Марія Старожицька кореспондент

Серце до свята

ut.net.ua
15 Лютого 2008, 00:00

 

 

 

  

 

 

Свято кохання підкралося зненацька. Воно існувало вже досить давно, але десь на манівцях свідомості – і відзначали його хто як міг. Але цього року експерти, нарешті, все підрахували – і були вражені. 14 лютого в Україні стало третім із найвитратніших свят після Нового року та 8-го березня. Більше того, за витраченими коштами практично зрівнялося – із «Міжнародним жіночим днем». До речі, це і є наш власний геополітичний шлях: у тій же Росії 23-тє лютого випереджає 14-те. Увага: тенденція року – тепер саме до цього дня, а не «до відпустки» жінки йдуть до тренажерних залів та звертаються до послуг пластичної хірургії. 

Як же їх багато… У формі сердець повітряні кульки, свічки, подушки, рамки, іграшки, глечики… Елітне ексклюзивне кохання – у червоному джакузі серцевої форми, рожевий автомобіль-«сердечко» – шикарна гламурна мрія… Безкоштовний варіант – витоптати серце у снігу під вікном коханої, але ж і снігу цієї зими у природи не випросиш…І цукерки, цукерки… Шоколадна торгова марка «Корона» ініціювала «Наймасовіший поцілунок в Україні» – у трьох містах, з прямою телетрансляцією. Є всі шанси потрапити до книги рекордів Гіннеса – наш попередній державний рекорд, що тримається 5 років – 2745 пар луганчан, які одночасно цілувалися. Минулорічне світове звершення – 6980 пар у невеличкому боснійському місті Тузла. А що робити – всі діти знають, що у кохання – смак шоколаду. Сила реклами! Як зізналася мені маленька донька знайомих, відвідавши весілля, саме тому і молодятам кричали «Гірко», але вона поки що зовсім не любить гіркий шоколад…
 
Лютий розпочали глянцеві журнали, рекламуючи романтичні тури на далекі острови та зомбуючи легковірних пророцтвами на кшталт «Він ще не знає, що вже кохає», «10 ознак того, що вона мріє провести з тобою День закоханих», «5 способів отримати його серце», «78 варіантів романтичного сексу після кохання», «Твій шеф також хоче твою валентинку» тощо.
 
Що нове свято міцно пустило корені, свідчить і те, що аби вирішити як його святкувати школи проводять батьківські збори. Наприклад, у 4-му класі однієї з київських шкіл бурхливо обговорювали, чи купувати і цього року всім дівчаткам та хлопчикам різні сердечки (одним – прикраси для волосся, іншим – блокнотики) за рахунок централізовано зібраних грошей, чи наказати дітям самим малювати валентинки кому їм захочеться. Рішення прийняли компромісне: цього року, доки школа ще початкова діти отримають від батьківського комітету подарунки і вказівку, кому саме (хлопчики – дівчаткам, дівчатка – хлопчикам). Якщо хтось захоче подарувати валентинку індивідуально, він має це зробити, аби інші не бачили та не заздрили. «Батьки, поясните це дітям вдома!», – суворо інструктувала класний керівник.
 
У подарунковому відділі супермаркету популярні оптові закупівлі: сувенірні фігурки різних тварин з серцями в лапах – беруть навіть по 200 штук одразу, переважно за безготівковим розрахунком. Як пояснює продавець, День Валентина набув популярності як привід для корпоративних вечірок, перебравши в цьому сенсі першість навіть від новоріччя – те все ж таки родинне свято, а це, так би мовити, дородинне та навколородинне…
 
Але в цього свята є всі шанси стати державним! Опитування про існування кохання соціологічна служба Центру Разумкова проводить в Україні мало не кожен рік. І їхні результати є водночас стабільними та сенсаційними. Із одностайністю, про яку і досі не мріють вітчизняні політики, 98% громадян України визнають, що кохання – є. А 2% тих, які вважають, що кохання це вигадка можна віднести до статистичної похибки. І, що цікаво, ці песимісти – зі старшої вікової категорій, їм близько 60-ти років. Молодші – кохали та кохають. Кохають щиро, навіть не формулюючи свої почуття, адже майже три чверті дорослого населення країни лишаються впевненими, що чіткого сформулювати визначення цьому почуттю не можна, у кожного воно своє. Це, до речі, дуже високий показник – відповідно до аналогічного опитування в сусідній Польщі цілих 9% не вірить в існування кохання, а з решти тих, хто відчув його на собі, майже третина назавжди розчарувалася.
 
До речі, більшість із нас, без особливих розбіжностей за ознакою статі, вважають, що справжнє кохання – одне, а закохуватися людина може безліч разів. Лише для кожного 5-го чоловіка і кожної 6-ї жінки – кохання щоразу справжнє, єдине і перше, а вистачає його щонайбільше на 4 роки, це вже свідчення психологів. Тільки без політичних аналогій! Тим більше, що, незалежно від віку, половина (від 52% до 45% в опитуваннях за різні роки) упевнені, що кохання не залежить від економічних та побутових умов, у яких живуть закохані.
 
«Ми не досліджували залежність між нашим ставленням до кохання та до політики, – розповіла Тижню Людмила Шангіна, директор соціальних програм УЦПЕД ім. Олександра Разумкова. – Ми досліджуємо ставлення до кохання з середини 1990-х років, і постійно отримуємо приблизно одні й ті ж цифри – жодне інше явище не має такої стабільності у сприйнятті. Інша річ, що цінності кохання та родинні цінності в Україні стабільно другі серед пріоритетів. І це сумно, бо на першому місці в наших співгромадян – здоров’я. У Сполучених Штатах та європейських країнах світу любов і родина – на чільному місці, а про здоров’я ніхто особливо не хвилюється – громадяни знають, що б не сталося, їх не буде викинуто на узбіччя життя. А в наших громадян, як це не прикро, немає такої впевненості. І не з’явилося за всі ці роки».
 
Отже, всім нам до цього свята варто побажати, аби серце було здорове. А з коханням – вже як складеться.