Східне партнерство

 

– Зі Східним партнерством є дві проблеми. По-перше: якою є додана вартість цієї ініціативи? На це запитання немає чіткої відповіді. Такі держави, як Україна, які вже досягли певних успіхів, можуть боятися того, що увагу Європейського Союзу до них буде розпорошено, адже в цій групі є досить різні країни. Відповідно, побічним ефектом Східного партнерства є те, що всі ініціативи в його межах будуть зведені до дуже низького спільного знаменника. По-друге, Східне партнерство ґрунтується на філософії конфронтації та винятків. І тут я маю на увазі Росію і Туреччину. Чому вони виключені з цієї ініціативи? Фактично Східне партнерство виглядає як віддзеркалення російської політики створення навколо себе зони особливих інте­ресів. Ми боремося з Росією за тих самих сусідів, тож цей регіон може перетворитися на поле битви.

 

Це тупикова ініціатива, але в нас немає мужності визнати, що це погана ідея. До речі, зверніть увагу, хто стоїть за Східним партнерством, – це Польща, Чехія та Швеція. Всі ці країни мали чи мають проблеми з ратифікацією Лісабонської угоди! Ми повинні бути реалістичними. Східне партнерство передбачає співпрацю між країнами-учасницями. Є, наприклад, ідея створити парламентську асамблею країн партнерства. Але ж у законодавців цих країн немає постійного спільного порядку денного! До того ж, це була б дуже дорога інституція.

 

 

– Для України є місце в Євросоюзі! І це заради добра не тільки України, а і ЄС. Ми потребуємо справжньої стратегії для Чорноморського регіону. Зараз Європейський Союз реалізує у відносинах із країнами регіону Чорноморську синергію. Але ж до синергії вдаються тоді, коли бракує стратегії!

Якщо говорити про сьогоднішній день, то я і далі наполягаю на виділенні стабілізаційного пакету для України. На жаль, у ЄС бракує справжньої солідарності та спільної антикризової політики. Але економічно Україна вже майже член Євросоюзу, адже якщо її економіка зазнає краху, це відчує вся Європа. Тому ми не можемо допустити структурної політичної та економічної кризи в Україні.

 У. Т.: Яку користь матиме Україна від Східного партнерства?

 

– Східне партнерство – це покращена форма Європейської політики сусідства. По-перше, це більше економічної інтеграції, укладення угоди про вільну торгівлю. Це такі економічні відносини, які ми зараз маємо, наприклад, із Норвегією. По-друге, полегшення візового режиму, а в далекій перспективі й безвізовий режим. По-третє, більш щедра фінансова допомога. По-четверте, досконаліша форма зв’язку з ЄС – угода про асоціацію. Східне партнерство ані передбачає, ані усуває подальших перспектив цих країн. Тож це ані «так», ані «ні» у відповідь на їхнє прагнення членства. Ця ініціатива просто підтягує ці країни ближче до ЄС. Зараз ні Союз, ні ці країни не готові до переговорів про членство.

 

Східне партнерство також має додану вартість, тому що встановлює багатосторонні контакти. Ми хочемо мати навколо ЄС кільце друзів, які б також були друзями поміж собою. Ця політика ґрунтується на принципах диференціації (до кожного ставляться відповідно до його заслуг та можливостей) та обумовленості (поступ кожного залежить від попередніх здобутків). Тому, я сказав би, що в України ця нова політика нічого не забирає. Україна також не одержить більше, ніж вона очікувала б отримати поза межами цієї ініціативи.

 

 

– Це припущення цілком помилкове. Євросоюз хоче спонукати своїх східних сусідів до більшої демократії, поваги до прав людини, добробуту, ринкової економіки. Ця ініціатива не спрямована проти Росії, тому що ми пропонували їй те саме. Росія відмовилася від політики сусідства та попросила спеціальний статус, який і отримала. Критерії політики сусідства не пов’язані з рівнем демократії, це просто прикордонні країни.

 

Ми маємо геополітичний інтерес у тому, щоб цей регіон був мирним і стабільним. Ми не боремося за збереження територіального впливу, як це робить Російська імперія. Ми маємо сумнів, що Росія – це європейська країна, але ми не маємо сумнівів у тому, що нею є Україна – за своїми історією, традиціями, ментальністю, цінностями. Якщо ж ви хочете наблизитися до ЄС, то вам потрібні десовєтизація, реформи та вестернізація.

 

На сьогодні в ЄС є велике розчарування Україною. І нами, і вами було стільки зроблено, ми мали такі великі надії – і все це втрачено. Українці були героями, які здобули демократію! Ви були позитивним прикладом. Але цей авторитет уже неможливо відновити. Якщо українці припинять сваритися, то зможуть поновити звичайний, нормальний статус у відносинах з ЄС, але не той величезний кредит довіри, надії та любові до помаранчевих сил. Його змарновано.