Якщо уявити модельний ряд Toyota як еволюційний ланцюг, то місце Venza в ньому нескладно визначити: автомобіль цілком логічно опиниться між респектабельним седаном Camry й потужним позашляховиком Highlander. Це цілком окремий і, як засвідчив досвід останніх п’яти років, життєздатний вид, що вміє виживати в непростому конкурентному середовищі.
На американському ринку, для якого від початку й призначалася Toyota Venza, цим автомобілем нині вже нікого не здивуєш, натомість його офіційний продаж в Україні стартував лише наприкінці червня нинішнього року. Не помітити Venza складно – заокеанську гостю виказують атлетичні габарити, переконливий кліренс (210 мм) і великі колеса (R19).
Ще більше сюрпризів чекає на тих, хто зазирне всередину автомобіля. Просторий салон справить враження навіть на найвибагливіших. Половину речей, які власники авто звикли класти в багажник, можна цілком розмістити у салоні Venza, не створюючи при цьому дискомфорту: тільки під підлокітником між кріслом водія і переднього пасажира містяться три ніші об’ємом 3,5 л, 4,5 л і 5,7 л. Потішив електропривід регулювання передніх сидінь, який не лише значно спрощує цю операцію, а й дбає про комфорт водія: після повної зупинки автомобіля його крісло автоматично відсувається назад, забезпечуючи таким чином зручний вихід із салону.
Меломани однозначно залишаться задоволені фірмовою акустичною системою JBL з 13 динаміками. Протягом не надто тривалого тест-драйву вдалося прослухати кілька дисків різної музики – навіть концертний запис 1967 року в mp3 звучав атмосферно і соковито. При цьому звуки дощу зовні чи бруківки під колесами анітрохи не заважали насолоджуватися мелодією і навіть не потрібно було збільшувати гучність – така якісна шумоізоляція.
Загалом Venza цілком виправдовує статус сімейного автомобіля – у салоні дуже багато вільного місця. Її розробники подбали про те, щоб пасажири на задніх сидіннях (зазвичай це місця для наймолодших членів родини) не почувалися дискримінованими щодо водія і переднього пасажира, чим часто хибують навіть дорогі моделі (автомобілів Toyota, до речі, це стосується меншою мірою). Зокрема, на комфорт тих, хто сидить позаду, працює індивідуальна кліматичну зона. У Venza також застосоване так зване стадіонне розміщення задніх крісел: підвищення на 12 мм; вони мають свій підлокітник. І нарешті, відстань між передніми й задніми сидіннями становить фантастичні 1,15 м (для порівняння: у комфортабельній Camry – 98 см). Словом, у пасажирів, які сидітимуть позаду, – чи то діти, чи підлітки, чи дорослі навіть дуже високого зросту – буде достатньо простору, щоб почуватися зручно під час тривалої подорожі.
Зона особливої уваги в кожному сімейному автомобілі – багажник. У Venza його об’єм становить 975 л, що фактично удвічі більше, ніж у Toyоta Camry, і лише на чверть менше, ніж у Highlander. Окрім того, багажник має кілька суто «сімейних» переваг, як-от пласка підлога, що дає змогу без зайвих проблем розміщувати там досить габаритні речі; покриття – пластик, який легко відмити.
Розробники автівки доволі чітко визначили її цільову аудиторію: чоловіки віком від 30 років, які полюбляють активний відпочинок і мають родину з двома та більше дітьми. У назві Venza приховане англійське слово venture – пригода. На цьому автомобілі з повним приводом справді можна вирушати в авантюрні подорожі. Звісно, не йдеться про такі суто чоловічі забави, як полювання на болотистій місцевості. Але круті гірські спуски і підйоми Toyоta Venza долає напрочуд легко.
Під час тест-драйву в Криму авто бадьоро здолало підйом на гору Ай-Петрі. Безкінечний, на перший погляд, серпантин із величезною кількістю поворотів в умовах дуже обмеженої видимості машина проїхала на одному диханні: двигун працював рівно, без жодних надривів. Попри поважні габарити, вона спокійно входила в повороти і не потребувала від водія зайвих маневрів. Під час спуску також обійшлося без ексцесів. Автівка доволі слухняна, легко відгукується на керування. Загалом марш через Ай-Петрі продемонстрував дві головні риси Toyota Venza: на підйомі знадобилися якості позашляховика, як-от потужність двигуна (об’єм 2,7 л, 185 к. с.) і високий кліренс, на спуску – якості седана, як-от курсова стійкість та легкість у керуванні. Після непростого гірського маршруту Venza виходить на трасу й знову перевтілюється: шестиступеневий автомат передбачає перехід у спортивний режим, машина різко набирає обертів і стрімко мчить уперед, зберігаючи курсову стійкість.
Загалом Venza не є автомобілем, який шокуватиме своїми «понтами»: його зовнішність, не надто вигадлива внутрішня електроніка, простий, аскетичний екран, вочевидь, не справлять враження на людей, що понад усе цінують «шик і блиск». Не пасуватиме він і молодикам, що прагнуть втиснути газ до підлоги й встановлювати власні швидкісні рекорди. Натомість авто, безперечно, сподобається сімейним людям, які полюбляють далекі подорожі, цінують комфорт і безпеку для себе та своєї родини, вміють рахувати гроші: витрати пального, як для цього автомобільного класу, приємно вражають: при повному приводі 8 л на 100 км на трасі, 13,3 л у місті й 10 л у змішаному циклі.
