Адже в пресі з завидною регулярністю з’являються новини, які підтверджують те «пакращення». Зокрема, про виділення державою грошей на черговий ремонт якоїсь важливої казенної установи чи дачі. Хіба ж це не доказ, що не все так погано в нашому домі?
Торік реконструкція держрезиденцій у Форосі та Масандрі обійшлася у 380,97 млн грн, трохи згодом будівництво корпусу в резиденції «Синьогора» коштувало ще 23,80 млн грн. Нещодавно на ремонт депутатської лікарні у Феофанії вирішили витратити майже 50 млн грн. Гроші чималі, зважаючи на те, що бюджет цього ВІП-лікувального закладу і так вражає, сягаючи 193 млн грн. Та це ще не край. Наприкінці літа постала потреба відремонтувати приміщення парламенту. Обшарпався до непристойності. На це виділено 1,4 млн, які планують витратити на ремонт 200 кв. м мармурового облицювання стін, колон, капітелей, ліпнину, штукатурку і заміну трьох дубових дверей з елементами різьблення і вітражним склом. Гіпернеобхідні витрати на сьогодні.
Втім, і це ще не все. «Пакращення» наступає українцям на горло, і як його підтвердження – новий ремонт. Цього разу вирішили привести до ладу президентську резиденцію в Форосі. Ту саму, яка офіційно має порядковий номер 11 і називається «Заря», а в народі більш відома як «дача Горбачова». Саме тут Михайло Сергійович Горбачов вигрівав свої президентські кістки, коли його колеги в Москві, далекого 1991 року затіяли ГКЧП. Так от, на ремонт цього легендарного місця відпочинку з бюджету країни забажали вилучити аж 38,3 млн грн. Акурат після того, як Нацбанк, позичивши в Сірка очі, відрапортував, що борг України, що влітку становив $129 млрд, себто 74% ВВП збільшився ще на $4 млрд. Це справляє враження, що нову позичку брали саме на цей та інші подібні ремонти.
Читайте також: Скільки коштують бюджету резиденції Януковича
Перчинки додає той факт, що саме на цій дачі гарант не так давно, а саме 9 липня 2012-го року, відзначав свій день народження. Навряд чи він кликав гостей в поруйновану резиденцію. Вочевидь, що до святкування там все було гаразд. Невже за кілька місяців резиденція занепала і почала руйнуватись? Чи, можливо, до руїни базу в Форосі призвело свято глави держави? А якщо так, то постає логічне запитання, що там робили?
Аналізуючи, які казкові гроші витрачають на всілякі ремонти державних установ, хочеться дізнатися, що все-таки коїться в усіх цих казенних будинках? Як можна за місяці чи тижні довести споруди до такого жалюгідного стану, що для їхнього марафету потрібні мільйони. Там що гадять на паркет, влаштовують оргії чи стрільби? Чи, може, туди заїжджають джипами і стрибають по столах, як на батуті? Як можна понищити мармур на стінах? Хіба що бити молотком. Адже навряд чи депутатська голова здатна проломити мармурову плиту чи бодай її надщербити. Навіть голова українського депутата.
Чому правоохоронці жодного разу не перевірили, що там все-таки коїться? Адже українці мають право знати, чим займаються чиновники за їхні гроші. Що вони, ці служаки, таке роблять, що стіни не витримують? Чому ніхто не цікавиться, як, хто і в який спосіб вчиняє цинічний злочин – нищить державне, а отже, народне майно. Чому нікого за таке свинство жодного разу не притягнули до відповідальності?
Звісно, всі чудово розуміють, що об’єкти, які нібито потребують ремонту, насправді можуть бути в ідеальному стані. Просто в декого закінчуються кишенькові гроші і треба «освоїти» нову порцію державних. А що може бути легше, як списати мільйони на цемент, вапно і пісок. Це простіше, ніж закупити малину па 6 сотень гривень за кілограм. Хоча можна не зациклюватись на піску. Є й інші способи. Наприклад, можна придбати нові меблі, замінити вікна та двері, позолотити ручки і встановити, якщо не золоті, то принаймні імпортні унітази, ціна яких також коливатиметься залежно від апетитів замовника і продавця. Але це ще гірший злочин, ніж блювати на казенні штори і мочитися під стіл в залі прийомів.
На 38,3 млн грн можна купити 7 660 000 буханок хліба за ціною 5 гривень, якими можна нагодувати багато голодних дітей та пенсіонерів. На ці гроші також можна закупити тонни ліків для чорнобильців, туберкульозників, хворих на СНІД чи дітей, які страждають на лейкемію. Втім, це дурниці порівняно з потребою відремонтувати дачу гаранта. Адже до проблем індіанців шерифові байдуже…