Лімфаденіт — це запалення лімфатичних вузлів, яке нерідко супроводжується утворенням гною. Його характерною ознакою є збільшення одного чи кількох лімфовузлів, іноді в різних ділянках тіла. Симптоматика варіюється залежно від форми захворювання, проте до загальних проявів належать підвищення місцевої та загальної температури тіла, біль, почервоніння шкіри й набряки.
Запальний процес у лімфовузлах найчастіше свідчить про зниження захисних функцій організму на тлі іншого захворювання. Саме тому вкрай важливо не лише лікувати сам лімфаденіт, а й встановити його першопричину.
Як проводиться лікування лімфаденіту
На початкових етапах хвороба добре піддається консервативній терапії без хірургічного втручання. Чим раніше пацієнт звернеться по допомогу, тим вища ймовірність швидкого одужання. У стандартний протокол лікування входять антибіотики, протизапальні й знеболювальні засоби, фізіотерапевтичні процедури та забезпечення спокою ураженої ділянки.
У запущених випадках, коли в лімфовузлах вже утворився гній, може знадобитися операція — дренування та очищення гнійної порожнини.
У клініці «Мед-Део» лікування лімфаденіту щелепно-лицьової зони здійснюється досвідченими стоматологами-хірургами. Після ретельної діагностики та збору анамнезу лікар підбирає оптимальну схему лікування. У складних ситуаціях застосовуються хірургічні методи. При появі тривожних симптомів не зволікайте — звертайтесь за консультацією до фахівців за телефонами, вказаними на сайті клініки.
Основні причини розвитку лімфаденіту
Фактори, що провокують запалення лімфовузлів, умовно поділяються на інфекційні та неінфекційні.
Інфекційна природа:
Найчастіше запалення виникає через поширення патогенів з основного вогнища через кров або лімфу. Серед найтиповіших збудників:
- стрептококи та стафілококи;
- грибкові й паразитарні інфекції;
- туберкульоз, сифіліс, бореліоз;
- ВІЛ.
Неінфекційні фактори:
- онкологічні ураження лімфатичної системи (зокрема лімфома);
- метастази від пухлин інших органів;
- реакція на сторонні тіла або травми.
Класифікація лімфаденіту
За перебігом захворювання:
- Гострий — виникає раптово після інфекцій, травм або операцій;
- Хронічний — тривале запалення, часто пов’язане з онкопатологіями;
- Рецидивний — спалахи на тлі хронічної інфекції.
За збудником:
- Неспецифічний — викликається умовно-патогенною мікрофлорою;
- Специфічний — сигналізує про інфекції типу туберкульозу, чуми, токсоплазмозу.
За характером запалення:
- Гнійний — потребує термінового лікування через ризик сепсису;
- Серозний — легша форма, зазвичай передує гнійній стадії.
Як проявляється лімфаденіт
Симптоми залежать від форми хвороби. У гострій фазі лімфовузли різко збільшуються, болять, втрачають рухливість. Може з’явитися лихоманка, нудота, головний біль, іноді — видиме гнійне утворення під шкірою.
При хронічному перебігу вузли ущільнені, але майже безболісні. Іноді виникає набряк прилеглих тканин через застій лімфи.
Негайного звернення до лікаря вимагають симптоми:
- температура понад 38,5°C;
- утруднене дихання;
- тахікардія;
- інтенсивний біль і виражений набряк.
Як діагностується лімфаденіт
Первинне обстеження включає пальпацію — у здорових людей лімфовузли м’які, рухливі й безболісні. Якщо є підозра на запалення, проводять додаткові дослідження:
- загальний аналіз крові;
- аналіз на ВІЛ;
- УЗД лімфовузлів та органів черевної порожнини;
- КТ;
- консультація ЛОР-лікаря;
- біопсія (за необхідності);
- при підозрі на туберкульоз — проба Манту, рентген, аналіз мокротиння.
Особливий підхід потрібен до дітей — необхідно виключити набряк Квінке, а також вроджені патології шиї.
Можливі ускладнення лімфаденіту
Іноді хвороба минає самостійно, однак покладатися на це не варто. Без належного лікування можливі серйозні наслідки:
- абсцес;
- зараження крові (сепсис);
- енцефаліт;
- остеомієліт;
- поширення раку або інфекції;
- тромбофлебіт.
Поява навіть одного з характерних симптомів — це сигнал до дії. Чим швидше буде встановлено діагноз і розпочато терапію, тим більші шанси уникнути ускладнень і повністю відновити здоров’я.