Щастя на продаж

Продаж новорічних іграшок може тільки здатися справою легкою та веселою. Якщо ви торгуєте на вулиці, то вкрай потерпатимете від мокрого снігу під ногами та жіночок, які торгуватимуться за кожну гривню, беручи у вас метр ялинкового дощику. Якщо продаєте у престижному салоні декору, будьте готові до оборони від прискіпливих та вередливих панянок у коротеньких шубках та на високих підборах. Проте, передаючи їм до рук блискучий дощик чи декоровану гігантську ялину за кілька тисяч, ви неодмінно побачите одне і те саме: дитинну усмішку.

 

 

Тетяна Ярославівна на своєму робочому місці – біля входу до метро «Лук’янівська» – ґав не ловить. Колеги по роботі із заздрістю дивляться на її крам: дощик на ялинку різних кольорів та маленькі дешеві гірлянди. У них покупців значно менше. «Ще б пак! – із запалом розповідає продавець, – цей товар ходовий, кожному потрібний». Трохи далі інша жінка продає сувеніри та скарбнички у вигляді корівок – символу наступного року, але торгівля млява. «Бо за ті корівки аж по тридцять гривень просять, а тепер кожен копійчину береже», – коментує бізнес конкурентки підприємлива пані Тетяна. Щоп’ять хвилин у неї покупка: переважно жіночки беруть якісь блискітки на ялинку. «Криза надворі, ви ж чули, що по телевізору кажуть? Тому купують що дешевше. а чим погані гірлянди?» – риторично запитує пані Тетяна, демонструючи яскраві боа з блискіток. За день вторговує по 40–50 грн. «Не можу сказати, щоб черги біля мене стояли, але й Бога не гнівитиму: купують. Усі хочуть прикрасити ялинку до свята», – резюмує пенсіонерка.

 

 

В один із магазинів-салонів деко­ру я зголосилася продавцем-кон­сультантом. Спершу очі розбіглися від розмаїття прикрас, а орієнтуватися між рядами прямісінько на підлозі розставлених кошиків з іграшками було неймовірно склад­но. Високі штучні ялини, уже прикрашені у різних кольорових гаммах, сусідили із блискучими пе­ліканами-електро­гірляндами. «Новий рік – гаряча пора, – вводила мене в курс справ напарниця Ірина. – Багато людей заходить, не нарікаємо. І що прикметно – сім’ями. Чоловіки приходять із дружинами, радяться». На підтвердження слів дівчини повз нас повагом проплила пані, яка саме надсилала MMS коханому зі сфотографованою ялиною, щоб по­ради­тися, чи така пасуватиме до їхнього інтер’єру.

 

«Такого візьмемо», – подавала маленька дівчинка мамі янголят із кошика. «Ми щороку купуємо одне янголятко на ялинку. Скільки років Даринці, стільки у нас і янголят. Цього року ми вже шосте обираємо. Так у нас буде велика колекція, а донька матиме власну ялинку в кімнаті, – коментує вибір іграшки мама дівчинки. – Більше ніяких прикрас не купуємо, надмір блискіток – теж вада, зате на янголах не заощаджуємо, обираємо найгарніших».

 

Ірина стверджує, що не помітила, щоб криза якось вплинула на попит. «Покупці тут переважно дуже заможні або ж представники компаній, які шукають ялини для вітрин магазинів чи офісів. Їхні бюджети зазвичай дозволяють бути вельми щедрими».

 

У нашу розмову втручається молода панянка: «Чи не підкажете, де у вас іграшки з тканини? І бажано, щоб в одному стилі…» «Може, візьмете ще гірлянди», – намагаюся я нарешті стати до виконання службових обов’язків. «Ні, ну що ви…криза ж! Жодних буржуйських ліхтариків!!!» – дивує мене дівчина, вибираючи з кошиків оберемок іграшок вже на кількасот гривень. «Просто всюди така паніка кризова, і я вирішила, чому б не зробити собі кризову таку ялинку, – відповідає на моє здивування оригіналка. – Тому купую тільки іграшки а-ля hand-made. Ми ще вечірку таку спланували з друзями – теж кризову. Їстимемо тільки олів’є і питимемо горілку», – захоплено продовжує клієнтка салону, розплачуючись на касі за «кризові іграшки» шістьома сотнями гривень.

 

 

Проте не для всіх криза є тільки темою для вечірки. «Звісно, стали значно менше купувати, ніж торік», – зітхає пані Оксана, яка торгує львівськими ялинковими прикрасами на Троєщинському ринку. Попри те, що вітчизняні прикраси коштують лише 2–10 грн, покупці більше ласі до корейського краму. «Люди зараз беруть до Нового року що дешевше, на якість не зважають, бо ж не тільки ялинку прикрасити треба, а й до столу гостей запросити», – зітхає жіночка і люб’язно дозволяє поторгувати з нею.

Молода пара довго роздивляється кольорові кульки з корівками, але ніяк не наважиться придбати. «Беріть. Зовсім недорого ж», – заохочую до купівлі нерішучих молодят. «Нічого, сама вдома зробить», – посміхається хлопець до своєї супутниці. «Мене з роботи звільнили, то тепер маю вдосталь часу. Бачила в Інтернеті стільки інструкцій, як зробити іграшку самому. Ось купила бісеру і блискіток задешево, – демонструє мені панна китайський крам зі свого пакета. – Щось вигадуватиму і заняття матиму». «А ще можна цукерками прикрашати і бубликами, ми так із батьками за радянських часів робили», – подає ідеї бюджетного декорування молодий чоловік.

 

Довелося відпускати потенційних покупців ні з чим.

 

«Ні, ні, треба. Обов’язково куплю корівку собі в авто», – гаряче дискутує по телефону з дружиною чоловік середніх років у будмаркеті. «Миша у мене торік була, а цьогоріч має бути корівка. О! Я знайшов, знайшов!! – захоплено волає в слухавку схвильований чоловік, хапаючи м’яку корівку з мішечком грошей у копитцях. – Я знаю, ця корівка принесе мені фінансовий добробут. Ось побачиш», – далі аргументує екзальтований велетень, прямуючи до каси. «Корівки – безумовний хіт», – із посмішкою резюмує продавець-консультант відділу новорічних прикрас Вікторія.

 

«Тут найбільш людне місце в супермаркеті, можна годину ходити і не помітити, як час минув, хоча забіг на хвильку купити сувенір комусь у подарунок».

 

Навколо і справді сновигали люди, зосереджено перебираючи фігурки на полицях.

 

«Дивись, у мами в дитинстві була схожа іграшка, – показує жінка ­малому синові скляного снігови­ка. – Купимо?» Хлопчик ствердно киває.