Першим виступив з ініціативою такий собі «об’єднаний молодіжний фронт», що збирає гроші на будівництво монумента й уже представив свій проект. На ескізі пам’ятника зображено три постаті: бородатий російський мужик, кримський татарин, одягнений у невластиву народному строю чи то єврейську, чи то казанську жилетку та карикатурний «хохол» у шароварах з оселедцем (з усіх фігур він єдиний ховає обличчя від глядача). Усі троє, хто задки, хто боком, з останніх зусиль утримують від падіння велетенську розгорнуту книгу, в котрій написано: «Нас не победить, нас не разнять, историю Крыма нам вместе писать». Книга, певно, і є та сама переписана наново окупантами «история Крыма», що от-от упаде й розчавить усю трійцю разом.
Але державним мужам цей креатив бачиться несерйозним: якісь скульптурні оселедці, якісь татари, якась нездорова толерантність… Тому сімферопольська управа оголосила інший конкурс, запросивши на нього вже тільки професійних митців. Замість кострубатого прославлення неіснуючої етнічної злагоди пам’ятник поставлять справжнім хазяям ситуації — «вєжлівим людям» з автоматами. Варто визнати, що це чесніший підхід, адже сумнозвісне «возз’єднання з Росією» справді є «заслугою» і не татар, і в жодному разі не носіїв шаровар, і навіть не задурених бородатих мужиків, а саме оцих зелених потвор без облич та імен, що припхалися з-за кордону.
Читайте також: Пригоди графа Монте-Крісто й барона Мюнхгаузена
Поки «ватні» скульптори у своїх майстернях натхненно ліплять моделі отих зелених марсіан, розгортаються події навколо вже наявних у кримській столиці пам’яток, пов’язаних з українством. У ніч на троїсте свято Захисника України — Покрови — УПА патріоти потай принесли багато синіх та жовтих квітів під бюст Кобзаря. Проґавивши таку жахливу «диверсію», окупантські «лягаві» зрання очепили пам’ятку й пильнували її до півдня, аби, борони Боже, українці не зібралися тут на мітинг.
Але окрім пам’ятника Шевченкові в Сімферополі є ще один «проукраїнський» — Богданові Хмельницькому. Він стоїть, невеликий та призабутий, на тихому провулку за два квартали від кримської головбуцегарні ФСБ. До нього вдень і поклала квіти купка сміливців, які наважилися публічно заявити про свою позицію.
Події, що розгорнулися відразу після цього, вже давно знайомі з кількох попередніх подібних епізодів: із-за кущів миттєво висунулися «випадкові перехожі в цивільному», затримали активістів, доправили їх до свого гестапо й попередили, що їхня діяльність є екстремістською. А варто знати, що це не просто погрози чи залякування, а протокольна, формальна «виховна бесіда». Небезпека в тому, що в разі повторного затримання чи суду невзяття її «порушниками» до уваги розцінюватиметься як обтяжливий фактор у складі «злочину».
Читайте також: Чумацький шлях
Герої події ті самі: вигнаний із роботи молодий шкільний учитель та кілька його товаришів, котрі вперто носять квіти до українських пам’яток на кожне українське свято й кожним таким покладанням зменшують свої шанси довго залишатися на волі. Подумалося мимохіть під враженням від нещодавньої поїздки на материк: а чи вистачило б відваги отим войовничим на вигляд «заґрадотрядам», що звитяжно воюють із помідорами та ковбасами на своєму «продразвьорсточному» кордоні в Чонгарі, піти й покласти посеред дня до сімферопольського пам’ятника гетьманові бодай кульбабку?..
У чому справді хотілося б бачити більше звитяги, то це в кроках держави щодо визволення півострова. Он, наприклад, прем’єр Яценюк оголошує про намір стребувати з Росії через міжнародний суд трильйон гривень за збитки від окупації Криму й Донбасу. Аксьонов уже огризнувся у відповідь: «Ничего никто отдавать не будет. Мы им все долги простили, пусть живут и здравствуют» (так і згадуєш блатне: «Кому что должен, всем прощаю»). Ніби й непогана ідея. Але звідси, із Криму, бачиться дещо тривожною. У скільки гривень із того трильйона оцінили Крим, без Донбасу? Скільки взагалі коштує Крим? 1 трлн грн, тобто $45 млрд, — сума хоч і величезна, але не фантастична. Це дешевше, ніж уже присуджене Росії в Гаазі стягнення за нафтову імперію «ЮКОСа». Це менше, ніж російський річний бюджет. Припустімо, до влади в Москві прийдуть якісь «хороші росіяни» (в існування котрих досі вірують ті наші дурні, що носяться з думцем Пономарьовим, котрий не голосував за анексію, бо вважав, що голосувати треба було за визнання незалежності Криму від України) і погодяться розрахуватися за збитки (повертати ж сам Крим не збиралися, нагадаю, ні Навальний, ні покійний Нємцов). То що: отримавши від Кремля оту законну компенсацію, Київ більше не матиме претензій? Будемо продані, як Аляска? Залучення юридичних важелів, безперечно, потрібне. Але все одно моторошно якось…