Почавшись як епізод шпигунського роману, справа Сноудена розрослася до скандалу світового рівня. Вона безжалісно вивела на світ Божий найсекретніші дії Сполучених Штатів і спричинила глибокий конфлікт між Вашингтоном та його найближчими союзниками. Із чого все почалося?
У червні цього року Едвард Сноуден, колишній консультант ЦРУ з питань інформатики, та американський блогер Ґлен Ґрінвалд, який мешкає в Бразилії, почали друкувати серію статей про діяльність Національного агентства безпеки (НАБ) – розслідувальної структури США, єдиним завданням якої є перевірка телекомунікацій (телефонних розмов, sms, мейлів). Публікації посилалися на понад 20 тис. секретних документів, викрадених Сноуденом.
Про існування НАБ відомо давно. У країні Голлівуду про нього написано багато книжок, знято фільми (скажімо, в 1998-му вийшла відома стрічка «Ворог держави» з Тоні Скоттом).
Ці кінокартини демонструють видовищний і відразливий світ розвідувальної структури. Але реальність іще потворніша. На агентство, створене 1952 року, працює понад 37 тис. осіб у штаб-квартирі Fort Meade у штаті Меріленд та в гігантському комплексі, будівництво якого триває в Юті. Проект, який мали б завершити у вересні наступного року, коштував $3,2 млрд. НАБ має у своєму розпорядженні інструменти архівації, що дають змогу зберігати еквівалент загального спілкування впродовж 50 років усіх громадян США.
За кордоном, у країнах-союзницях, в агентства є прослуховувальне обладнання, спроможне перехоплювати дані, трансльовані через підводні кабелі або супутник. Ці факти відомі всім, хто досліджує тему.
Інформація, оприлюднена Сноуденом, спричинила скандал, бо ж виявилося можливим довести: Сполучені Штати прослуховували персональні мобільні телефони багатьох керівників держав: Анґели Меркель у Німеччині, Феліпе Кальдерона в Мексиці, а також примусили до співпраці такі підприємства, як Yahoo, Google і Facebook, щоб дістатися до повної бази даних. Та найважливіше ось що: завдяки Сноуденові світ наочно уявив масштаб прослуховувальних програм і дізнався, що мільйони розмов скопійовані й заархівовані без терміну давності. Скандал триває, а тим часом НАБ і надалі фіксує щодня до 2 млн розмов у Іспанії, понад 15 млн – в Німеччині…
Викриття обурили стратегічних партнерів Сполучених Штатів. Президент Бразилії Ділма Руссефф скасувала офіційний візит до Вашингтона, запланований на 23 жовтня. Американського посла в Німеччині було викликано «на килим», а депутати Європейського парламенту серйозно розмірковують, чи варто підписувати угоду про зону вільної торгівлі між ЄС та США.
Сполучені Штати бороняться, але досить незграбно: спочатку спробували ховатися за аргументами «боротьби з терроризмом», аж поки державний секретар Джон Керрі проголосив 1 листопада, що «деякі дії» НАБ «зайшли задалеко».
Справа Сноудена демонструє також, що, очевидно, після 11 вересня американська система розвідки зовсім вислизнула з-під політичного контролю. Шпигунським агентствам виділили фактично необмежене фінансування. Їхні юридичні повноваження також суттєво розширилися, бо на них перестали поширюватися закони, що забороняють стежити за американськими громадянами. НАБ утяглося в божевільні перегони без перешкод, щоб збирати й зберігати необмежену кількість інформації.
Ця діяльність, щоправда, уможливила запобігання кільком терористичним актам. Та чи не є оберненою пропорція між вкладеними коштами й досягнутим результатом? Постає ще й інше запитання: а чи не використовували агентства для збирання інформації поза декларованими цілями? Ален Жуйє, колишній керівник французьких розвідувальних служб, запевняє, що «НАБ практикує виробниче й комерційне шпигунство» у великих обсягах.
Усі великі країни займаються промисловим шпіонажем і мають організми, подібні до НАБ. Однак схоже, що жодна з них, окрім Штатів, не просунулась аж так далеко, щоб здійснювати прослуховування цілої планети, читати закриптовані яким завгодно чином меседжі, зберігати дані й – особливо! – аналізувати їх зміст, використовуючи потужні алгоритми, що дають змогу поєднати дуже різну інформацію з world wide web.
Оприлюднення матеріалів Сноудена матиме очевидні наслідки: керівники урядів та держав мусять негайно напрацювати нові, надійніші комунікаційні схеми, підприємствам треба більше ізолювати від мережі свої сервери, де міститься стратегічна інформація. Бундестаг збирає 18 листопада сесію, присвячену цій справі.
Американський уряд опинився в ситуації звинуваченого. Очевидно, йому доведеться відповісти на закиди своїх союзників і установити ліміти на використання НАБ. Кінґ-Конґа треба якось загнати до клітки, навіть якщо ікла йому обламати не вдасться.