В інтерв’ю російському виданню “Риа новости” “очільник” так званої “ДНР” заявив, що псевдореспубліка готова співпрацювати із Європейським судом з прав людини та “надати всі наявні у нас свідчення і докази провини України”. За словами Пушиліна, на непідконтрольній території ще з 2014 року ведуть роботи з фіксації “військових злочинів” Києва, також він розповів про діяльність груп активістів, які на території “ДНР” допомагають людям писати скарги до ЄСПЛ.
Адвокат та координатор УГСПЛ у Краматорську Донецької області Олександр Кадієвський пояснив у коментарі Тижню, що будь-які свідчення від “ДНР” у ЄСПЛ прийняти не можуть: “Якщо їхні ніби-то докази визнають або приймуть, то можна говорити, що де-юре ЄСПЛ визнає цих псевдокерівників і псевдореспубліки”.
Щодо груп активістів, адвокат стверджує, що йому невідомі такі ініціативи, адже здебільшого люди з окупованих територій приїздять до підконтрольних та звертаються за допомогою щодо подачі тих же скарг до ЄСПЛ: “Кажуть, що там взагалі ніхто в цьому напрямку не працює. Всі приїздять сюди і працюють з юристами на підконтрольній території України. Подають скарги і на російську, і на українську владу і вони мають різне спрямування – зруйноване житло, невиплачені пенсії, невиконання рішень суду тощо”. Після подання скарги довго очікують на розгляд, а справи, які схожі між собою, взагалі часто об’єднують і тягнуть із рішенням, каже Олександр Кадієвський.
Читайте також: СНИЛС та стихійна паспортизація. Жителі ОРДЛО голосуватимуть на виборах до Держдуми Росії
Але в інформпрсторі відмомі випадки із поданням скарг до ЄСПЛ. Зокрема це справа Надії Козлової – мешканки Артемівського району Донецької області, яка напідпитку у серпні 2014 року ходила містом з гранатою Ф-1, підірвала її, і в результаті підриву загинули двоє військовослужбовців Нацгвардії. Її засудили до 14 років позбавлення волі. В колонії дівчина народила дитину, через що 2018 року її помилували та передали в “ДНР” у рамках обміну полоненими. Пізніше вона подала скаргу до ЄСПЛ, однак причина позову невідома. Юристка Юлія Чистякова пояснила Тижню, що в Україні юридично не врегульований процес обміну полоненими і фактично, ця жінка, як громадянка України, має право подати скаргу, незважаючи на її добровільне повернення до псевдореспубліки.
“Фактично, обмін полоненими – це завжди політичне рішення, і вже потім його намагаються оформити. Якщо взяти останній обмін у грудні 2019 року, коли випускали людей, підозрюваних у справах Майдану, збиття боїнга 777, тоді викручувались, як могли. Тих, кого тримали під вартою – випускали під заставу. Але всі розуміли, що так як йдеться про обмін, ця застава не буде виконана. Тобто всі йшли свідомо на те, що певна людина не буде залишатись на підконтрольній території і не братиме участі у судових засіданнях. Це політичні рішення, які оформлювались процесуально згідно з положеннями діючого законодавства, але по суті це була “угода із совістю” всіх сторін”, – пояснила юристка.
Наразі Європейський суд з прав людини скаргу Росії прийняв, але не зі всіх питань. Зокрема, не буде розглядатись судом терміновий запит відповідно до правила 39 щодо обмеження прав російськомовного населення та доступу до російської у школах та ЗМІ в Україні та щодо припинення водопостачання в окупованому Криму.