Після того, як 30 березня рішення про готовність сформувати спільний виборчий список ухвалили однопартійці Юлії Тимошенко, 7 квітня аналогічне затвердила й політрада «Фронту змін». За словами Яценюка, він сподівається зустрітися з Тимошенко і вже звернувся з відповідним проханням до Генпрокуратури. Офіційне ж оголошення про похід на вибори спільним списком двох партій має відбутися 23 квітня, а на 12 травня запланований Форум об’єднаної опозиції. Останній, схоже, має перетворитися не лише на урочистий старт виборчої кампанії «об’єднаних», а й стати своєрідним вододілом між «тісно поєднаною опозицією» на основі «Батьківщини» і «Фронту змін» і тими, хто планує йти на перегони з власним партійним списком, – «УДАР» і «Свобода», що пов’язані з першими лише угодою від 22 січня про узгодження депутатів-мажоритарників.
Читайте також: Партії Тимошенко та Яценюка єднаються сумно і повільно
Вочевидь, всередині найрейтинговіших опозиційних сил є незадоволені «злиттям» («не готові до реальної самопожертви», як висловився під час останнього з'їзду «Батьківщини» Олександр Турчинов. Вони радше шукатимуть себе в партії «УДАР» (особливо, коли йдеться про фронтовиків) та проекті Наталії Королевської (екс-бютівці, причому цей процес уже розпочався), а дехто, можливо, знайде себе й у вигляді тушкованих «незалежних», на яких, якщо вірити скандально відомим плівкам Забзалюка, влада має неабиякий незадоволений попит, особливо в західних і центральних регіонах. Однозначно вигідним об'єднання є для «УДАРу» Кличка, рейтинг якого вже майже зрівнявся з «Фронтом змін», а також «Свободі», котра зможе розраховувати на перетікання до неї частини електорату Яценюка, що не сприймає «БЮТ-Батьківщину».
Проте Арсенія Петровича це навряд чи аж надто хвилюватиме, оскільки «Фронт змін» створювався як проект Яценюка, а останній віднині буде очільником об’єднаного списку, який (без надзвичайних ситуацій), найімовірніше, таки отримає призове «перше місце» на виборах за партійними списками. До того ж навіть загроза сірого кардинала, від якого усе й залежатиме, Олександра Турчинова, також може незабаром зникнути у зв’язку зі спробами влади розпочати судове переслідування проти нього за апробованою на Юрії Луценку схемою.
Щоправда, якщо Турчинова заарештують, то це лише посилить позиції Яценюка як лідера опозиції, основного опонента владного кандидата (незалежно від того, чи буде ним сам Віктор Федорович, чи його спадкоємець) на президентських перегонах 2015 року. У такому разі знову актуалізується версія, що Арсеній Петрович, якого за чутками спонсорує не лише його перший патрон Віктор Пінчук, а й Рінат Ахметов через Леоніда Юрушева, розглядається олігархами як оптимальна заміна Януковичу. У цьому контексті на думку спадає поширена в січні у ЗМІ інформація про «нараду олігархів» у Києві, де вони нібито обговорювали питання про те, як не бути «піднятими на вила» в процесі повалення чинного режиму.
Читайте також: Чи з’являться Тимошенко й Луценко у виборчих списках
Тим часом шанси перемогти на виборах у опозиції доволі високі. Різні опитування засвідчують, що серед прохідних політсил ПР з КПУ здобувають 23–25% голосів, тоді як «єдиний список БЮТ-ФЗ» може претендувати на 24–26%, «УДАР» – щонайменше на 8%, «Свобода», якщо таки подолає бар’єр, отримає ще 5–6%. Тобто влада може розраховувати щонайбільше на 40% мандатів за пропорційними списками. Щоб за таких обставин сформувати бодай мінімальну більшість, їй потрібно буде взяти до двох третин, а для порівняно стійкої (250–260 мандатів разом із комуністами) – до 75% місць за мажоритарними округами. І якщо єдиний мажоритарний список опозиції таки буде створений, опанувати ці три чверті мажоритарних округів владі навряд чи до снаги.
Саме тому координація за мажоритарними округами є для опозиції безальтернативним шансом зупинити цементування режиму. І першим випробуванням стануть липневі вибори мера Києва: конфлікт між «Батьківщиною-ФЗ» та «УДАРом», якщо перші не підтримують Віталія Кличка, поставить під сумнів їхні спільні дії під час парламентських виборів та ймовірність створення єдиного мажоритарного списку, а отже – можливе повторення «васильківського сценарію», однак уже в масштабах усієї Центральної України. Тим більше, що специфіка «УДАРу» полягає в тому, що за певних умов він можливо зміг би повністю відмовитися від участі у мажоритарних виборах на Заході, де його позиції є не такими сильними як у «Б-ФЗ» або «Свободи», а натомість більш широко репрезентував спільний мажоритарний список у Центрі та на Півдні і Сході країни.
На спроби опозиції об’єднатися влада реагує вдосконаленням механізмів спотворення електоральних симпатій. Навіть якщо це шкодить її іміджу на Заході та поставить під питання там визнання жовтневих виборів легітимними. Йдеться про нову хвилю репресій проти вже ув’язнених і поки що вільних лідерів опозиції та початок перегляду «консенсусного» виборчого закону підконтрольним керівництву держави Конституційним Судом. Розподіл трьох мажоритарних округів, відібраних у Києва, свідчить, що це було зроблено на користь областей, де регіонали або мають абсолютну перевагу (АР Крим), або з використанням адмінресурсу здобули перемогу на місцевих перегонах 2010 року (Полтавщина та Черкащина). Наступним рішенням КСУ про незаконне одночасне балотування кандидатів за партійним і мажоритарним списками влада, вочевидь, розраховує спровокувати посилення суперечок в опозиційному таборі. Арсеній Яценюк після рішення вже визнав: «На складних округах ми би давали можливість депутату бути і в списку, і на мажоритарному окрузі. Вони забрали в нас цю можливість». Відтак, мовляв, рішення КС змушує переформатовувати списки кандидатів, однак лідер «Фронту змін» переконує, що «все одно затвердимо єдиний список мажоритарних кандидатів».
Читайте також: Вибори мера Києва стануть першим тестом для об’єднаної опозиції