«Люди нерідко забувають, що в країні війна, бо не завжди вона торкається їхніх домівок, – розмірковує Мирослав Гай, керівник доброчинного фонду «Мир і К°». – Але й ті, хто пам’ятає, не в змозі безкінечно акумулювати гроші на армію. Бюджет будь-якої української родини вичерпний, а великий бізнес ділиться коштами неохоче».
Гільза для парасольки
Виходом часто стають несподівані рішення, як-от сувеніри з території бойових дій. «Ніби й на армію гроші дали і водночас отримали оригінальну річ, яку можна зберегти», – пояснює пан Мирослав.
Такі речі роблять, наприклад, із гільз. «Насправді-то вивозити їх із зони АТО заборонено, бо це частина боєкомплекту, нехай і відпрацьована», – зауважує він. Але задля доброї справи доводиться трохи порушувати закон.
«У мене є знайомий, який виготовляє з гільз статуетки та іграшки, – розповідає керівник фонду. – Роблять із них запальнички та свічки маленькі: усередину заливають гас і вставляють фітиль. А ще днями приятель запропонував майструвати з того самого матеріалу світильники, котрі можна буде продавати як декоративні, – і теж будуть гроші для армії».
Хоча інколи, зауважує співрозмовник Тижня, призначення використаних гільз може бути дуже далеким від декору: «Є інженер, який створив із них пічку. Вона обігріває приміщення до 3 год. Гільзи 120 мм заповнюють меншими гільзами й піском, потім така піч нагрівається на вогнищі – побудувати й використовувати її доцільно просто на передовій, у бойових умовах».
У тилу гріються інакше. 19-річна київська волонтерка Тамара Шевчук, студентка Академії мистецтв, розмальовує ті ж таки гільзи: вкриті візерунками, вони стають магнітиками на холодильник. Але то маленькі… Ті, що від НОН, танків та крупнокаліберних кулеметів, – це вже вази для квітів. «Гільзи, які я розписую, нам передають із передової самі хлопці. Востаннє прислали з донецького аеропорту. Годяться всілякі: від 5,45, що стають магнітиками, до великих – із тих виходять не тільки вазони, а ще й підставки для парасольок, – розповідає дівчина Тижню. – Що малюю? Найчастіше це петриківський розпис та візерунки «під вишиванку».
«Найкраще розходяться – з написом «На Москву!», – сміється Тамара.
+1 футболка та +1 до карми
Продаються за принципом краудфандингу («народного фінансування») армії речі, не тільки привезені із зони АТО, а й створені спеціально, щоб допомогти бійцям. Одна з них – силіконові браслети, які розповсюджує українська мережа магазинів «Мілітарист». 100% виручки від реалізації цих прикрас іде на користь волонтерських ініціатив, що забезпечують спорядження армійських бригад, Нацгвардії та спецпризначенців у зоні антитерористичної операції. «Браслет є не стільки товаром, скільки символічною подякою, переданою благодійникові за внесок», – зауважують представники мережі.
Читайте також: Міцний слобожанський тил
Нині браслети, які швидко зажили популярності, є вже чотирьох видів: жовто-блакитні з Державним гербом та написом «Допомагаю нашим», жовті «1+ до карми», яскраво-зелені із тризубом та промовистим «Українське літо. Бій за майбутнє» й, нарешті, чорні зі словами «…вражою злою кров’ю волю окропіте». Вартість одного – 50 грн.
«Купуючи одну футболку собі, другу даруєш солдатові або офіцеру», – такою обіцянкою зустрічає відвідувачів ініціатива «Люта справа». «Для хлопців їх забагато не буває», – переконані тут. І на передовій, де не завжди є змога попрати й красиво розвісити одяг, це справді так.
Починалася ініціатива продажем різнокольорових майок із написом «People support Ukrainian Armed Forces» («Люди підтримують Збройні сили України»). Нині асортимент розширили: тепер «Люта справа» продає в межах акції також футболки «Rockers support Ukrainian Armed Forces» («Рокери підтримують Збройні сили України») та розробку художника Андрія Єрмоленка «Укроп». Коштує пара таких одежин – одна для себе, одна для бійця – лише 120 грн.
Утім, скоро зима…
Даруючи тепло
«Чому «тепло»? Бо переохолодження спричинює велику кількість захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів, судинні недуги, утрату чутливості кінцівок, запальні процеси життєво важливих органів. Тобто зовсім не ті стани, що потрібні бійцям. Щоб не допустити цього, ми закуповуємо теплий одяг, взуття, зимові спальники, газові пальники, буржуйки, обігрівачі, хімічні грілки тощо. З настанням холодів завдання «одягнути» бійця виявляється у 2,5 раза дорожчим, – пояснюють організатори доброчинної виставки-аукціону «Мистецтво дарує тепло», котра має забезпечити вояків теплими речами, засобами обігріву й тепловізорами. – Чому тепловізори? Бо вони дають змогу вночі виявити ворога на відстані кілометра і вжити запобіжних заходів. Багатьом групам наших підопічних такі прилади врятували життя. Один тепловізор допоміг вивести з оточення, з-під шквального обстрілу 14 бійців. Другий – кілька днів тому – виявити 30 ворогів, які підбиралися до наших позицій у донецькому аеропорту. Третій – убезпечив від засідки, яка чатувала на колону військовиків: до пастки залишалася сотня метрів, або кілька секунд життя. У нашого ворога тепловізійних пристроїв достатньо. На своїй землі ми не можемо бути гірше оснащеними…»
Захід «Мистецтво дарує тепло» відбувавсь у два етапи. Спочатку, під час передаукціонної виставки, гості могли просто жертвувати кошти. Потім відбулися доброчинні торги, на яких представили понад 80 лотів, відданих на добру справу українськими художниками, скульпторами й галеристами.
Читайте також: Діалог із реальністю
«Ми, дівоча волонтерська група, довго міркували над новими способами залучення грошей. Адже свідомі родини й окремі члени суспільства вже давно і стабільно віддають на потреби армії якусь частку своїх заробітків. Тож думали над тим, як вийти на нове середовище, котре ще, можливо, не брало участі у таких заходах на підтримку війська, – каже Тижню одна з організаторів виставки-аукціону, волонтерка Настя Сніжна. – Однак у процесі підготовки заходу з’ясували, що й самі художники волонтерять, що хтось із них хотів би воювати, а хтось допомагає пораненим. Є і бізнесмени, які віддають чи не третину своїх прибутків для сил АТО… Тобто залишився якийсь вузький прошарок людей, що фінансово не задіяні у підтримці війська. Ми далі думатимемо над тим, як до них достукатися».
І справді, чимало митців активно допомагає воїнам, віддаючи картини на продаж, улаштовуючи пленери. Діють і постійні ініціативи: скажімо, стабільною є небайдужість Національного художнього музею, який нерідко називають «музеєм із левами», бо саме їхні скульптурні зображення прикрашають його вхід. Уже кілька місяців поспіль там відбуваються різноманітні акції, виручені в яких кошти спрямовують на допомогу пораненим бійцям (а також частково постраждалим під час АТО музеям, однак їм ці суми наразі не пересилають: чекають слушного часу). Доброчинний проект музейників має чудову назву: «Леви своїх не лишають».
Суто в його межах там кілька разів на тиждень відбуваються різноманітні події: лекції, літературні читання, майстер-класи, музичні або кінематографічні заходи, під час яких відвідувачі роблять доброчинні внески.
«Продається» комбат
Відповідь на одвічне тепер питання «як достукатися до людей» – до тих, хто раніше не допомагав армії, – можливо, знайшла Лариса Лавренчук. На підтримку українських вояків (а саме добровольців підконтрольного МВС батальйону «Січ», який нині базується у Слов’янську) дівчина організовує аукціони побачень. Усі охочі роблять ставки під фотографією тієї чи тієї людини, яка забажала виставити себе на такий аукціон як «лот». Переможець (готовий викласти найбільше) іде з «придбаним» на каву. Серед тих, кого Ларисі вдалося залучити до ініціативи, безліч цікавих людей. «Продається» й сам комбат «Січі».
Читайте також: Допомога армії: шкарпетки від дітей, бусолі від генералів та хрестики зі смітників
«Ідея проведення аукціону побачень не нова, її останнім часом часто використовують у доброчинності. Мені це спало на думку якось випадково, особливої заслуги в тому не бачу. Спершу запрошувала приєднатися друзів, згодом люди самі пропонували взяти участь. Так, до речі, й комбат «Січі», і ще кілька хлопців звідти. Насправді аукціон ні до чого не зобов’язує: учасники просто мають зайву нагоду зустріти нову цікаву людину, – усміхається організатор. – Або й не нову… Часом хтось наважується купити побачення з тим чи тією, кого не має сміливості запросити у звичному житті…»
«Загалом аукціон побачень – це ефективніше, ніж просто просити гроші. Для декотрих спонукою пожертвувати навіть на армію буває відчуття, що вони отримають щось навзамін», – додає Лариса.
Хоча… У випадку зі сприянням армії «щось навзамін» дістаєш і так. Що? Ну, наприклад, мирне небо.