Основний закон, який регулює приєднання Криму і Севастополя до складу РФ, – це Федеральний конституційний закон № 6-ФК3 від 21 березня 2014 року. Він діє заднім числом, оскільки Договір між РФ і Республікою Крим про прийняття в РФ Республіки Крим підписано 18 березня, а цей закон – 21 березня й він оголошує, що чинний від дня підписання договору. Згідно зі згаданим законом громадяни, які були зареєстровані за місцем проживання в Криму й Севастополі на 18 березня, автоматично стають громадянами Російської Федерації. За винятком тих, хто до 18 квітня 2014 року подав заяву до Федеральної міграційної служби про відмову від російського громадянства (насправді точне формулювання звучить так, що всі громадяни України або особи без громадянства, які на той час постійно проживають у Криму або в Севастополі, визнані громадянами РФ, «за винятком осіб, які протягом одного місяця після цього дня заявлять про своє бажання зберегти наявне в них або в їхніх дітей інше громадянство або лишитись особами без громадянства». Чимало людей на той час перебували за кордоном, і коли вони зверталися в консульства РФ, то там на початку взагалі не знали, що можуть приймати заяви про збереження українського громадянства).
Якщо людина захворіла чи кудись поїхала й не змогла подати таку заяву (це можна було зробити лише в чотирьох містах Криму: Сімферополі, Бахчисараї, Білогірську й Севастополі), вона вважається громадянином РФ. Саме в цьому й полягає казус із режисером Олегом Сенцовим: його судять у Москві як громадянина РФ, адже він зареєстрований за місцем проживання в Криму й заяву про відмову від російського громадянства написати не встиг, оскільки був затриманий іще до 18 квітня. (Йому належить фраза: «Я не кріпак, щоб мене передавали разом із землею»…)
Було чимало випадків, коли громадяни України, одержавши паспорт РФ у Криму, намагалися в’їжджати за ним в Україну, а прикордонна служба України ставила штамп «В’їзд заборонено» на п’ять років. Україна не розглядає цей документ – паспорт громадянина РФ, отриманий у Криму, – як дійсний.
Читайте також: Прислухаючись до повітря
Особи, які не написали заяви про відмову від російського громадянства, але при цьому й не робили російського паспорта, можуть пред’являти український із кримською пропискою і вважаються громадянами РФ, скажімо, можуть ходити на вибори, принаймні поки що, але певні їхні права порушено. Наприклад, право на працю. Спочатку теперішня кримська влада казала, що люди з кримською пропискою, які не подали заяви про відмову від громадянства, автоматично стають громадянами РФ. Разом із тим є достовірна інформація про неофіційну вказівку: з українським паспортом на роботу не приймати.
«Кримчани зіткнулися також із потребою перереєстровувати нерухомість у тому випадку, якщо планують її відчужувати (продавати, дарувати, заповідати); з потребою переукладати договори оренди; юридичні особи мають бути перереєстровані. Як відомо, в РФ інакші система оподаткування й правила ведення бізнесу, ніж в Україні, тому чимало дрібних і середніх підприємців, порахувавши свої потенційні прибутки, вирішили або переїхати до материкової України, або закрити бізнес. Проблематичною також стала робота на півострові НГО і благодійних організацій, які отримували закордонне фінансування: російське законодавство розглядає їх як «іноземних агентів», і вони так само змушені були або перебратися до материкової України, або припинити діяльність.
Читайте також: Кримський заколот: що лишилося за кадром
Загалом, як зауважує багато кримчан, у так званої кримської влади сім п’ятниць на тиждень. І так було від самого початку, від часу призначення «референдуму». Спершу оголосили, що «референдум» відбудеться 25 травня 2014 року. Потім сказали про 31 березня. А ще пізніше – про 16 березня. Йшлося про те (зокрема, у Федеральному конституційному законі від 21.03.2014), що гривня ходитиме паралельно з російським рублем до 1 січня 2016-го. У квітні – травні ж повідомили, що бівалютний кошик існуватиме до 1 червня 2014-го. Про те, що певних законів не дотримуються взагалі (наприклад, про свободу слова, віросповідання чи про три державних мови Республіки Крим: російську, українську, кримськотатарську), годі й казати.