Северінсен: влада під боротьбою з корупцією маскує боротьбу із опозицією

7 Травня 2011, 21:11

«Боротьба з корупцією перетворюється на «новомовне» маскування боротьби проти опозиції і тих, хто стоїть на шляху можновладців до влади і грошей», – вважає вона.

За її словами, баланс сил на користь виконавчої влади істотно схиляє торішня «реформа» Верховного Суду. 

«У січні президент видав указ про новий план заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи. Той, хто уважно спостерігає за країною, згадає багато подібних за останні роки. Це схоже на відновлення старих «потьомкінських селищ» і роздачу дедлайнів уряду: у травні зробити це, у червні 2012-го інше. І не забути про Венеціанську комісію», – зазначила Северінсен.

Вона наголошує, що «усі плани щодо реформ можна було виконати й без ще одного – достатньо взяти за основу указ 2005 року або інші численні «плани дій» (для ЄС, НАТО), які видавалися відтоді, дублюючи чимало заходів з нинішнього».

«Україна стала експертом із їх розробки, а також фахових груп і перших читань. Це її спеціальність із моменту приєднання до Ради Європи в 1995-му», – заявила Северінсен.

«Після Помаранчевої революції здавалося, що основним її досягненням стало відчуття свободи, особливо свободи висловлення думки. Тоді можна було наважитися критикувати (а критикувати було що). Але та свобода виявилася дуже крихкою, а судова система нереформованою і непередбачуваною тоді, хоча й стала сумнопередбачуваною тепер», – зазначила вона.

На думку Северінсен, з такою концентрацією влади, упередженими судами і нечітким законодавством притягнути можна кого завгодно. «Затриманий не розуміє звинувачень, його адвокат майже не має можливості його захистити, а провину доводить сам факт перебування під слідством», – додала вона. 

Северінсен зазначила, що таким чинмо у сучасній Україні став актуальним метод, описаний у відомій книжці Кафки «Процес».

Зазначимо, що на думку Северінсен, в інших країнах звинувачення, висунуті проти екс-прем’єра Юлії Тимошенко, передбачали б радше політичну, а не кримінальну відповідальність.

Детальніше читайте у свіжому номері Тижня  (№18).