У гігантському виробничому комплексі Siemens у Берліні підлітки в синіх комбінезонах навчаються збирати плати: це перший крок у їхніх трирічних професійних студіях. Поза заняттями з технології, робототехніки та інших інженерних дисциплін юні слухачі курсів (у підготовчому центрі компанії їх завжди налічується 1350 осіб) оволодівають премудрощами з царини гуманітарних і точних наук. До моменту випуску вони повинні вміти сформулювати завдання і спосіб його вирішення не лише німецькою, а й англійською.
Різні країни наввипередки намагаються покращити підготовку й підвищити продуктивність, а тому ретельність Siemens – зразок для багатьох. Компанія інвестує в кожного учня чимало: аж по €100 тис. ($135 тис.). Старший майстер Норберт Ґізен каже, що оскільки методи виробництва стали швидше реагувати на інновації, то компанія тепер робить акцент на «м’яких» навичках, як-от уміння створювати команду або ефективно розподіляти завдання. Ці навички завжди стануть у пригоді, навіть якщо зміниться робота.
Читайте також: Термінатори йдуть!
Такий комплексний підхід придався б у багатьох країнах, де рівень підготовки дорослих дуже неоднорідний. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) нещодавно провела нове дослідження рівнів підготовки дорослих у сенсі загальної грамотності, а також із математики й навичок вирішення проблем. На перші місця вийшли Фінляндія та Японія. Найгірші показники в Італії та Іспанії, де понад чверть дорослих дістали рейтинг нижче елементарних базових навичок читання. Ті самі країни показали незадовільні результати і щодо базових математичних знань: майже третина дорослих італійців, іспанців і американців продемонстрували невміння рахувати (для порівняння, у Фінляндії та Чехії таких була лише восьма частина, а в Японії – менш ніж десята (див. Дорослі фахівці).
Але тут чимало нез’ясовних аномалій. Наприклад, Австралія посідає четверте місце за грамотністю, але серед робітників рівень математичних навичок нижчий за середній. Що ж до Німеччини, то ця країна давно приділяє серйозну увагу професійно-технічній підготовці, але й там відносно велика частка робітників без базових умінь. Тому ФРН відстає як від скандинавських країн, так і від Чехії.
Пан Ґізен, який раніше викладав у «беруфсшуле» (професійно-технічній школі), вважає, що однією із причин може бути розрив між тим, що хлопці та дівчата вивчають на уроках, і тим, чого від них очікують на роботі. Нині відбувається заохочення таких освітніх закладів до тіснішої співпраці з компаніями і до ширшого викладання загальних професійних навичок.
Після багатьох років спостережень за успішністю учнів, які беруть участь у Міжнародній програмі ОЕСР з оцінювання освітніх досягнень (PISA, моніторинг рівня грамотності і вмінь застосовувати здобуті знання на практиці; його проводять кожні три роки серед 15-річних), держави зараз починають звертати увагу на дуже неоднакові вміння й навички дорослих. Британський міністр праці Меттью Генкок хоче позмагатися з Японією, де дуже мало низькокваліфікованих робітників, тоді як у Сполученому Королівстві рівень володіння навичками читання й математичними знаннями – нижче середнього міжнародного показника.
Ледарі та двієчники (особливо на півдні Європи) можуть узяти за приклад інші країни, де в межах одного покоління відбулися разючі зміни. 55-річні південні корейці посідають чи не найнижчі місця в рейтинговій таблиці вмінь і навичок ОЕСР, але їхні діти й онуки демонструють незрівнянно вищі показники. Це означає, що сувора реформа освіти може дати відносно швидкі результати.
І все-таки залишається чимало питань. У звіті відзначено зв’язок між вищою успішністю й більш егалітарними суспільствами, як-от скандинавські. Країни з помітнішою соціальною нерівністю, як Британія, Німеччина, Франція і Америка, демонструють скромніші успіхи.
Продиктовані найкращими намірами плани підвищити інтелектуальну якість робочої сили через популяризацію університетської освіти першої-таки миті виявляються небездоганними. Серед осіб зі схожим рівнем освіти помічено велику різницю в знаннях і вміннях, як у межах однієї країни, так і серед представників різних. Італія, Іспанія та Америка мають велику кількість дипломованих фахівців, але все одно показують незадовільні результати перевірок грамотності й математичних навичок. Іще дужче непокоїть те, що деякі університетські дипломи дають небагато переваг порівняно з доброю підготовкою в середній школі. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із Японії та Нідерландів показали кращі результати за своїх однолітків, які закінчували виші Південної Європи.
Схоже, мораль цього уроку зрозуміла: професійно-технічна освіта повинна бути і послідовнішою, і амбітнішою. Але основа успіху – в якості середньої освіти. Без цього диплом залишиться просто папірцем.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com