Дев’ята розповідь історика Віталія Михайловського з циклу «Освітлені віки нашої історії: українські землі у XIV – XVI ст.», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium.
Державність завжди є стрижнем оповіді історика. Вона дозволяє чітко відповідати на прості питання – це наше, а це ні. Ось тут наші герої, а це наші вороги. А що робити коли мова йде про події XIV–XVI ст., коли після 1340-х років годі вести мову про державу на українських землях, що вела свій родовід від Києва, і якою керували би нащадки перших київських князів?
У таких випадках і історик і читач змушений займатися селекцію, яка походить від уявлень сформованих романтичною та позитивістською історіографіями у XIX ст. Цей вибір завжди є складним. Але у ньому, потрібно, без гніву та пристрастей говорити про наше минуле, не відкидаючи того, що наші попередники вважали чужим.