Ні, відповідаю, не підкажу, бо вже кілька років підряд роблю все, щоб такі «святкові набіги» до державних дітей, які відтанцьовують п’ять концертів на добу для вельмишановних спонсорів, сприймалися в нашому суспільстві як поганий тон, невихованість та відвертий піар задля корисних цілей.
Але все-таки поїздами, автобусами та службовими машинами місцеві й гості зі столиці тягнуть яскраві набори із солодким до дитячих закладів. У прифронтових сиротинцях просто черга на акти благодіяння. А потім задоволені своїми шляхетними вчинками доброчинці виставляють фото з яскраво прибраними та щасливими дітлахами. У сучасніших варіаціях до державних закладів навіть привозять іменні подарунки, що їх «забажали бідні сироти», які наступного ж дня міняються на сигарети, спиртне або просто експропріюються сильнішими та старшими. А від великої кількості солодкого проблеми зі здоров’ям після свят з’являються майже у всіх… Але ж то завтра, а сьогодні — яскраві фото та начебто добрий вчинок. Багато хто каже: нехай хоч так, раз є у людей потреба зробити добро. Але мало хто в цей момент думає не про себе, а про самих дітей, яким таке «добро» виходить боком: ця система формує на роки викривлене розуміння не тільки свят, а й усього життя. «Добрі дяді прийдуть і все дадуть» приводить «державних» дітей у дорослому житті зовсім не в казку. А ми потім обурюємося, мовляв, чого вони нічого не бажають робити, тільки чекають на якусь халяву. Ось тому, що мають єдиний досвід, як у житті з’являється солодке. І, на відміну від дітей, які живуть у родинах і теж полюбляють свята й отримують подарунки, вони, на жаль, просто не бачать інших прикладів комунікації зі сторонніми людьми, окрім дістати від них вигоду.
Читайте також: Дорослішають на війні
Це зовсім не означає, що свої добрі наміри не треба реалізовувати, зокрема, і для дітей, що живуть без батьківського тепла. Просто настав час почати «деінституціалізацію» із себе. Звичайно, краще подарувати дитині без родини вашу увагу та час. Ідеально, щоб це була не разова акція. Але навіть якщо ви не маєте вільного часу, щоби стати офіційним наставником дитини з державного закладу, насправді у вас є безліч можливостей зробити щось корисне, окрім покупки цукерок чи мандаринів.
Наведу кілька прикладів, для реалізації яких потрібно не так уже й більше грошей та часу, ніж на купування солодощів і просиджування на концертах із застарілими сценаріями. Домовтеся із закладом про те, що дітей конкретного віку вам допоможуть відвести, наприклад, до місцевого книжкового або іграшкового магазину. Видайте їм яскраві сертифікати із зазначеною сумою, на яку вони можуть придбати товар. Але не для себе, а для подруги чи друга, яким бажають покласти подарунок під ялинку. Це, здавалося б, така дрібничка, але майже всі діти, які виховуються в державних закладах, аж до самого виходу «на волю» за віком ніколи не купували нічого в магазинах, вони часто не розуміються в грошових одиницях, не вміють розраховуватися та обирати! Навіть більше, не здогадуються, що можна не просто хотіти щось отримати, а бути щасливим від того, що комусь сподобався твій подарунок. Маєте знайомого кухара з ресторану або самі добре готуєте? Купіть елементарні корисні продукти й влаштуйте для підлітків майстер-клас із приготування салатів, якими потім можна поласувати за спільним столом. Ви не повірите, але ці діти сприймають кухарство за справжню магію, тому більшість «інтернатських» мріють вчитися на поварів, не вміючи готувати навіть яєчню.
Читайте також: Діти Донбасу
Такі акції, під час яких діти не просто отримують щось, а весело та святково навчаються цікавим і корисним речам, можна організовувати з будь-якої професії. Скажімо, провести час із дітьми на їхній території або запросити до свого офісу чи підприємства, показати, як усе працює, а за виконання якихось завдань після пізнавальної екскурсії вручати подарунки. Замість концертів влаштувати майстер-клас із макіяжу, аквагриму чи перукарської справи, новорічної випічки, записування святкових інтерв’ю з однолітками, виробляння листівок для друзів за допомогою комп’ютерних програм, створення життєвих колажів бажань із яскравих журналів, запису спільної пісні на професійній студії та ще багато чого по-справжньому цікавого. Залежно від віку дітей і ваших здібностей можна придумати безліч нових ідей, щоб діти у свята відчули себе не об’єктом для благодіяння, а повноцінними учасниками дива, які нічим не відрізняються від однолітків. Повірте, фото цих подій будуть ніяк не менш яскравими та емоційними. І користі від них куди більше, ніж від чергового кілограма цукерок й узаконеного лицемірства та показухи.