У роки студентства мала нагоду стажуватися у відділі освіти й науки всеукраїнського тижневика. Якось від головної редакторки отримала завдання висвітлити фестиваль Sikorsky Challenge Ukraine, який і донині щорічно проходить в КПІ. Тоді одним із переможців став стартап усвідомлених снів Luciding. Про ШІ тоді говорили не дуже активно, більше – про технології, стартапи, інновації.
Сьогодні ж, працюючи в університеті, часто використовую ШІ для виконання своїх проєктів: наприклад, з метою популяризації науки серед молодих вчених згенерувала віртуальне інтерв’ю з аспіранткою, маючи тільки її фото й текст. Щоб зацікавити читачів і втримати їхню увагу якомога довше, доводиться користуватися інструментами сучасних технологій на регулярній основі.
Стрімкий технологічний бум, який призвів до зменшення необхідності в живому спілкуванні, тривалий період дистанційного навчання у зв’язку з пандемією Covid-19 і повномасштабним вторгненням, на додачу – постійні новини в медіа про скорочення штату працівників на користь ШІ: усе це наводить на роздуми про те, чи не замінить у найближчому часі ШІ потребу в особистій присутності лектора на занятті. Невже штучний інтелект – замість викладача?
Коли говоримо про ШІ в контексті вищої освіти, маємо на увазі здебільшого потенційну користь у його використанні, по-перше, для викладача й, по-друге, – для студента. І такий підхід є виправданим численними прикладами застосування нейромережі обома суб’єктами освітнього процесу.
До прикладу, тенденція автоматизації адміністративних та операційних процесів за допомогою чатботів набирає обертів в університетах всього світу. Перший цифровий ассистент такого типу запрацював у 2019 році в Стаффордширському університеті, Велика Британія. Чатбот Beacon запрограмований відповідати на найпоширеніші запитання студентів щодо розкладу занять, дедлайнів виконання завдань, іспитів, стипендій. Чим більше користувачів його застосовують, тим правильнішу інформацію надає Beacon. Застосунки з подібним функціоналом успішно використовують також у Політехнічному університеті штату Каліфорнія, США (PackBack), університеті штату Джорджія, США (Pounce), університеті Мурсії, Іспанія (Lola). Чатботи допомагають студентам отримати необхідну інформацію в якомога коротший термін й одночасно звільняють викладачів та інший персонал університетів від монотонної рутинної роботи.
Найпопулярнішим з усіх інструментів ШІ, безсумнівно, є ChatGPT – принаймні на цей момент. Причина? Він простий і доступний у використанні. Студенти з його допомогою можуть перевірити текст на граматику або ж перекласти його іншою мовою, розробити ідею для будь-якого проєкту. Викладачам ChatGPT може слугувати для створення планів уроків, контрольних тестів, інтерактивних навчальних ігор, навіть перевірки та оцінювання завдань. Однак варто пам’ятати, що застосунок не завжди «говорить» правду: інколи відповіді можуть бути правдоподібними, але не повністю відповідати дійсності, а часом – взагалі абсурдними. Тому бездумно використовувати ChatGPT для роботи чи навчання не вийде.
Читайте також: Наукова ШІ-революція. Як Нобелівський комітет визнав силу штучного інтелекту
Усе ж експерти в сфері нейромереж сходяться на думці, що майбутнє ШІ в освіті – за інструментами персоналізованого навчання. Ще в 2020 році Уолденський університет, штат Міннесота, США спільно з Google Cloud створили онлайн-репетитора Julian, який пропонує персоналізоване навчання та підтримку студентів. Julian дозволяє студентам отримати знання за їхніми програмами, створює відповідні нотатки й виявляє прогалини в засвоєнні інформації. Українські науковці, представники ННЦ “Біології та медицини” КНУ імені Т. Шевченка, розробили систему пристроїв, які визначають когнітивні функції людини. Отримана технологія у найближчому майбутньому може бути використана для підвищення ефективності навчання, а також з метою профорієнтації – визначення найбільш підходящих сфер діяльності людини на основі біологічних показників її мозку.
А як бути з роллю викладача в освітньому процесі серед цього обширного переліку технологій ШІ? На початку 2024 року світова освітньо-наукова спільнота активно обговорювала кількамісячний експеримент викладачів курсу програмування Гарварду, які застосували віртуальний помічник кодування ШІ для навчання студентів. У підсумковій статті «Teaching CS50 with AI» йдеться: «Ми дійшли висновку, що наш набір інструментів штучного інтелекту для СS50 виявився вдалим. CS50.ai уже використовується тисячами студентів по всьому світу. Незважаючи на вдосконалення, які нам ще потрібно зробити, інтеграція штучного інтелекту в освітній контекст має великі перспективи, особливо в плані підвищення доступності персоналізованої допомоги в навчанні, а також вивільнення людського персоналу для вирішення педагогічних проблем більш високого рівня». Тобто ШІ – асистент педагога, його помічник.
Такої ж думки і СЕО Coursera Джефф Маджіонкальда, який після Всесвітнього економічного форуму 2023 в Давосі в інтерв’ю Reuters сказав, що ШІ – не заміна викладачів, а потужний інструмент для підвищення їхніх можливостей: «У Coursera ми на власні очі побачили, як штучний інтелект може допомогти визначити потреби студентів і адаптувати ресурси для підтримки їхнього навчання. Проте емоційний інтелект, емпатія та наставництво, які забезпечують вчителі, залишаються незамінними».
Згідно з даними звіту Всесвітнього економічного форуму «Формування майбутнього навчання: роль ШІ в освіті 4.0» штучний інтелект не тільки не витіснить живого викладача з освітнього процесу, а навпаки – створить додаткових 2,6 мільйонів робочих місць у сфері освіти вже до кінця 2025 року, адже «впровадження технологій ШІ на практиці потребує не тільки значного матеріального, а й людського капіталу».
Насамкінець я вирішила поцікавитися думкою викладача, який щоденно в реаліях української вищої освіти й воєнного стану в країні використовує технології ШІ у своїй викладацькій діяльності: Чи може ШІ замінити живого лектора чи семінариста?
«Вважаю, що технології можуть значно доповнити нашу роботу, але не здатні повністю замінити людський фактор. ШІ може автоматизувати рутинні завдання та персоналізувати навчання, але не може відтворити людську емпатію, мотивацію та натхнення, які є ключовими в освітньому процесі», – відповів Петро Катеринич, асистент кафедри кіно й телемистецтва ННІ журналістики КНУ імені Т. Шевченка.
І не посперечаєшся.