Вона маленька. Українці ще не всі доросли до того, щоб сприймати це як перевагу.
На рівні психофізіології у своєму ставленні до автомобіля ми застрягли на рівні Детройта 50-х років минулого століття: мовляв, машина – це переважно інструмент для подолання великих відстаней. Ніби наша стихія – це «Шосе 66», щоб перетинати ліси та прерії від Чикаго до Лос-Анджелеса. Зі сходу на захід 2400 миль, і до біса дрібниці. Під капотом вісім горщиків по півлітра, бензин дешевий, економіка на підйомі, поруч на сидінні білявка, життя чудове. Ретро, вінтаж, історія.
З таким світосприйняттям сідати за кермо Mitsubishi Colt – це прирікати себе на фрустрації. Хоча, можливо, дещо менші, ніж в інших зразках так званого класу В, себто, говорячи людською мовою, в інших компактних міських автівках. Асортимент у цій ніші дивовижний і, мабуть, дещо надмірний: щонайменше два десятки моделей. Кожна з них має свої безперечні переваги: чи то ціну, чи то технічні характеристики, чи то дизайн, тобто здатність позбавити апетиту найкращу подругу (за що та, якщо чесно, мала б бути вдячна). Усі вони в наших координатах мають одну ваду: розмір.
Не вміють співвітчизники поважати маленьких партнерів за дорожнім рухом, навіть якщо це «Міні», Mercedes А-класу чи VW Beatle, тобто щось заздалегідь недешеве. Що вже казати про скромну японку. Якщо тебе підріже джип завбільшки з тролейбус, ти сприйматимеш це як належне. Якщо тебе спробує обігнати щось компактне, ти не можеш не образитися й не поставити його будь-що на місце. Це навіть не хамство й не нечемність, а місцева органіка.
І тут на допомогу приходять технології сучасного маркетингу. Здавалося б, що таке назва? Бантик, віньєтка, закруток. Але правильна назва моделі може розплющити очі сусідові ліворуч, який перебуває в полоні забобонів. «Кольт» – це більше, ніж ім’я. У самому прізвищі винахідника сучасного револьвера чується постріл: чи то сварка в салоні, чи то сутичка з войовничими команчами. Щось потенційно небезпечне для кривдника. Водночас добре все ж таки, що не згадали кулемет «Максим» і танк «Т-34».
Друга принада – це, власне, дизайн. Характер стійкий, нордичний, попри східне походження. Вираз обличчя нежартівливий і на рівні підсвідомості нагадує про «доросліші» й норовливіші моделі. Спойлер над задніми дверцятами – натяк на спортивний характер. Натяк, не більше. Всередині, навпаки, спостерігається несподівана респектабельність. Просторий салон, деталі з полірованого алюмінію, надзвичайно зручні, майже авіаційні сидіння, шкіряне кермо – можливо, це не впливає на ходові якості, але сприяє самоповазі.
Ще одне непорозуміння: маленькі машини – тільки для жінок. Причому не жінок узагалі, а тих, кому вчора купили права й повісили на заднє скло всі можливі знаки попередження: «70», черевичок і знак оклику. Практика засвідчила, що ментальні блондинки плавно розподілені по всьому наявному модельному ряду аж до «Гаммера» включно. І навпаки, розумний чоловік дедалі більше схильний обирати собі коня з раціональних міркувань. А міркування такі: за статистикою, 70% позашляховиків жодного разу в житті не торкаються шинами бездоріжжя. Ніколи. Карма більшості водіїв – пересуватися паскудним, але асфальтом короткими перебіжками від корка до корка, а в цій ситуації розмір не має значення, хіба що тобі кортить зазирнути за обрій і переконатися, що там так само все погано.
За таких обставин перше, про що має дбати виважена людина, – це внутрішня рівновага, моральний комфорт. Зведення до мінімуму фізіологічних подразників, як-от таємничий індекс Noise-Vibration-Harshness, себто відсутність відчуття, що ти довбаєш бетонну стіну за допомогою перфоратора. Звісно, залишається ірраціональне, але вельми неприємне питання потужності. У цьому сенсі «Кольт» нібито покликаний пестити комплекс меншовартості: двигун 1,3 без варіантів. Так, приємно усвідомлювати, що однієї заправки тобі вистачить на 644 км в міському циклі, але ж рештки пихи на самому дні душі вимагають коней під капотом! Хіба ж можна це порівняти з могутніми «кораблями пустелі», які височіють посеред нескінченної тягнучки? А тепер візьмімо калькулятор і порахуємо, що вигідніше: 250-сильний чотирилітровий оргáн на суперджип вагою під три тонни чи моторчик жвавістю 95 сил на 950 кг нашого малятка (див. табличку)? Учіть фізику!
Насправді «Кольт» розганяється досить динамічно навіть з автоматом, кермо легке, радіус повороту мінімальний, якщо ж уже кортить продемонструвати в дії зброю прихованого носіння, коробку можна перемкнути на ручний режим, шести швидкостей вистачить практично в будь-якій ситуації. Найприємніше ж починається в пункті призначення: поки динозаври шукають собі місця на паркінгу, ти спокійно втискаєшся в будь-яку шпарину й займаєш місце в першому ряду. У тім-то й річ, що швидкість пересування містом вимірюється не спідометром, а тим, за скільки твоє фізичне тіло (не автомобіль – тіло!) потрапить за робочий комп’ютер, за столик у кафе, в театральне крісло чи на домашній диван. Що ж стосується паркування, то в тестовій машині було встановлено приємну опцію: парктронік і відеокамеру заднього виду. Зображення подається прямо на дзеркальце, тож можна не боятися розбити чиюсь фару. Щоправда, вдень контрастність картинки залишає бажати кращого, натомість у сутінках чи вночі спокій гарантовано.
Коли вже шукати якісь недоліки, то це передусім дуже скромний об’єм багажника: якщо не складати задніх сидінь, там вмістяться хіба що портфель і кілька пакетів із покупками з супермаркету. З іншого боку, можна ж і скласти, адже не щодня возиш у міській машині свіжепридбаний плазмовий телевізор.
Що ще не вдалося випробувати під час тест-драйву: подушки безпеки (Бог боронив), максимальну швидкість у 180 км/год (каталися в місті), ABS+EBD+BAS (достатньо того, що знаєш про їх наявність), кондиціонер (погода досі не сприяла).
Висновок: молода людина з претензією на елегантність почуватиметься в цій машині цілком психологічно захищеною. Якщо ж потрібен додатковий адреналін, то нехай вмикає у зовнішній вихід магнітоли I-Pod і слухає свою Metallica.
У кожній біографічній статті, присвяченій винахідникові револьвера, наводиться крилатий вислів: «Господь створив людей, а полковник Кольт зробив їх рівними». Правила дорожнього руху кажуть приблизно те саме, тільки іншими словами.
А динозаври, врешті-решт, вимерли. 75 млн років тому.