Головна причина популярності романтичних комедій завжди базується на тому, що вони дають глядачам упевненість у можливості щасливого кохання. Проте останнім часом у глядацької аудиторії з’явилася ще одна не менш переконлива причина для зачарування цим жанром. Тепер у пакеті з романтичним хепі-ендом ми нерідко отримуємо реалізацію ще однієї давньої мрії – про вічну молодість. Адже все частіше головними учасниками захопливих любовних пригод голлівудського виробництва є чудового вигляду та в повному розквіті сил пари віком «за сорок».
«Куди поділися Моргани?», останній фільм фахівця з романтичних комедій Марка Лоуренса («Міс Конгеніальність»), якраз той самий випадок. У центрі історії – середнього віку та більш ніж середнього достатку бездітне нью-йоркське подружжя Меріл (Сара Джессіка Паркер) та Пол (Г’ю Ґрант) Моргани, яке переживає кризу в стосунках. Кризу цю, як нескладно здогадатися, до кінця фільму їм вдається щасливо подолати. Суть, звісно, полягає в тому, яким чином. Чарівним рятівним чинником, що дозволяє невротичним та егоїстичним нью-йоркцям владнати сімейне життя, виявляється подорож до глибин американської культури – до міфічного краю вестернів, західного штату Вайомінг. Опинившись волею невмолимих обставин у маленькому провінційному містечку Рей, Меріл та Пол відкривають для себе забутий світ республіканських цінностей, колективної взаємодопомоги та необтяженого жагою споживання, неквапливого способу життя. Додому вони повертаються заново закоханими та духовно оновленими, а вагітність Меріл, очевидно, можна розцінювати як метафору того, що досвід «повернення до джерел» виявився «плідним» і дасть паростки на ґрунті східного узбережжя.
Що ж до комедійної складової, окрім суто нью-йоркського гумору, основну ставку Лоуренс зробив на пластичну виразність акторської гри. Прийом, що у випадку Сари Джессіки Паркер має радше експериментальну, ніж комічну цінність.
"Куди поділися Моргани?" у кінотетрах України з 11 лютого.