Схід і Захід зустрілися

У минулі вихідні відбулися саміти одразу двох потужних економічних блоків – Європейського Союзу та Асоціації держав Пів­денно-Східної Азії (АСЕАН). Розташовані на різних кінцях земної кулі, ці дві організації покликані вирішувати однакові завдання – сприяти економічному зростанню, соціальному та культурному прогресові своїх членів. Не дивно, що і ЄС, і АСЕАН практично одночасно закликали відмовитися від протекціоністських заходів. І хоч азійський блок поки що відстає від європейського за ступенем інтеграції, його лідери були одностайніші у своїх пошуках виходу з кризи.

 

 

На саміті в Таїланді десять країн–членів АСЕАН Ідив. довідкуІ заявили, що їхня мета – створити до 2015 року економічну спільноту, подібну до Європейського Союзу. Але Схід – річ тонка: у Південно-Східній Азії розглядають ЄС не як модель, а лише як джерело натхнення. «Не очікуйте дива завтра. Наше завдання – щоб АСЕАН ­від­повідав своїй меті», – визнав ге­неральний секретар організації Сурін Пітсуван. Як зазначають спостерігачі, швидше за все, навіть п’яти років буде недостатньо, щоб об’єднати настільки різні за рівнем розвитку країни, як, наприклад, Лаос та Сінгапур.

 

Створена понад 40 років тому, асоціація лише в 2007-му набула рис повноцінної міжнародної організації, ухваливши власну Хартію. Однак ­критики АСЕАН зазначають, що цей документ є радше декларацією про наміри, оскільки йому бракує конт­рольних механізмів. Правозахисники наполягають, що організація нічого не робить, аби запобігти порушенням прав людини країнами – членами АСЕАН, особливо військовим режимом М’янми. Та й у такому недоінтегрованому стані Асоціація привертає увагу світових держав – торік США уперше призначили посла до АСЕАН.

 

 

Сьогодні головне завдання країн ре­гіону – відновити свої експортно-орієнтовані економіки, які нелегко переживають падіння обсягів міжнародної торгівлі. Найсильніше криза вдарила по фінансовій столиці ре­гіону – Сінгапуру, який уже офіційно перебуває в рецесії – цього року ВВП країни-міста впаде на 2–5%. Як ілюстрація плачевного стану місцевої економіки – на рейді сінгапурського порту стоять порожніми сотні торговельних суден. Не набагато краща ситуація й у Малайзії та Таїланді, де цього року прогнозують падіння ВВП на 0,5–1%. Тільки в січні таїландський експорт упав на 26% порівняно з минулим роком.

 

В інших країнах регіону ситуація поки краща. Так, економіки Індонезії та Філіппін у четвертому кварталі минулого року продемонстрували зростання у 4%. Обидві країни мають великі внутрішні ринки, що дозволяє їм порівняно безболісно переживати падіння експорту. Однак індонезійська економіка все ж залежна від експорту сировинних матеріалів, а філіппінська – від переказів заробітчан, які працюють за кордоном. А отже, уповільнення світової економіки може відобразитися на цих країнах уже найближчим часом.

 

Країни Південно-Східної Азії зовсім нещодавно пережили фінансову кризу 1997-98 років, і їхні лідери винесли з неї два важливі уроки. По-перше, уряди сформували потужні валютні резерви, які дозволяють мінімізувати курсові коливання. По-друге, місцеві компанії та банки, навчені гірким досвідом девальвації місцевих грошових одиниць, на відміну від східноєвропейських країн, уникали значних зовнішніх запозичень.

 

 

Утім справжньою запорукою економічного виживання регіону є вільна торгівля, тож лідери країн Південно-Східної Азії закликали до боротьби з торговельним протекціонізмом, до якого все частіше вдаються в інших регіонах. А щоб слова не розбігалися зі справами, уклали угоди про вільну торгівлю з Австралією та Новою Зеландією. Переговори з цими країнами тривали з 2004 року, угода стала останньою ланкою, що пов’язала АСЕАН із економічно потужними сусідами. Раніше блок уже уклав подібні угоди з Китаєм, Японією та Південною Кореєю.

 

«Ми бачили Південно-Східну Азію як джерело загроз, нестабільності та небезпек. Перехід від таких оцінок до підписання угоди, що розглядає цей регіон як джерело величезних економічних перспектив, – видатна змі­на останніх 30-ти років», – заявив но­во­зеландський міністр торгівлі Тім Ґросер. Його країну можна назвати регіональним лідером вільної торгівлі, адже Нова Зеландія є одним із ініціаторів Тихоокеанського стратегічного економічного партнерства. До цієї зони вільної торгівлі належать також Чилі, Сінгапур і Бруней, а переговори про вступ ведуть США, Австралія та Перу.

 

 

Лідери ЄС на антикризовому саміті в Брюсселі не продемонстрували такої єдності, як їхні азійські колеги. Ще напередодні зібрання прем’єр-мі­ністр Угорщини Ференц Дюрчань закликав Євросоюз ухвалити програму порятунку економік нових членів ЄС вартістю €190 млрд. «Інакше між багатими членами Союзу на Заході та бідними на Сході може виникнути «нова залізна завіса», – лякав колег Дюрчань. Але його пропозиція не знайшла відгуку в «старої Європи». Як заявила канцлер Німеччини Ангела Меркель, «не можна порівнювати тяжку ситуацію в Угорщині з ситуацією в інших країнах регіону», а отже, надавати допомогу Східній та Центральній Європі одним пакетом немає сенсу.

 

Ветерани Євросоюзу також відкинули ідею форсованого прийняття до єврозони країн Балтії та Болгарії, чиї валюти прив’язані до євро. Ці рішення підкреслили поділ ЄС на два табори – єврозону та нових членів, кожен із яких намагається вирішити власні проблеми, часто за рахунок іншого. Та головним результатом саміту є збереження єдиного європейського ринку і відмова від національних антикризових протекціоністських програм. На порядку денному це питання постало завдяки французькому президентові Ніколя Саркозі, який пообіцяв автоконцернам щедру допомогу в обмін на обіцянку не закривати заводи у Франції. Як декларують у підсумковій заяві саміту лідери ЄС, їхні країни «повинні зробити все можливе, щоб єдиний ринок став інструментом відновлення економіки»