Очевидно, що проблема зміни генерації в мистецтві – процес болісний. Тут треба мати не лише розуміння, а й відчуття та переконання. Моє переконання полягає в тому, що починати треба не лише з досвіду, з пошани до старості, з поваги до професіоналізму, набутого роками творчої праці. Починати треба, як каже Роберт Стуруа, «з відчуття легкого гарячого дихання в потилицю». Якщо майстер сцени не турбується про майбутнє цієї сцени, це загроза того, що від неї буде тхнути нафталіном.
Я приїхав до Одеси інкогніто на початку березня, щоб подивитися вистави поточного репертуару, відсканувати творчу складову колективу. В антракті опери «Кармен» гардероб заполонила молодь.
Я спитав, чому вони йдуть із театру, адже вистава ще не закінчилася. Відповіли: «Ми не можемо закохатись у таку Кармен. Нам ніяково за такого Хосе».
І тоді я згадав про «Кармен», яку ми зробили в 2008 році, запросивши з різних країн, із різних театрів співаків та музикантів. Я вирішив: якщо мене призначать в Одеську оперу директором, то перше, що я зроблю, – запропоную колективу оновлену молоду «Кармен», енергійну, сексуальну, привабливу. Таку, про яку мріяв Жорж Бізе.
Я пропоную не радикалізм, я пропоную поступово заміняти вистави. «Кармен» у постановці 1964 року – ми прощаємося з нею, а через місяць виходить нова. Я хочу нагадати, що в нас є прекрасні героїчні тенори з фантастичною зовнішністю й енергією.
23 квітня та 9 травня ми провели серед співаків театру кастинг на «Кармен», спеціально приїздили імпресаріо та режисер. Хтось подав заявку, хтось відмовився. В новій «Кармен» окрім запрошених виконавців та студентів Одеської державної музичної академії імені Нєжданової, задіяно дев’ять солістів, десять співаків хору
та оркестр театру.
Ми вже винесли виставу на сцену. Випускаємо її в екстремальних умовах, тому сім робочих днів я не буду проводити вечірні вистави. Замість них запропонував колективу спеціальний проект «Ніч в опері» – справжнє нічне шоу, в якому б могли прозвучати «Нічні серенади» Моцарта, «Ніч на Лисій горі» Мусоргського, «Вальпургієва ніч» Гуно, – прекрасна музика. В театрі є орган. Можна було б виконати нічні арії з Россіні, того ж Моцарта, молитву Маргарити з «Фауста», нічні хори з опер Верді… А для багатьох це був би шанс вийти на сцену в новому репертуарі. Та й цікаво, як би на це реагувала одеська публіка, туристи.
І хоча колектив та провідні фахівці, яких я дуже поважаю, – всі вони знали, який репертуар я пропоную, тепер на мітингах кричать, що Проскурня «хоче влаштувати в оперному театрі дискотеку й нічний клуб за інтересами». А актори опери та балету «втрачають свою кваліфікацію, бо не виходять на сцену впродовж семи днів». Вони не хочуть розуміти, що саме в цей час суперкваліфікацію набувають у репетиційному процесі їхні колеги.
За цей час відбувся «Парад диригентів», який примусив людей прийти і послухати старі опери, але з новими диригентами. Це 16 вистав під рукою 16 маестро з п’яти країн. Західний цех представляли диригенти Йозеф Сьюлен (Нідерланди), Мачей Фігас (Польща), Віктор Бокман (Швейцарія), Володимир Стачинський (Росія), Бернхард Штайнер (Німеччина). Україну – Володимир Сіренко, Микола Дядюра, Олексій Баклан. До того ж у виставі «Жізель», якою диригував Баклан, танцювали солісти Національної опери, а в «Лючії ді Ляммермур», з диригуванням Дядюри, брали участь солісти нашої Національної опери і московської Нової опери. Блискуче виступили одеські диригенти Оксана Линів, Ігор Чернецький та Ігор Шаврук.
У рамках «Параду диригентів» пройшов і дебют Валерія Регрута з виставою «Травіата», а також акція «Учитель і учень», де Валерія вітав його вчитель, – старійшина диригентського цеху України Давид Сіпітінер, якому зараз 84 роки.
На нашій сцені звітували студенти Хореографічного відділення училища імені Данькевича й кафедри сольного співу Одеської державної музичної академії імені Нєжданової, а оркестр і солісти театру брали участь у концерті Одеської області в палаці «Україна».
14 червня я запросив на нашу сцену переможця конкурсу Бі-Бі-Сі Юрія Міненка. Вперше в історії цього конкурсу до фіналу ввійшов український співак – контртенор. Він одесит, викладає в Одеській музичній академії. На жаль, мені ніколи було займатися рекламою, тож квитків продали небагато, але привітати Юрія прийшла вся мистецька громадськість Одеси. Юрію Міненку вже запропонували дебют у лондонському «Конвент-Гарден».
Чому я повинен виправдовуватися за свої рішення й учинки?