Ким був сер Вінстон? Людиною, яка двічі керувала урядом Великої Британії. Політиком із понад 50-річним досвідом роботи на різноманітних посадах у владі. Автором понад 40 книжок у 75 томах, який 1953 року отримав Нобелівську премію з літератури. Як художник він створив понад 500 полотен, експонованих навіть у Королівській академії мистецтв. Черчилль ― це особистість, яка виходить за межі виразних суспільних поділів, політик, що двічі міняв свою політичну належність. Відомий багатьма часто цитованими сентенціями, він так охарактеризував свій шлях: «Успіх не остаточний, невдача не фатальна, має значення тільки сміливість іти далі».
Про Черчилля написано десятки, якщо не сотні книжок. Знято щонайменше 11 фільмів, у яких сер Вінстон Черчилль був головним героєм, і набагато більше тих, де він з’являвся як постать другого плану, хоча казати, що він міг коли-небудь бути постаттю другого плану, — це недооцінювати харизму цього непересічного індивіда.
Протягом останнього року я бачив три фільми, у яких Черчилль був героєм, два з них видатні. Перший ― знаменитий серіал «Crown», де американський актор Джон Літґоу зіграв сера Вінстона, коли той удруге був прем’єром в уряді молоденької Єлизавети II.
Акторська гра принесла Літґоу нагороду «Еммі» за видатну роль другого плану в драматичному серіалі. Дякуючи за цю відзнаку, він сказав: «Я повинен подякувати Вінстону Черчиллю. У наші безумні часи його життя, навіть у старості, нагадує нам, який насправді вигляд мають сміливість та провід в урядуванні».
Читайте також: Доба амазонок
Сцени аудієнції Черчилля в королеви ― справжній шедевр. Молоденька, анітрохи не підготована до своєї ролі глави держави, Єлизавета завдяки прем’єр-міністрові з’ясовує глибокий сенс і значення свого становища й зрештою запановує над видатним політиком. У зворушливій сцені останньої аудієнції старий і виснажений хворобою Черчилль піддається волі королеви, раніше давши їй змогу усвідомити свою владу, і йде у відставку.
Здавалося, ніби краще зобразити сера Вінстона Черчилля вже не можна, якби не найновіша британська стрічка «Darkest Hour» («Темні часи»), що, власне, виходить на екрани в Україні, хоча його вже понад місяць показують у Північній Америці.
«Темні часи» зосереджені на чотирьох вирішальних тижнях Другої світової війни 1940 року, коли німці остаточно розбили французьку армію, а сотні тисяч солдатів союзних британських експедиційних військ очікували в непевності евакуації з Дюнкерка до Англії.
Фільм важко назвати воєнним. Це радше вкрай напружений політичний трилер, у якому Черчилль, недавно обраний прем’єр-міністром, бореться з внутрішньопартійною опозицією, ладною піти на переговори з Гітлером і на поступки йому, сподіваючись зберегти мир.
Образ сера Вінстона Черчилля майстерно втілив видатний британський актор Ґері Олдмен (за цю роль він отримав премію «Золотий глобус» і, на мою думку, є головним кандидатом на цьогорічного «Оскара»). Ми побачили Черчилля з усіма його видатними рисами й вадами, з його зарозумілістю, пияцтвом, вправними маніпуляціями, жвавим розумом і чуттям гумору. Присвячений кіно журнал Empire так охарактеризував його акторську гру: «Темні часи для Черчилля ― найсвітліша пора для Олдмена. Його виконання — чарівне, зворушливе, цікаве та історично правдиве ― головна причина, з якої треба дивитися цей фільм, проте не єдина». А газета Toronto Star додала: «Олдмен привніс у свою роль насмішкуватий розум і співчутливе серце. Роль, до якої, здається, він напрочуд придатний, і ці слова справді значущі, якщо зважити, як багато видатних акторів грали Черчилля».
В одній із прикінцевих сцен сер Вінстон дорогою до парламенту пересідає зі свого лімузина в лондонське метро, пасажири впізнають його, Черчилль розмовляє з ними. І саме вони, прості люди, переконують його, що не можна зрікатися боротьби. Озброєний незламною волею громадян, Черчилль заявляє в парламенті, що Сполучене Королівство ніколи не зігнеться й не піддасться ворогові.
Читайте також: Social media blues
Може, назвати фільм натхненним ― це кліше, але, мабуть, то найкраще слово, яке можна знайти. Історія людини, яка, попри всі перешкоди, побачила світло серед мороку й переконала в тому мільйони своїх земляків, надзвичайно надихає. Це історія тріумфу незламного духу та віри.
Хтось із глядачів написав у Twitter: «Україна потребує сьогодні цього фільму більше, ніж Велика Британія». Я цілком згоден, бо «Темні часи», по суті, є метафорою долі України та українців саме сьогодні.
Про таку постать, як сер Вінстон, біля керма держави можна тільки мріяти, але ніщо не заважає взяти до серця його слова: «Ось наука: ніколи не поступайтеся, ніколи не поступайтеся, ніколи, ніколи, ніколи, ні в чому, великому чи малому, значному чи дрібному, ніколи не поступайтеся, хіба що вимогам честі й здорового глузду. Ніколи не поступайтеся силі, ніколи не поступайтеся начебто приголомшливій могутності ворога».