Українські забудовники (не плутати з будівельниками – простими й чесними людьми, які безпосередньо займаються спорудженням будівель) – це бізнесмени, які звикли працювати в надзвичайно сприятливих умовах.
Ціни на нерухомість за останнє десятиріччя зросли в 15 разів. Яка ще галузь може похвалитися зростанням вартості свого товару на таку величину? Куди там нафтовикам і металургам! Яка ще галузь може похвалитися такою відчайдушною відвагою споживачів, які ладні залазити в скажені борги, заощаджувати на останньому, але таки знайти гроші для того, щоб придбати житло?
Тепер ці роки благоденства закінчились. Економіка, яка вичерпала ресурси кон’юнктурного зростання й вибухнула інфляцією, неспроможна задовольнити свій власний попит. Антиінфляційні заходи Нацбанку підштовхнули банкірів до згортання кредитних програм.
Ера надприбутків для забудовників добігла кінця.
Надприбутки не просто розхолоджували. Вони цілком об’єктивно сформували в середовищі забудовників особливий клас бізнесменів, які заробляють не завдяки своїй креативності, освіченості та самодисциплінованості. А завдяки якостям, які є, швидше, людськими недоліками – нахабству, здатності налагоджувати корупційні зв’язки з чиновниками, знаходити «дірки» в законодавстві. «Нет ума – строй дома» – так зневажливо відгукуються про забудовників підприємці інших галузей.
Отож, для забудовників – час узятися за «ум». Змиритися з тим, що замість надприбутків доведеться отримувати просто прибутки, навчитися чіткіше планувати й раціональніше витрачати, тобто жити, як живе більшість вітчизняних бізнесменів. Натомість ми спостерігаємо в будівельному середовищі істерику та агресивність – зовсім як у деяких ін’єкційних наркоманів у відомій ситуації.
Вони звинувачують усіх і вся у своїх проблемах. Вони шантажують суспільство. Чого лише варті їхні заяви – не маргінальних забудовників, а цілком поважної особи, глави будівельної мегакорпорації «Познякижилбуд» Артура Мхітаряна! – про те, що в нинішніх проблемах будівельників винні… журналісти. Які, мовляв, створили необґрунтований ажіотаж навколо можливого падіння ціни на житло, познаходили безвідповідальних експертів, котрі понапрогнозовували Бог знає що. Й одурений народ вирішив не купувати квартири.
Колега Мхітаряна, Мілан Паєвич (ТОВ «Слав-Інвест»), звинуватив уже банкірів, що ті, за його словами, з травня фактично перестали кредитувати забудовників. Але ж кредитування всіх без винятку галузей вітчизняної економіки в середині 2008-го зменшилося. Тільки чомусь ніхто, крім забудовників, не кричить про проблеми в галузі й не виливає свої образи на банки.
Страховикам теж дісталося від забудовників – їх звинуватили в нездатності адекватно працювати з будівельними ризиками й забезпечити для кінцевого споживача захист від повторення будівельних скандалів на кшталт «Еліта Центру».
Самих же потерпілих – власне, своїх клієнтів – від цієї сумнозвісної компанії топ будівельники вважають ледве не негідниками, які спокусилися на нижчі (хоча суд так не вважає) ціни на квартири, які «Еліта-центр» обіцяла своїм інвесторам. Мабуть, на думку забудовників, покупець має знати своє місце й не шукати собі кращих умов…
Одне слово, всі навколо погані – й покупці, й журналісти, й банкіри, й страхувальники. Вся Україна озброїлася проти забудовників!
А може, навпаки? Може, саме ви, панове забудовники, втратили зв’язок із реальністю? Чи думали ви в дурмані надприбутків, коли ви або ваші колеги захоплювали громадський простір у містах, коли нищили природні та культурні пам’ятки – за кого вас вважатимуть? Коли давали хабарі чиновникам за фактично безоплатне виділення суспільних земель? Ви, котрі звикли експлуатувати цю країну, чи не ви стали її ворогом?
Зараз тягнете руки до Нацбанку, в своєму нахабстві збираєтеся примусити надрукувати гроші й дати їх вам ексклюзивно, щоб зберегти вашу колосальну рентабельність. Ви й далі залишаєтеся ворогом країни.
Тиждень надасть слово представникам будівельної галузі для оприлюднення свого погляду на проблему.