Згадування під час богослужіння головою Кіпрської церкви архієпископом Хризостомом ІІ предстоятеля Православної церкви України Епіфанія, на думку деяких кіпрських ієрархів, пролунало мов грім серед ясного неба. Як повідомляє інтернет-видання «Екклісіа-Онлайн», митрополит Лімасольський Атанасій навіть раніше залишив приміщення церкви, де відбувалося возведення в сан архієпископом Хризостомом нового єпископа Арсиної Панкратія. До нього приєднали свої голоси ще троє ієрархів: митрополити Кікський Никифор, Тамаський Ісая та єпископ Аматундський Миколай. Двоє з них уже займали позицію невизнання автокефалії Української церкви ще з часів підписання томосу Вселенським Патріархом Варфоломієм. Дії Хризостома свідчать, що в особі свого Предстоятеля Кіпрська Православна церква визнає автокефалію ПЦУ.
Наразі однак маємо ситуацію внутрішнього протистояння, у якому ієрархи звинувачують предстоятеля в порушенні священних канонів: важливі питання, а українська автокефалія належить саме до таких, приймає синод Кіпрської церкви, і це відповідає духу православної єдності. Натомість самочинні дії предстоятеля порушують дух такої єдності, а сам він стає схожим на Папу Римського, і такий закид звучить найдошкульніше. До полеміки долучилася Спілка кіпрських теологів, голова якої вважає, що «дії предстоятеля були непотрібними і створили сум’яття в лоні церкви». Щоправда, думці теологів опонує голова Кіпрського центру досліджень, Христос Якову, який уважає, що умова колективного прийняття синодальних рішень не позбавляє очільника церкви права приймати власні. У відповідь архієпископ Хризостом заявив, що позицію чотирьох ієрархів було вироблено на зібранні за його спиною (παρασυναγωγή) і карою за таке є позбавлення сану, адже розколу не місце у православній церкві.
Читайте також: Віднаходження церкви
В інтерв’ю газеті «Катимеріні», яке можна прочитати на офіційному сайті Кіпрської церкви, він пояснює причину своїх попередніх сумнівів щодо можливості надання Українській церкві автокефалії та побоювань розколу у православному світі. Їх остаточно розвіяв Вселенський Патріарх Варфоломій під час візиту кіпрського предстоятеля до Константинополя, пояснивши тонкощі передачі Київської митрополії Московському патріархату. «Я знав лише половину правди», — щиросердно зізнається Хризостом. Прикметно, що на офіційному сайті Кіпрської церкви з невеликим інтервалом з’явилася стаття професора Афінського університету Власіоса Фідаса «Синодальний акт Вселенського Патріархату від 1686 року й автокефалія Української церкви», що надає фактаж, усі необхідні пояснення й супроводжується солідним науковим апаратом. Згодом у грецькій пресі з’явилася інформація про відмову співслужіння бунтівних ієрархів із предстоятелем. Також вони надіслали листа до Вселенського Патріарха, у якому наголосили, що самовільні рішення предстоятеля суперечать їхньому пасторському сумлінню, однак у своїй відповіді Вселенський Патріархат наголосив, що надання автокефалії є даністю, його було здійснено з дотриманням усіх необхідних процедур, а його визнання має стати послідовною позицією предстоятелів інших православних церков, натомість сумніви ієрархів «виявляють нечутливе ставлення до еклезіології (вчення про Церкву. — Ред.), канонічних правил і єдності православ’я, але, швидше, байдужість до всього вищезгаданого через чужорідні мотиви», нагадуючи одночасно вирішальну роль Вселенського Престолу як арбітра в розв’язанні багатьох проблем Кіпрської церкви.
Здавалося б, внутрішні церковні питання набувають також політичного забарвлення. У матеріалах грецької газети «Катимеріні» й кіпрського видання «Політис» висловлено думку про можливі причини й політичні наслідки визнання української автокефалії, але вказівка, звідки тягнуться ниточки, однозначна: Кремль. Російська зовнішня політика й далі розглядає Кіпр як зону свого впливу та експлуатує радянські традиції створення дружнього лобі у третіх країнах: чимало кіпріотів здобули освіту у вишах тодішніх радянських республік. У країні проживає численна російська діаспора, росіяни можуть отримати кіпрський паспорт, але за останні роки посилилась увага до власників так званих «золотих паспортів» (осіб, які здійснюють великі інвестиції в економіку країни). Кіпрські пільгові умови щодо заснування компаній і провадження бізнесу не могли не зацікавити російський капітал, щоправда, за останні два роки це «вікно можливостей» майже зникло через вимоги Європейського Союзу посилити перевірки походження капіталів, які інвестуються в економіку країни.
Читайте також: Довге відлуння
Однак останні події в регіоні — намагання Туреччини перерозподілити морські зони у східному Середземномор’ї та втручання Росії в сирійський громадянський конфлікт, можливо, навели багатьох кіпріотів на думку, чи справді надійним є російський партнер, який постійно порушує міжнародні домовленості, провадить подвійні геополітичні ігри, та й сам, імовірно, є чинником дестабілізації, попри всі запевнення в непорушній дружбі. Останні події вірменсько-азербайджанської війни також додали чимало матеріалу для роздумів щодо ролі Росії як гаранта миру й захисника. Ситуація ускладнюється також тим, що наявність окупованих територій перешкоджає Кіпру отримати членство в НАТО, однак через ситуацію в регіоні в цьому напрямі останнім часом здійснюється посилена робота. Не зайвим буде згадати і про нещодавню історію з екстрадицією з Греції російських дипломатів, яких звинуватили в намаганні отримати й поширити конфіденційну інформацію.
Паралельно у грецькій пресі почали з’являтися матеріали, що викривають проросійську міфологізацію грецької новітньої історії, за режисурою якої очікувано перебуває Кремль. На думку журналіста-розслідувальника й автора книжки «Третій Рим: Москва та престол Православ’я» Александроса Массаветаса, міф боротьби з фашизмом під час Другої світової війни, події якої залишили багато незагоєних ран на тілі Греції, «непомітно» поширюється на всю нову грецьку історію та перетворює Росію на чи не єдиного друга й рятівника Еллади. Хоча факти свідчать лише про одну з імперських сил тогочасної Європи, яка змагалася з іншими задля втілення власних амбіцій і реалізації своїх інтересів. Ідеться не про переписування історії, у чому Массаветаса можуть звинувачувати проросійські пропагандисти, а про розставлення досі відсутніх крапок над «і» в політизованих історичних питаннях.
Немає поки що однозначності і у ставленні Кіпрської церкви до української автокефалії. Однак, згідно з останніми новинами з острова, архієпископ Хризостом має намір скликати синод Кіпрської православної церкви для внесення остаточної ясності щодо цього питання. Позиція предстоятеля Кіпрської церкви є твердою, адже найвища мета його вчинків — єдність православ’я, а решта питань належать до другорядних.