа-центру, «митрополит хотів бачити Україну життєстійкою, самозарадною і конкурентоздатною», а отже, і молодь, на його думку, мусила би формуватися за відповідними принципами.
Роберт Бейден-Павелл — засновник скаутського руху, серед молоді відомий як Бі-Пі. У своєму останньому зверненні до молодих людей він писав: «Намагайтесь залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його застали, і коли настане ваша черга помирати, ви зможете помирати щасливими, з почуттям, що у всякому разі ви не змарнували часу, зробили найкраще, що могли». А найважливіше, що зробив Бі-Пі для молоді, — разом із блаженнішим отцем Яковом Севіним розробив на базі християнської моралі метод виховання молоді свідомими та відповідальними громадянами місцевої, національної та світової спільнот, провідниками суспільства на ідейних засадах скаутства Європи.
Цікаво, що для Бейдена-Павелла, як і для митрополита Андрея Шептицького, найважливішим принципом у вихованні молодої особи є дотримання християнських цінностей: «Кожен скаут є вірянином, і я відкидаю будь-яку форму скаутингу, яка не базується на релігійних переконаннях». Так, основною метою скаутингу Бі-Пі вважав навчити людину бути справжнім християнином.
Самозарадність. Вже з раннього дитинства, коли їхня багатодітна сім’я залишилась без батька, Бейден-Павелл разом із братами вчився самостійності та вмінню знаходити вихід із навіть на позір безнадійних ситуацій. Пройшовши таку «школу життя», Бі-Пі побачив потребу в створенні такого вишколу, який дозволить молодій людині здорово реагувати на обставини та самостійно приймати важливі рішення. Так поволі Бі-Пі розвивав ідею скаутингу, і щоб переконатися в її дієвості, влітку 1907 року на острові Бравнсі провів перший у світі скаутський табір.
Читайте також: Коли простір без бар’єрів
Витривалість і формування характеру. 1908 року Бі-Пі видав свій підручник із вишколу «Скаутинг для хлопців», та навіть не мріяв про те, що ця книжка дасть початок рухові, який матиме вплив на юнацтво всього світу. Як тільки підручник опинився у вітринах книгарень, скаутські гуртки й курені почали з’являтися спершу в Англії, а потім і у багатьох інших країнах. Так і на кожній скаутській акції, таборі, а особливо в мандрівці гартується характер молодої людини. Молодь загартовується у холоді чи спеці, віднаходить дрова для приготування обіду, розсудливо користується інвентарем, допомагає іншим долати маршрут. Невипадково у гаслі «Завжди готовий» Бейден-Павелл сформулював одну з фундаментальних рис успішного лідера — щосекундну готовність протистояти будь-яким труднощам.
Відповідальність (самодисципліна і самовдосконалення). У віці 19 років Бі-Пі вступає до полку, а на 26 році життя стає капітаном. Пізніше впродовж 217 днів Бейден-Павелл утримує Мейфкінґ (Південна Африка), одержує звання генерал-майора та стає героєм в очах своїх земляків. Таким чином Бі-Пі доводить: вдосконалення — процес безперервний, особливо коли людина наполеглива. Та вдосконалення неможливе без відповідальності, тож система гуртків, яку запровадив Бі-Пі, дозволяє ефективно розвивати дисципліну молоді. Молоді люди, ще далекі від багатомовства і стереотипів, формуються через спільноту. Вони вчаться відповідальності, дорослішають і набираються цінного досвіду разом, навчаються одні у одних, а молодші члени організації — від досвідченіших провідників і духівників. Так досягається порозуміння, що, своєю чергою, дозволяє повніше розкрити свій потенціал і самореалізуватися.
Жертовність у служінні. Скаутинг був основним життєвим завданням Бейден-Павелла, а його служінню передувало усвідомлення того, що він може значно більше зробити для своєї батьківщини, вишколюючи молоде покоління добрих громадян. До провідників, які проходили особисту формацію та ставали наставниками для молодших, Бі-Пі мав низку вимог. Вони мали бути молоді духом, мусили знати і розуміти потреби, погляди і бажання юнаків різного віку, шанувати індивідуальність кожного. Щоб досягнути цієї мети, вони розвивають свої духовні, інтелектуальні, соціальні та фізичні здібності, плекають серед молоді культуру її предків, передають знання і розуміння християнської віри, історії та національних традицій.