Після того як тему шенгенських віз і «привітності» працівників консульств до українців порушували такі особистості, як Микола Рябчук і Юрій Андрухович, а ще після того, як Тарасові Прохаську у Львові відмовили у візі й вимагали «довести, що він письменник», а ще після того, як на Різдво цього року польські митники затягли на ніч у каталажку молоду викладачку польської мови у Львівському університеті зі звинуваченням у нелегальному перетині їхнього священного кордону, здавалося, що хоч хтось в ешелонах польської влади замислиться про те, що витрачати сили на позитивну промоцію власної держави однією рукою й чинити цілком протилежне іншою буде не зовсім доцільно. Що я маю на увазі? Почну із запитання: пане Яцку Ключковський, для чого ви вивчили українську мову? Щоб спілкуватися з президентом Ющенком чи також щоб вас розуміли прості українці? У консульстві РП у Києві немає такого розуміння: пересічного українця зустрічають принципово на «общепанятном», висловлюючись мовою «виховательки молодьожі» Ірени Карпи, «дєвучки», котрим наступити на болючий мозоль «тризубистого громадянства» вдається перфектно.
Звісно, пане Яцку, в мене на лобі не написано, що я з якогось дива отримую через ваших радників запрошення на урочисті святкування Дня незалежності Польщі чи на прийом у посольстві з нагоди вручення чергових нагород польсько-українського поєднання, коли викликають із небуття імена Яцка Куроня, Єжи Гедройця та інших достойників – їм би в кошмарі не приснилося «поєднання» з можливістю лише (!) одноразового в’їзду. Не написано на лобі й того, що я з якогось дива є членом Польсько-українського журналістського клубу, який популяризує вашу країну через ЗМІ й відстежує найкращі публікації на польську тематику. Не написано того, що іменем Річпосполитої мені видано диплом Ph. D, захищений у фінансованому вашою державою Польсько-українському колегіумі в Любліні, що створений для розвитку отого міфічного «польсько-українського поєднання». Також якось соромно витягнути і розмахувати фотографіями з Лехом Качинським чи Кшиштофом Зануссі. А що залишається? Сказати і довести, що ти як журналіст видання Тиждень постійно маєш контакти з Польщею і тому просиш багаторазову візу. Ненадовго – на півроку. «Дєвучка», звісно, не може взяти на себе таку страшну відповідальність і йде радитися з віце-консулом. І тут найцікавіше.
Чомусь у документах, які пафосно називаються «Угодою про спрощений візовий режим», вказано, що журналісти та науковці (до яких я себе також поки що зараховую) мають право на багаторазову візу від 1 до 5 років. На ділі дуже відповідальна перед новою «залізною завісою» віце-консул не дає дозволу на таку візу, якщо моє видання не оголосить «на бамазі», що воно оплачує і навіть передбачає по датах усі мої «живі, мертві і ненароджені» поїздки до Польщі, навіть якщо це буде поїздка на наукову конференцію чи на весілля мого колеги з Польського інституту національної пам’яті. Можливо, моє видання буде таке ласкаве і надрукує мені цей папір для святого спокою пані віце-консул. Крім приватних поїздок, є ще й службові, що виникають самі собою, з дня на день, коли просто ТРЕБА мати шенгенську візу.
Не має значення для «дєвучки» та її начальниці те, що за рік свого існування один лише Тиждень наблизив до українців через проведені інтерв’ю екс-президента РП Александра Квасневського і євродепутата Марка Сівца, кінорежисера Єжи Гофмана, народжених у Польщі істориків Річарда Пайпса, Романа Шпорлюка, Богдана Осадчука, перманентно доносить думки із варшавського Центру східних досліджень, провідних журналістів «Газети виборчої», «Політики» тощо. Половину цього зроблено без застосування закордонних паспортів. Ви, пане Яцку, уявляєте, наскільки якіснішою була б співпраця, якби хоч половина редакції мала постійні візи до вашої країни? Натомість більшої віддачі у праці ви вимагаєте від прес-відділу посольства та Польського інституту в Києві, замість того, щоб дозволити українським журналістам без перепон робити їхню справу.
[1223][1224]
ВІДПОВІДЬ на відкритий лист
Яцек Ключковський
Посол Республіки Польща в Україні
Шановний пане редакторе!
У зв’язку з відкритим листом пана Романа Кабачія, заступника редактора Відділу історії та науки видання «ТИЖДЕНЬ український» (№ 7, 20-26.02 ц.р.), користуюся, насамперед, цією нагодою, аби висловити подяку за діяльність Вашого видання на благо зближення народів України і Польщі. Мені приємно також відзначити, що у своїй журналістській діяльності Ваші колеги торкаються багатьох, дуже важливих для розвитку двосторонніх взаємин проблем, висвітлюють питання культурної і історичної близькості наших суспільств. І тим більше мені прикро, що не здійснилося бажання пана Кабачія отримати піврічну багаторазову візу в Консульському відділі Посольства Польщі.
Згідно з інформацією, яку мені було надано керівництвом Консульського відділу, Ваш співробітник мав право отримати багаторазову візу, про яку клопотався, на піврічний, а навіть на довший період дії, проте умовою для одержання такої візи є представлення листа редакції, де містився б запис про те, що метою подорожей є виконання професійних обов’язків у сфері журналістської діяльності.
Відповідно до положень підписаної між Європейським Союзом і Україною Угоди про спрощену процедуру оформлення віз (ст. 4 пкт. 1 підпункт «е» та ст. 5 пкт. 1 підпункт «е» Угоди), у випадку клопотання журналіста про оформлення багаторазової візи, обов’язковою вимогою є представити «…свідоцтво або інший документ, виданий професійною організацією, який засвідчує, що відповідна особа є кваліфікованим журналістом, та документ, виданий його (її) працедавцем, який підтверджує, що метою подорожі є виконання професійних обов’язків журналіста». Вказане законодавче положення є обов’язковим для усіх українських громадян-журналістів, незалежно від їхнього професійного заангажування у розвиток польсько-українських взаємин.
За дотримання вказаних вимог особисто відповідальним є консул установи держави-члена ЄС, тому у Консульському відділі Посольства Польщі пана Кабачія було проінформовано про необхідність додати відповідного листа від редакції до представлених ним документів. Однак журналіст не погодився виконувати цю вимогу і тому одержав, згідно з наданими польській стороні документами, багаторазову короткострокову візу на період 21 лютого – 10 березня 2009 року, яка дозволяє йому вільно почуватися в ході конференції, що проходитиме, відповідно до запрошення, з 22.02 по 7.03.2009 р.
Шановний Пане редакторе, в свою чергу дозвольте поцікавитися, чому у статті-листі під назвою «Шенгенська інквізиція» пан Роман Кабачій підносить на рівень порушення прав журналіста своє небажання виконати (для одержання довгострокової візи) вимогу міждержавної угоди, ратифікованої Україною – адже доповнити комплект документів пан Кабачій відмовився свідомо.
Одночасно хочу Вас поінформувати, що вже цього року польська сторона зробила чимало кроків, метою якої є полегшення отримання віз в Консульському відділі Посольства Польщі усіма громадянами України. Багаторазову візу – піврічну, річну і на довший строк – може отримати кожен журналіст та інший громадянин України, який, виконуючи професійні обов’язки, здійснює часті поїздки до Польщі та дотримується при цьому основних візових вимог, передбачених Угодою між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз (Угода ратифікована Законом України № 117-VI від 15.01.2008, ВВР, 2008, № 10, ст. 97).
Принагідно прагну Вас запевнити, що Посольство Республіки Польща в Україні і я особисто дуже цінуємо активність громадян у налагодженні добрих зв’язків дружби та співпраці між Польщею і Україною. Польська сторона покладає особливу надію на поширення в Україні знань про Польщу та добрі практичні приклади функціонування сформованого у Польщі громадянського суспільства. Особливу місію у цій справі бачимо в ініціативах засобів масового переказу та діяльності позаурядових об’єднань громадян.
Розраховуючи на цікаві зустрічі з Вашим виданням у майбутньому, залишаюся з виразом поваги, Яцек Ключковський, Посол Республіки Польща в Україні.
ДОДАТКОВО
Роман Кабачій
заступник редактора відділу історії і науки
Дякуючи п. Послу Республіки Польща за відповідь, хотів би уточнити: довідка від Тижня в мене була. Але мені було запропоновано принести додатково довідку про те, що мої УСІ піврічні подорожі будуть пов’язані з професійною діяльністю. Як було зазначено у моєму Відкритому листі, крім професійних подорожей до Польщі я здійснюю наукові та приватні поїздки. Тож така довідка від Тижня була б відкритою неправдою. В очікуванні наступних «багаторазових» в’їздів на 18 днів, Роман Кабачій.