Цього місяця у Техасі, Північній Кароліні та Арканзасі відбулися перші масштабні республіканські та демократичні праймеріз, які вже дають уявлення про те, як може розвиватися решта сезону висування кандидатів на проміжні вибори 2026 року, а також дозволяють зробити кілька важливих висновків щодо балансу сил, ролі Дональда Трампа та внутрішніх процесів у партіях.
Фактор Трампа
Отже, практично всі огляди підкреслюють, що фактор Дональда Трампа залишається визначальним для Республіканської партії. Видання The Wall Street Journal пише, що відсутність підтримки з боку американського президента на республіканських праймеріз до Сенату США у Техасі призвела до найдорожчих праймеріз Республіканської партії в історії (майже 100 мільйонів доларів було витрачено на рекламу) і без визначеного переможця.
Натомість чинний сенатор Джон Корнін та його головний суперник Кен Пакстон виходять у другий тур у травні, що може виснажити цінні ресурси республіканців, які могли би бути корисними в інших штатах. Трамп заявив, що може незабаром підтримати одного з кандидатів у Техасі (на нього тисне його база MAGA з вимогою підтримати Пакстона), але термін зняття кандидатів із бюлетеня вже минув.
Тим часом, через тиждень після голосування у Техасі, кандидат, підтриманий Трампом, легко випередив понад десяток суперників-республіканців і вийшов у квітневий другий тур у Джорджії, щоб заповнити місце у Палаті представників, звільнене після відставки Марджорі Тейлор Грін.
«Те, що Трамп настільки домінував у цих перегонах, показує, що він і досі має величезний вплив на Республіканську партію, попри низькі рейтинги схвалення та певні тріщини в його русі “Make America Great Again”», — пише видання Reuters.
Війна з Іраном
Війна з Іраном впливає на демократичні праймеріз напередодні листопадових проміжних виборів. Напруженість проявляється на місця у Сенаті та Палаті представників у Мічигані, Колорадо, Іллінойсі, Мені та Північній Кароліні, показує огляд Reuters. Щонайменше пів десятка прогресистів кидають виклик підтримуваним істеблішментом або поміркованим суперникам через війну з Іраном, стверджуючи, що пожертви їхнім опонентам від оборонних підрядників та проізраїльських груп підривають їхню опозицію до конфлікту.
Ці праймеріз підкреслюють ширшу боротьбу всередині партії за її майбутнє, оскільки вона намагається відновитися після поразок на виборах 2024 року та починає розглядати потенційних кандидатів на президентські вибори 2028 року.
Метт Беннетт, співзасновник центристського аналітичного центру демократів Third Way, заявив, що спроби прогресистів загострити внутрішньопартійні дебати щодо Ірану та ширшого курсу партії можуть підірвати перспективи демократів на проміжних виборах. Він стверджує, що перемога над республіканцями та повернення до Білого дому вимагатиме кандидатів, здатних привабити поміркованих виборців. Прогресивні групи, своєю чергою, стверджують, що виборці розчаровані звичайною політикою.
«Війна з Іраном є чудовим полігоном для випробування такого майбутнього Демократичної партії», — зазначив речник організації Justice Democrats Усама Андрабі.
«Синій сплеск» у «червоних» штатах
Попри те, що говорити про повноцінну «синю хвилю» зарано, наявні дані з праймеріз свідчать про зростання мобілізації демократичного електорату навіть у традиційно «червоних» штатах. Наприклад, у Північній Кароліні, де праймеріз до Сенату не були конкурентними для жодної партії, демократи змогли зібрати майже 828 тисяч голосів — це суттєво більше, ніж приблизно 627 тисяч у республіканців. Подібна тенденція простежується і у Техасі.
Витрати на виборчі кампанії різко зростають
Рекордні бюджети, особливо у конкурентних штатах, підкреслюють залежність кандидатів від великих донорів і політичних комітетів. Це, у свою чергу, посилює дискусії про вплив грошей на американську демократію та нерівні умови для менш відомих кандидатів. Як зазначає видання CBS News, лише в одному з ключових сенатських праймеріз у Техасі витрати на рекламу наблизилися до 100 мільйонів доларів, що стало історичним максимумом для внутрішньопартійних перегонів. Крім того, за даними The Wall Street Journal, ця кампанія стала однією з найдорожчих в історії праймеріз.
Водночас Reuters звертає увагу, що значна частина цих коштів надходить від політичних комітетів та зовнішніх груп, які формально не координують дії з кампаніями кандидатів, але фактично формують інформаційний порядок денний. У таких умовах політична конкуренція дедалі більше залежить не лише від підтримки виборців, а й від здатності кандидатів залучати фінансові ресурси, що може мати довгострокові наслідки для прозорості та підзвітності виборчого процесу.
Незалежні виборці як ключ до перемоги
Окрему увагу міжнародні медіа приділяють зростанню ролі незалежних виборців. Pew Research Center відзначає, що частка американців, які не асоціюють себе з жодною партією, стабільно зростає протягом останніх років і вже становить одну з найбільших груп електорату.
Ця тенденція має глибші причини. Насамперед ідеться про розчарування у традиційній двопартійній системі: частина виборців вважає, що ані демократи, ані республіканці не представляють їхні інтереси. Крім того, посилення політичної поляризації змушує поміркованих американців дистанціюватися від партій, які дедалі більше зміщуються до ідеологічних крайнощів.
За оцінками Reuters, саме незалежні виборці можуть визначити результат виборів 2026 року, особливо в так званих «хитких» округах, де жодна з партій не має стабільної переваги. У таких регіонах результат часто вирішується не ядром партійного електорату, а тими, хто голосує ситуативно — залежно від кандидатів, економічної ситуації чи актуальних політичних питань.
У відповідь на це обидві партії змушені коригувати свої стратегії. Як зазначають аналітики, кампанії дедалі більше фокусуються на локальних проблемах — вартості життя, безпеці, охороні здоров’я — замість ідеологічних гасел.
