Ознайомлений із механізмами клонування живих організмів глядач одраз ж відчує у назві вистави «Кількість, або Балада про штучне запліднення» певну невідповідність. Тут або/або: штучне запліднення, у якому так чи інакше задіяні різностатеві істоти, – це одне, а «вегетативне» клонування, яке нав’язує людині рослинний спосіб розмноження, – зовсім інше. Власне, п’єса відомої британської письменниці Керіл Черчілл і вистава керівника Театру на Подолі Віталія Малахова про клонування, а «штучне запліднення» на афіші – радше рекламний трюк, що натякає на те, чого в цьому камерному, напруженому, глибокому і серйозному дійстві немає і поготів.
Із назвою не вгадали, натомість жанр поцілив у десятку. Ще античні філософи із задоволенням практикували суперечку-дуель, у якій, як відомо, народжується істина. У словесному і не тільки змаганні батька Солтера (Сергій Бойко) із сином Бернаром та його копіями Б1 та Б2 (Георгій Хостікоєв блискуче грає трьох разюче несхожих між собою «братів») істина не просто з’являється – вона крок за кроком відкриває різні аспекти й виносить остаточний вирок: рідну дитину можна покалічити своєю зневагою і ненавистю, можна виховати у турботі та казках на ніч, але її завжди, на відміну від чужої, можна зрозуміти, відчути та полюбити.
Вперше Малахов ставив цю виставу на сцені Російської драми, грали у ній Анатолій і Георгій Хостікоєви. Тепер, коли «Кількість» гратимуть у Театральній вітальні Театру на Подолі, стає зрозуміло, що герой Сергія Бойка, який переживає справжню екзистенційну трагедію через нездатність полюбити 20 Бернарів як одного, – це alter ego самого Малахова, у виставах якого рідко буває задіяно багато акторів. А справжній постановник – лише він один, бо в цьому суто режисерсько-акторсько-літературному театрі художнє рішення (Сергій Шевцов завісив стіни фотопортретами Хостікоєва-молодшого) і тим більше музичне оформлення вистав (Володимир Борисов компілює його з пісень The Beatles, а найчастіше фоном звучить композиція Michelle) завжди були речами умовними, випадковими і навіть необов’язковими. Кількість, що не переходить у якість, – це саме про них.
Київський академічний драматичний театр на Подолі