Важко згадати американського президента, що так стривожив союзників своїм візитом до Європи, як нині Дональд Трамп. Не встиг його літак приземлитися в Брюсселі напередодні першої зустрічі в межах саміту НАТО, як він уже критикував європейських членів Альянсу. За його словами, вони недостатньо витрачаються на оборону, покладаються на американців, які їх захистять. Це «дармоїди, що ухиляються від обов’язків». США не спонсоруватиме без кінця їхню оборону. НАТО, вважає Трамп, відживає себе і втрачає вагу.
Спершу він накинувся на Німеччину. Особливо критикував газопровід «Північний потік», що будується по дну Балтійського моря між Росією та ФРН. Остання, за словами американського лідера, стане заручницею росіян, бо ж повністю залежатиме від енергоресурсів із РФ. Очевидно, він не мав наміру налагоджувати відносини з канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель. Вона йому не подобається, адже негативно відгукувалася про його Адміністрацію та політику. Почуття в них взаємні, тому Меркель поквапилася заперечити наявність політичного тиску з боку росіян. За її словами, газопровід — суто комерційна угода.
Читайте також: Вибухова непередбачуваність
Трампові нападки не зупинило застереження чинного президента ЄС Дональда Туска, який закликав не розпалювати сварок із союзниками американців. На думку останнього, США потрібні друзі, особливо сьогодні, коли в них їх небагато. Глава Європейської ради натякав на нещодавні суперечки між ЄС і Вашингтоном: вихід Америки з Паризької кліматичної угоди та ядерної угоди з Іраном, односторонні дії Трампа з перенесення посольства США в Ізраїлі до Єрусалима, нещодавні підвищення тарифів на імпорт європейської сталі й алюмінію, а також погроза глави Білого дому влаштувати повномасштабну торговельну війну. Наразі в цій торговельній суперечці ескалація з огляду на контрзаходи ЄС і Трампову обіцянку запровадити нові тарифи на багато товарів, що експортуються з Європи до Америки.
Нападки на Німеччину — підступний хід президента США. До будівництва газопроводу в Європі ставляться неоднозначно. Багато країн у Східній Європі, зокрема Україна, побоюються втратити прибутки від транзиту газу їхніми територіями й гадають, що будівництво націлене на розбрат між Німеччиною — країною з найсильнішою в ЄС економікою — та Східною Європою. Раніше американці вже виступали проти будівництва російських газогонів: президент Рональд Рейґан намагався заблокувати спорудження першого радянського газопроводу до Європи, погрожуючи санкціями проти будь-якої європейської компанії, що візьме участь у проекті. Це призвело до однієї з кількох серйозних конфронтацій між ним і тодішньою прем’єркою Великої Британії Марґарет Тетчер.
Тож дводенний саміт НАТО розпочався недобре. Європейці хвилювалися, що Трамп повідомить про скорочення американської фінансової підтримки або про припинення спільних військових навчань із Європою. Натомість він несподівано для всіх заявив, що всі члени Альянсу мають підвищити бюджети на оборону до 4% ВВП. Чотири роки тому на саміті НАТО у Вельсі країни-члени домовилися про підвищення до 2%. Наразі лише кілька держав, зокрема Велика Британія, витрачають таку частку свого ВВП на оборону, проте витрати швидко зростають — приблизно на 3% щороку. Великим країнам, як-от Німеччина, Італія та Франція, знадобиться ще кілька років, щоб довести бюджети на оборону до рівня 2% ВВП. Вимагати від них нині 4%, тобто більше, ніж витрачають самі американці, — дуже провокаційний крок.
Трамп має кілька підстав напосідатися на європейських союзників. По-перше, хоче показати своєму електорату, як завзято виконує обіцянки щодо політики «Америка понад усе». По-друге, мститься за те, що Європа постійно критикує його політику. Це лідера США дуже сердить. По-третє, і найважливіше, він намагався випередити своїх союзників по Альянсу, які неодмінно дорікатимуть його за зустріч із президентом Росії Владіміром Путіним, призначену в Гельсінкі лише за кілька днів після саміту НАТО. Європейці знають, що російський президент передусім прагне послабити Альянс. Мало хто вважає Трампа аж таким наївним, щоб за намовлянням Путіна відмовитися від навчань НАТО, урізати бюджет на оборону чи ще якось зашкодити Альянсу. Однак багато хто побоюється, що володар Кремля схилить його до скептичного ставлення до НАТО й переконає США зосередитися на інших напрямах.
Цілком імовірно (і деякі країни, особливо Україна, тривожаться щодо цього), Трамп прагне домовитися з Путіним про «велику угоду». Йдеться про повернення до плану, який обговорюється вже рік: Росія зробить усе можливе, щоб вивести іранські війська, розташовані в Сирії, і допоможе тиснути на Тегеран стосовно ядерної програми, а Трамп натомість не вимагатиме повернути Крим Україні та скасує деякі санкції США проти росіян. За цей план уболівають Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Ізраїль — країни, що підтримують тісні відносини з американським президентом і поділяють його настороженість щодо Ірану. «Велика угода» приваблює і Трампа, і Путіна, адже допоможе зрушити з мертвої точки в багатьох питаннях. Та це стане прокляттям для України й країн Східної Європи, бо таким чином буде виправдано окупацію Криму росіянами.
Одразу після саміту в Брюсселі Трамп подався на довгоочікуваний візит до Великої Британії, який тривалий час відкладався. Та в цій країні він викликав ще більше збентеження. Візит збігся із серйозною політичною кризою у Великій Британії. Уряд Терези Мей ніяк не переконає Кабінет Міністрів і Консервативну партію підтримати свіжі пропозиції щодо Brexit — набагато м’якіші, ніж вимоги, про які йшлося в більшості кампаній за цей процес. Фактично йдеться про економічну прив’язку Великої Британії до Митного союзу та єдиного ринку, а також про інші зв’язки з Брюсселем.
Читайте також: Західні медіа про зустріч у Гельсінкі: Трамп виявився у таємній змові з Путіним
Прихильники виходу з ЄС обурилися новим планом, тож Девід Девіс, міністр, що відповідав за переговори з ЄС, і міністр закордонних справ Боріс Джонсон подали у відставку. Тереза Мей намагається уникнути подальшого розбрату, проте є велика загроза, що її компромісні пропозиції парламент таки не підтримає, і тоді Велика Британія полишить ЄС у березні без жодної угоди.
Прибувши до Великої Британії, президент США сказав, що пропозиції Терези Мей про Brexit нічого не дадуть і не сприятимуть підписанню двосторонньої торговельної угоди між його країною та Британією. Прем’єрці лишалося тільки робити недолугі спроби залагодити суперечки, а Трамп ще й відмовився від своїх слів, назвавши колишні заяви (які були записані) фейковими новинами. За таких обставин серйозних політичних переговорів із британцями не вийшло. Натомість глава Білого дому зробив те, що йому найбільше кортіло: почаював із королевою у Віндзорському палаці. І тепер має фотографії, якими можна хизуватися вдома.
Потім Трамп полетів до Гельсінкі на найсуперечливішу зустріч за всю європейську подорож — з Путіним. Союзники американців змучені після цього візиту й тепер геть розгублені, бо не знають, як далі взаємодіяти з лідером США. Під обурені звинувачення в державній зраді президент Дональд Трамп у понеділок вилетів назад до Америки. Він здивував і розсердив високопоставлених республіканців і представників власної Адміністрації, бо не засудив президента Росії за втручання у вибори в США, у яких той підозрюється. Попри інформацію американських спецслужб, Трамп заявив, що, на його думку, Кремль не мав підстав втручатися у вибори. «Путін украй переконливо й твердо заперечив сьогодні такі закиди», — повідомив він на прес-конференції. А також сказав, що відносини США з РФ змінилися після «високопродуктивного діалогу» між двома лідерами. Вони домовилися співпрацювати, щоб припинити громадянську війну в Сирії, у якій підтримують супротивні сторони. Однак про «велику угоду» з Путіним щодо України та Близького Сходу не йшлося. Немає також інформації про те, чи обговорювалося скасування американських санкцій, запроваджених проти Росії через анексію Криму та участь у бойових діях на Сході України.
Критики Трампа в США питають, що взагалі принесла одноденна зустріч. Жодних документів не підписано. Немає свідчень про відчутний прогрес у таких питаннях, як контроль над озброєннями, проблеми на Близькому Сході, та й у будь-яких інших, що спричиняють суперечки між Росією та Заходом. Натомість Трамп завзято вигороджував Путіна, відкидаючи звинувачення у втручанні в президентські вибори 2016-го. Він звалює провину на демократів, передвиборчу кампанію Гілларі Клінтон та діяльність Адміністрації Барака Обами, які довели американсько-російські відносини до такого стану.
Читайте також: Die Welt: Як Путін нишком робить політику
У Вашингтоні це викликало хвилю обурення. «Жоден інший президент США не принижувався так перед тираном», — сказав Джон Маккейн, сенатор-республіканець і колишній кандидат у президенти. Пол Раян, теж республіканець і спікер Палати представників США, сказав: «Президент має враховувати, що Росія нам не союзниця».
Трампова поведінка спантеличила й багатьох європейських союзників Америки. Їх обурило, що президент назвав Європейський Союз ворогом напередодні зустрічі з Путіним. Зате європейці зітхнули з полегшенням, коли він не сказав нічого такого, що послабило б НАТО, і більше не висловлював критики на саміті Альянсу в Брюсселі.
На думку союзників США, сам факт зустрічі в Гельсінкі та її тривалість (переговори велися набагато довше, ніж заплановані 90 хв.) завжди лишатимуться перемогою Путіна. Тоді як країни Заходу звинувачують російського лідера у втручанні в їхні вибори, дестабілізації на Сході України та отруєнні британських громадян нервово-паралітичними речовинами, Трамп завзято потискає йому руку. І росіяни не можуть не сприймати це як досягнення: Путін показав, що їхня країна не в ізоляції.
Спершу зустріч двох лідерів видавалася напруженою. Пізніше, на спільній прес-конференції, Трамп і Путін були розслабленішими, хоч останній говорив мало й відмагався, коли його спитали, чи має Росія компромат на президента США. Зі свого боку, лідер Америки як міг відкидав будь-яку критику на адресу РФ і її лідера.
Тепер удома Трампові доведеться якось переконати скептично налаштованих республіканців та обурених демократів, що зустрічі в Європі були успішними. На думку багатьох людей, відносини США із союзниками стали гіршими, ніж були до цього турне, а тимчасом нічого значущого європейська подорож не дала.