Нещодавно штаб Сергія Тігіпка помістив в інтернеті банери з м’язистим кандидатом у президенти в шоломі танкіста й написом «Хочеш такого головнокомандувача?». Якби критерієм для виборця була фізична форма і привабливість кандидата, Тігіпко переграв би і Януковича, і Яценюка, і Гриценка з Литвином в одні ворота. Для жіночої частини аудиторії молодцюватий банкір – ледь не втілення переможця конкурсу-бодібілдерів «Містер Олімпія» (на ньому колись здобув перше місце нинішній губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварценеггер).
Особисті професійні здібності Сергія Леонідовича в банківській та управлінській сферах також не викликають сумнівів. Проте коли справа стосується здатності Тігіпка показати свою команду й продемонструвати готовий антикризовий план, усе виглядає не так блискуче.
За даними соціологічної компанії «Социс» (опитування, проведеного на замовлення американської AKPD Message and Media, яка зробила значний внесок у перемогу Барака Обами), на кінець серпня рейтинг екс-голови Нацбанку та екс-керівника виборчого штабу Віктора Януковича Сергія Тігіпка становив 1,3%. Як сказав би з цього приводу герой Александра Дюма Атос, для банкіра Тігіпка це занадто багато, для людини, яка тривалий час ходила в кандидатах у спадкоємці Леоніда Кучми, – занадто мало.
Водночас висунення Сергія Тігіпка претендентом у президенти не пройшло непоміченим у штабах основних кандидатів. А також тієї решти, яка змагатиметься за те, щоб виторгувати для себе кращі умови між першим і другим турами перегонів або ж розраховує потрапити до парламенту в разі дострокових виборів. Образ 49-річного фінансиста, який (парадокс!) у свої роки й далі асоціюється з «новим обличчям», привабливий для багатьох виборців російськомовних Південно-Східних регіонів і Центру. Якщо дочасні вибори до ВР таки відбудуться, це дає йому шанс провести в Раду власну політичну силу – за рахунок мобілізації електорату під час президентської кампанії. Швидше за все, цією політичною силою буде іменний блок – як у випадку з БЮТ і Блоком Литвина. Зрештою, з цією самою метою у виборах президента беруть участь Арсеній Яценюк, Володимир Литвин, Петро Симоненко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок.
У питаннях фінансування своєї кампанії Тігіпко воліє грати в «несознанку». Сам кандидат заявляє, що на все про все планує витратити аж $1,8–2,5 млн! Достовірніші джерела називають суму $25 млн. Утім, подейкують, що в кандидата можуть з’явитися і спонсори, зокрема, вкластися в бренд «Тігіпко» може давній знайомий і земляк банкіра Ігор Коломойський, говорять також і про допомогу з боку регіонала Юрія Бойка.
Штаб кандидата поділений на дві частини: технологічну й регіональну. Регіональною мережею завідує старий перевірений кадр, екс-керівник секретаріату партії «Трудова Україна» Олександр Баранов. Допомагатимуть йому інші «любі друзі» Тігіпка – нинішні заступники голови Трудової партії Олександр Яковенко і Володимир Скородумов.
Технологічну частину на себе поки що взяв бізнесмен Сергій Вітер, якого вважають креатурою дружини кандидата Вікторії Лопатовської. Аналітичну складову в штабі забезпечує екс-головред журналу «Эксперт-Украина» Іскандер Хісамов. Медійну сферу курирує колишній консультант Олега Рибачука Олександр Омельчук. Після рішення про підтримку Тігіпка на виборах із боку Соцпартії в штабі кандидата спливли окремі кадри з оточення Олександра Мороза. Йдеться про керівника медіа-холдингу СПУ Ярослава Мендуся. До речі, віднедавна штаб Тігіпка взяв в управління центральний орган СПУ – газету «Товариш», а також близько 30 регіональних видань.
Якщо правда, що Сергій Тігіпко також увійшов до числа співзасновників компанії «Савік Шустер Студіо» (про це повідомила газета «КоммерсантЪ-Украина»), то він вкотре довів, що є радше банкіром, аніж політиком. Оскільки не лише вдало прикупив частину ефіру під свої потреби (тобто і крісло гостя програми), а й зробив потрібні інвестиції (дивідендів від продажу політреклами ніхто не скасовував).
Що стосується головного – контентної частини кампанії кандидата-банкіра, то вона ґрунтуватиметься на запаморочливій бізнесовій кар’єрі та фізичній привабливості претендента, а також практично відсутності в його біографії темних плям і компромату.
Тігіпко вже встиг заявити, що, на відміну від Януковича, не вважає за потрібне надавати російській мові статусу другої державної. Проте як економіст підтримує ідею приєднання до Єдиного економічного простору за участю Росії та Білорусі й не проти присутності Чорноморського флоту РФ, якщо орендна ставка зросте. Вочевидь, банкірські гени в Тігіпка все ж є домінантними.