Дедалі більш масштабні руйнування та економічні втрати, яких зазнає наша країна, змушують як українських, так деяких західних політиків говорити про компенсації збитків за рахунок російських активів, заарештованих на Заході. Але питання не лише в тому, про які саме суми йдеться, а й про те, як Україні отримати ці кошти.
Мінфін РФ оцінює лише обсяг золотовалютних резервів (ЗВР) Росії, доступ до яких наразі втрачено, у $300 млрд. Окрім того, триває процес арешту майна приватних власників із Росії. На сьогодні, відповідно до санкцій, підлягають заморожуванню активи 877 фізичних та 62 юридичних осіб. Спецгрупа ЄС із заморожування та арешту активів російських та білоруських олігархів вже розпочала свою роботу. За оцінками Швейцарської асоціації банкірів, на офшорних рахунках російські клієнти мають 150-200 млрд франків (які наразі дещо дорожчі американського долара). І політики країни, зокрема лідери соціал-демократів, закликають заарештувати бодай ту частину з них, які належать наближеним до російської влади особам.
Проблема в тому, що між арештом російських активів і передачею відповідних коштів на потреби України поки лежить справжня прірва. І перспективи її подолання залежатимуть як від юридичних тонкощів справи, так і від інтересів конкретних держав, котрі зараз займаються арештом активів. Почати з того, що ці активи наразі заморожені, але не конфісковані. В минулому передача заморожених золотовалютних резервів уже відбувалася, однак у незрівнянно менших обсягах та в інтересах громадян і компаній, де вони й були заблоковані. Так, у 2016 році суди США визнали Тегеран відповідальним за атаки на американських морпіхів у Бейруті 1983 року та причетним до теракту 11 вересня 2011 року. Відтак, суд надав право вилучити із заморожених іранських резервів $12,5 млрд на виплату компенсацій американським постраждалим, їхнім сім’ям та страховикам.
Читайте також: Чи може Захід швидко відмовитись від російських енергоносіїв
Звісно, за теперішніх обставин не можна виключити зміни підходу західних держав до цього питання. Поки що західні ЗМІ, які пишуть про можливість спрямувати конфісковані кошти на потреби України, констатують, що загалом серед європейських чиновників така ідея хоча й обговорюється, а поки перебуває на дуже ранній стадії. А міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан нещодавно прямо заявив, що “в даний час немає планів передачі Україні заморожених активів ЦБ РФ”. При тому, що Франція вже заарештувала €22 млрд російских золотовалютних резервів.
У Польщі, судячи з останніх заяв прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, справа наштовхується на формальні правові перешкоди, особливо коли йдеться про приватну власність росіян. За його словами, на найближчій зустрічі уряду й опозиції буде підніматись питання про те, “як Польща може заморозити та конфіскувати російське майно, яке знаходиться в нашій країні”. “З одного боку, ми маємо конституційні обмеження на такі дії, пов’язані з правами власності, а з іншого – все більше поляків не розуміють, чому, якщо італійці конфіскують яхти російських олігархів, ми не можемо проводити такі дії в нашій країні… є якась нерухомість і є фінансові активи, тобто акції компаній, які ми повинні забрати. У всякому разі, наша коаліція рішуче за це” – пояснив Моравецький.
Проте якщо з арештом, і можливо навіть конфіскацією російського майна у разі подальшого розкручування маховика санкцій справді можливий бодай поступовий прогрес, то для передачі відповідних коштів Україні доведеться здолати додаткові перешкоди. Насамперед тому, що для країн Заходу заарештовані (а у перспективі — конфісковані) активи будуть насамперед подушкою безпеки для власних компаній і громадян. Своя сорочка, що б там не відбувалося у світі, завжди ближча до тіла.
Читайте також: Чи відбудеться конфіскація російської власності в Україні
Насамперед йдеться про західних кредиторів, які через санкції можуть втратити можливість повернути позичене раніше в Росії. Для розуміння: наприклад, лише чотири найбільших західних банків – Raiffeisen, Société Générale, UniCredit та Citigroup – мали в Росії активів на понад $57 млрд і, за даними західних ЗМІ, зараз лише готуються «обережно вийти» із країни. А загальна сума боргів російських позичальників перед зовнішніми кредиторами наразі більш як у півтора рази перевищує обсяг заарештованих на Заході російських золотовалютних резервів. За даними Центробанку РФ, на початок 2022 року сукупний зовнішній борг Росії (як держави, так і приватних компаній та банків) становив понад $478 млрд. При цьому, як свідчать дані Мінфіну РФ, на 1 лютого 2022 року безпосередньо зовнішній державний борг країни становив $59,5 млрд, зокрема за облігаціями із терміном погашення у 2022-2047 роках – $39 млрд.
Фактично відразу після того, як на Заході заморозили резерви російського Центробанку, Путін видав указ, який передбачав можливість виплати кредиторам країн зі списку «недружніх» (які запровадили санкції) у рублях незалежно від валюти запозичення. Так, згідно указу, боржники – компанії або сама держава – можуть відкрити в російських банках рахунок на ім’я іноземного кредитора та перерахувати на нього виплати в рублях за офіційним курсом на день платежу. Кредитори з країн, які не ввели санкції, можуть отримати платіж у євро чи доларах.
16 березня Росія мала виплати $117 млн в рахунок обслуговування єврооблігацій з терміном погашення у 2023 та 2043 роках. Міністр фінансів РФ Антон Сілуанов заявив, що Росія має необхідні кошти для виконання зобов’язань за держборгом і погасить його у валюті, лише якщо її валютні рахунки будуть розморожені. У разі відмови або відсутності відповіді від банків-агентів Росія погашатиме і обслуговуватиме свої державні валютні зобов’язання в рублях. Мовляв «платіжку ми віддали, тепер м’яч на стороні американської влади». У результаті в управлінні з контролю за іноземними активами США видали роз’яснення, яке дало можливість обслуговувати валютні борги РФ із заарештованих російських валютних резервів. Відтак цей платіж було проведено у доларах.
Читайте також: Як російська агресія провокує глобальну продовольчу кризу
Надалі процес обслуговування російського боргу із заарештованих резервів пішов по протоптаній стежині. Зокрема, за повідомленням Financial Times, 21 березня було здійснено черговий платіж на $66 млн в рахунок обслуговування облігацій РФ зі строком погашення в 2029 році. Загалом же за ними лише в березні має бути виплачено відсотків на $549 млн, а на початку квітня передбачені погашення ще на $2 млрд.
Окрім того, на компенсацію втрат у Росії можуть претендувати також і чисельні західні компанії, які мають там активи і можуть їх втратити в разі подальшого розгортання економічної війни. Російські експерти уже заявляють, що у разі втрати $300 млрд золотовалютних резервів Москва може відповісти націоналізацією майна західних компаній і громадян в РФ, анулюванням патентів юридичних та фізичних осіб цих країн. А після того, як Volkswagen Group зупинив виробництво на своїх російських заводах у Калузі та Нижньому Новгороді, у Державній думі почали лунати заяви, що подібні підприємства можуть бути націоналізовані і «будуть випускати ті ж самі «фольксвагени», але ми назвемо їх якось інакше».
Окрім того, заарештовані російські ЗВР – це один з основних предметів торгу з РФ на випадок замирення. Адже для РФ арешт цих коштів — це по суті найбіль болюча санкція на дистанції поточного року. Якщо з боку ЄС не буде впроваджене загальне торгове ембарго чи бодай заборона на купівлю російських енергоносіїв (а наразі на це розраховувати не доводиться), то втрата $300 млрд золотовалютних резервів принаймні в межах 2022 року залишатиметься незрівнянно більшою за сукупні збитки від усіх інших західних санкцій проти Росії.
А це свідчить, що для того, щоб Захід наважився на їх конфіскацію (а не просто заморозку, як інструмент тиску на Москву для припинення війни), потрібно, щоб у ЄС і США остаточно втратили сподівання на досягнення миру. Або, наприклад, щоб Росія зазнала нищівної поразки чи у Москві стався державний переворот. Хоча в останньому випадку щодо заарештованих російських резервів так само можуть бути запущені різноманітні сценарії.