Чесно кажучи, вони мають на це право. Чи не так само ватаги їх пра-пра- і ще багато разів прадідів тисячу років тому, посадивши на київський стіл своїх Рюриковичів, перевертали місто догори дриґом, виряджаючись в похід на Візантію?
На свій третій марш Києвом, напередодні матчу Швеція – Франція, шведи вийшли, не маючи особливих сподівань на перемогу. Вони про це не думають. А якщо й думають, то своїм виглядом демонструють, що не в цьому сенс життя. Перемога вже й так в їхніх руках. Вони шведи, вони в Києві і їм добре. Ось, що насправді має значення. «Сьогодні ми вболіваємо за шведську збірну», – кажуть фанати з розмальованими обличчями Ексель та Ерік, що сидять на сходах Макдональдсу і намагаються з’їсти гамбургер. Перш ніж марширувати, хлопці вирішили перекусити, але зробити це їм ніяк не вдається, бо постійно підходять українці, переважно навіть українки та просять сфотографуватись. «Звісно, сподіваємося, вони зможуть виграти, але якщо казати про інші збірні, то ми, звичайно, підтримуємо Німеччину й Україну. Сподіваємося, що вони переможуть і вийдуть з групи. Втім, думаємо, що у фіналі зустрінуться таки німці й іспанці».
Отакої. Ані шведам, ані українцям, за версією вікінгів, фінал не світить. Але ж це не трагедія. Дівчинка Оленка з Макдональдсу, зробивши фото з хлопцями, тільки зітхає: «Шкода, що на роботі, і не можна йти туди, – показує в бік скупчення шведських фанів. – Там прикольно…» Оце, мабуть, трагедія…
Добре підзарядившись холодним українським пивом біля ЦВК, хмільні шведські фани, рівно о сьомій вечора, вирушають вулицями столиці України. Шведів втричі менше, ніж було на двох попередніх маршах, в їхніх руках менше прапорів, але вони так само веселі і щасливі, як і раніше. Добре натанцювавшись, напившись і вимивши ноги в фонтанах коло пам’ятника Лесі Українки, скандинави швидко формують колону і, проволавши традиційні кричалки, рушають підтримувати свою збірну. Підтримувати своїх – справа честі.
Третій марш вікінгів столиця України переживає з таким самим захопленням, як і перший. Всі, хто живий, виглядають у вікна, знімають на телефони чи махають руками. Дівчатка в коротких спідничках грайливо виходять на балкони і, посилаючи повітряні поцілунки, кричать «велкам». Будівельники припинили роботу на об’єктах, офісні клерки з пивом у руках стирчать у вікнах, працівники ресторанів повибігали на вулицю і навіть міліціонери, цілим відділком, вишикувались на порозі Печерського РУВС і приязно усміхаються в бік шведської колони, яка гуде, кричить, співає, п’є пиво і танцює на ходу. У відповідь на вітання шведи махають руками і ще голосніше викрикують своє «Київ – наше місто».
Читайте також: Перші враження шведів від Києва
Сьогодні їхній день, сьогодні вони можуть робити все, що захочуть: мочитися під будинки, пиячити на очах у міліції і кидати порожні банки під ноги перехожих. Українська міліція ніби осліпла. Спітнілі бійці спецпідрозділів, стискаючи в руках кийки і шоломи, лише спостерігають за юрбою вікінгів, що лавиною тече до стадіону. Кількома загонами в повному обмундируванні марширують поруч, щоби запобігти ексцесам.
Про всяк випадок кремезні беркутів і, вишикувавшись у лаву, перекрили підходи до Генеральної прокуратури. Втім, шведам не потрібна прокуратура. Якраз навпроти вони помічають гарну заводську стіну, цілком придатну для справлення природних потреб і масово біжать до неї зливати зайве пиво. Беркутівці помітно нервують, але втримуються від того, щоб повчити фанів добрих манер. По-перше, є наказ, а по-друге, дається взнаки кількісна перевага шведів і їхній войовничий вільний дух. Зрештою, та стіна – не єдина жертва шведського маршу. Шведи, як ті коти, мітять вздовж дороги всі стіни, дерева і підворітні, не забуваючи при цьому скандувати «Київ – наше місто».
Читайте також: Європейські фанати про Україну: знав, що їду до пекла
«В Україні ми вже дев’ять днів, – каже розмальований швед, п’ючи пиво з літрової пластикової пляшки. В нас лише позитивні емоції. У вас дуже привітні люди. Перш ніж їхати в Україну, ми, звісно, читали у ЗМІ про ваші проблеми з Тимошенко, з демократією і бандитизмом. Але тепер наші враження від України змінилися на краще».
«Звідки їх стільки взялося!» – не стримуючи емоцій, запитує сама у себе літня жінка, котра, стоячи на пішохідному переході, не бачить кінця-краю шведській колоні. «Панаєхалі», – жартує у відповідь хлопець, що знімає все це на телефон.
Двоє розмальованих шведів несуть плакат із написом англійською: «Дякуємо, Київ». Вони зупиняються, коли бачать, що їх знімають і позують. Дуже хочуть, щоб їхній плакат побачили всі кияни. «Враження від України лише позитивні! Після того, як я дізнався про те, що ви боретесь за свою мову, я вас у цьому сильно підтримую», – каже високий блондин, що назвався Мац, і дружньо усміхається та подає руку.
Колона наближається до стадіону. На вулиці Басейній стоять кілька автобусів зі спецназом. Так, про всяк випадок. У будинку навпроти, почувши земляків, на балкон вибігає напівголий швед і починає емоційно махати руками та кричати. За ним вибігають п’ять напівголих дівчат, хто в білизні, а хто встиг щось накинути, й із захватом дивляться на море шведів, що затопило околицю. Перемовившись з друзями, швед біжить до хати вдягатися, щоби не спізнитись на футбол, а дівчата залишаються стояти на балконі. Мабуть, чекатимуть свого вікінга з футбольного «походу».
Дивіться також: Як шведи розважалися на Трухановому острові
На підходах до стадіону колона розсіюється. Хтось одразу просочується крізь оборонну лінію беркутівців у касках, хтось залишається чекати друзів, а хтось ще суне в найближчі бари заряджатися додатковою енергією пива. І це слушна думка. Що може бути кращим, ніж дешеве українське пиво, випите напередодні матчу Швеція – Франція? Тільки несподівана перемога шведської збірної над французами, яка не виведе синьо-жовтих у чвертьфінал, але додасть позитивних емоцій від перебування в українській столиці.
