«Щодо фактичних звинувачень, висунутих проти неї (Тимошенко – Ред.), то в інших країнах за це якби й була якась відповідальність, то радше політична, ніж кримінальна», – заявила Северінсен.
На її думку, це «дивний приклад корупції, оскільки тут ідеться не про особисте збагачення, а про абстрактніше «зловживання повноваженнями». «А це дуже широкий термін, до якого можна зарахувати багато що», – вважає Северінсен.
«Я добре пам’ятаю ще з часів президента Леоніда Кучми приклади дій, які назвала б зловживанням посадою. Наприклад, Податкової. Її в ті дні використовували як інструмент цензури проти бізнесменів, котрі розміщували рекламу в газетах, що друкували критичні стосовно влади рекламні статті. (Отже, урядовці знають, про що говорять!)», – пише вона.
При цьому Северінсен наголошує, що в суспільстві, в якому діє верховенство права, особа вважається невинною, доки не доведено протилежне, а «прокурори, як і українські чиновники, що їздять світом, називають обвинувачених винними».
Політик зазначає, що в Україні відбувається централізація влади, а це означає, що «звинувачення дорівнює вироку «винний», оскільки і судді, і прокурори залежать від президента, який зосередив у своїх руках всю владу над парламентом та урядом».
Северінсен додала, що на сьогодні в Україні менш ніж 0,2% усіх тих, кому висунуто звинувачення, визнаються невинними.
Детальніше читайте у свіжому номері Тижня (№18).
Нагадаємо, наприкінці лютого Северінсен повідомила, що Гельсінська комісія планує провести розслідування щодо затримання представників опозиції в Україні.
11 квітня Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти Тимошенко за фактом перевищення службових повноважень при укладенні газових контрактів з Росією у 2009 році.
Крім того, Генеральна прокуратура розслідує дві кримінальні справи стосовно Тимошенко.
24 грудня ГПУ прокуратура порушила кримінальну справу за фактом закупівлі 1 тисячі автомобілів у кредит під державні гарантії, надані Кабміном Тимошенко.
15 грудня Генпрокуратура порушила кримінальну справу стосовно екс-прем’єра за фактом нецільового використання коштів, одержаних Україною в рамках Кіотського протоколу.