Уже давно звик до появи в стрічці новин якихось абсолютно фейкових постів: то за надсекретною інформацією, яка дивом потрапила до автора, Путін помре ледве не в найближчі години, то, навпаки, йому там уже клонів зробили на сотні років уперед, ну а інсайдерські звістки від магів та віщунів — це взагалі класика. Багато спекулюють і на темі війни, особливо під час загострень на фронті, коли всі автоматично стають військовими експертами, часто плутаючи і назви населених пунктів, і навіть види озброєнь. Зазвичай з’являється дві великих групи: ті, хто звітує про перемоги нашої армії та просування на сотні кілометрів вперед за годину, і ті, хто кричить про зраду. Про реальний стан справ у соціальних мережах навряд чи напишуть, але попит на таку інформацію є, тому є і такі пропозиції. Читайте також: Токсичність віртуальної анонімності
Мої друзі нечасто пишуть щось про новини чи масштабні події, але все це я бачу, бо ті, на кого підписаний, вподобали той чи інший пост. І не тільки вони: подібні фейки часто збирають сотні лайків і репостів. Так, у соцмережах не тільки є відверто безглузда інформація. Часто можна натрапити на справді цікаві й цілком реальні думки. Але тенденція така, що нині легшим і достовірнішим видається пізнання ситуації в країні, світі через повідомлення окремих особистостей, аніж через ЗМІ, як було до активного поширення соцмереж. Навіщо довіряти матеріалу якогось абстрактного журналіста, котрий ще й стоїть за назвою медіа, як за ширмою, якщо можна дізнатися всю потрібну інформацію з поста людини, яка є цілком відкритою, бо з нею разом милуєшся котиками і навіть стежиш, як ростуть і розвиваються її діти. Соцмережі дають уявне відчуття зближення з автором того чи іншого тексту, тому такий контент уже майже не піддається сумніву, що дуже небезпечно. Особливо на тлі досить вираженої в нашій країні недовіри до ЗМІ через відсутність прозорої інформації щодо джерел фінансування та замовників редакційної політики.
Читайте також: Ярина Цимбал. #мененевзяли
Проблема у відповідальності, якої бракує в мережі та яка все ж є в журналістиці. Ні, це не про те, що матеріали в медіа завжди достовірні й напрочуд ідеальні. Журналісти такі самі люди й теж мають акаунти в соцмережах, а публікація в ЗМІ аж ніяк не застраховує текст від фейковості. Впевнений, авторитет медіа все ж більший, ніж особистості, а надто віртуальної. Журналістика лишатиметься актуальною, тому що завжди буде прошарок людей, які хочуть отримувати інформацію з певного перевіреного джерела й не задумуватися над тим, яка конкретна людина написала текст. Слід визнати, що концентрація якісних матеріалів у медіа набагато вища, ніж у будь-якій соціальній мережі. Все ж таки це бізнес, і щоб продати свій продукт, він має бути відповідної якості. Так, зважаючи на тенденцію, медіа трансформуються в більш особистісний вимір, але це не призведе до зникнення їх як таких та існування лише блогерів у соцмережах, що цілком формуватимуть суспільну думку. Бо суб’єктивізм — це добре, але у всьому потрібен баланс, а без об’єктивності, яку все ж таки можна знайти саме у ЗМІ, його не буде. Недарма ж у порожньому полі для тексту Facebook запитує «Що у вас на думці?», а не «Що сталося у світі?» чи «Що змінилося в геополітичній ситуації у світі?».