«Якщо розглядати федералізм як крайню форму деволюції, то зрозуміло, що децентралізовані держави значно ефективніші. Не забувайте той факт, що федерації – це здебільшого заможні (США, Канада, Швейцарія, Бельгія, Австрія, Німеччина, Австралія) чи ефективні країни (Індія, Малайзія, Бразилія)», – заявив він.
Науковець наводить у приклад Африку.
«Нігерія і Південна Африка (дві федерації) – найсильніші держави на континенті. Відколи Ефіопія федералізувалася у 1991–1995 роках, у ній панує мир після дуже неспокійного періоду в історії», – пояснив він.
Звісно, за словами Шмітта, така форма держладу не може бути панацеєю від усіх проблем.
«Оскільки вона потребує певних передумов, зокрема, вимагає наявності регіонів і, в деякому сенсі, правової держави. Але немає сумніву, що майже всі занадто централізовані держави розвалилися. Найбідніші країни світу гіперцентралізовані (Бірма, Північна Корея). З цієї причини багато унітарних країн провадили політику децентралізації (Франція, Італія, Японія). Більше того, деякі, переживши громадянську війну або політичні негаразди, теж розглядають можливість федералізації як засобу вирішити свої проблеми (Непал, Демократична Республіка Конго, Шрі-Ланка, Кіпр)», – зауважив Шмітт.
Повну версію інтерв’ю з Ніколасом Шміттом читайте у №37 «Українського тижня»