У. Т.: Вибори в Раду – факт доконаний, питання лише в даті. Ваші штаби уже розпочали роботу?
– Нам у цьому питанні легше. Бо нещодавно проходили президентські вибори, ми штаби не розпускали. Так що на повному ходу можемо починати активну кампанію. Працюватимуть ті самі люди, може, з деякими змінами. З’являться мажоритарні кандидати і, швидше за все, будемо робити певні корективи.
У. Т.: Хто фінансує кампанію?
– Поки що я. У партії ми зробили один важливий управлінський крок – прибрали обласний рівень, щоб зменшити відстань від керівництва партії до її членів. В ідеалі маємо знайти людей, які самі б утримували свою організацію. Це малий і середній бізнес. Але часу залишається мало, тому поки фінансуватиму все сам.
У. Т.: На що будете робити ставку в агітаційній кампанії?
– Безумовно, треба давати відповідь, що робити з війною, як виграти мир. І це ключове питання. Дай Боже, щоб до виборів більш-менш ситуація заспокоїлася. Хоча військова перемога – не вирішення ситуації. Проблеми можуть згодом трансформуватися. Треба іти на домовленості, вирішувати проблему на рівні Росії, через ЄС, США, міжнародні організації. Тільки тоді ми зможемо врегулювати ситуацію.
У. Т.: Скільки у вас людей у партії?
– Зараз у нас близько 3 тис. людей. Свого часу у «Сильній Україні» було 107 тис. Думаю, ми будемо швидко нарощувати кількість прихильників.
У. Т.: Як впливати на Росію? Неодноразово повідомлялося, що РФ постачає техніку, живу силу…
– Всі бачать, що з РФ іде озброєння, люди, інша підтримка. Питання: як домовлятися з РФ? Напряму ми не зможемо цього зробити, то геополітика. Необхідна допомога і США, і Євросоюзу в цьому питанні.
У. Т.: Це мають бути компроміси чи економічний тиск?
– Тиск має бути однозначно. Це підштовхуватиме РФ до столу переговорів. Але має спрацювати геополітична домовленість.
У. Т.: Місцеве населення на Сході розчароване у політиці і політиках. Як налагоджуватимете контакт? Ви готові їхати у зону АТО?
– Звісно, готовий. Але з чим їхати? Дуже багато політиків просто піаряться на цій темі, викликаючи у місцевих жителів лише роздратування. Я відчуваю недовіру людей на Сході до всіх політиків. Думаю, треба вирішувати питання консолідації країни. І тут реформа щодо децентралізації – найбільш серйозний важіль з політичного погляду, який можна використати. Щоб ніхто не показував на Київ пальцем, а він міг сказати, що це вже не його проблеми. Вирішуйте їх самі, змінюйте своє керівництво, яке має працювати. Ну і треба показати інші стандарти роботи влади у боротьбі з корупцією. Запитайте зараз підприємців. Всі хабарники залишились, по деяких позиціях навіть корупційні ставки підняли. Переконаний, що боротьба з корупцією – це домовленість десяти політиків – президента, коаліції, які мають сказати: «Ми будемо цим займатися». Всі країни починали з того, що була невеличка команда, яка ставила це за мету. Всі інструменти для того є. Потрібно трохи приборкати свої амбіції окремим радикалам.
Читайте також: Тігіпко: ми з Партією регіонів не спілкуємося
У. Т.: Яким радикалам?
– Я говорю про «Свободу», яка постійно тисне на комуністів. Я говорю про комуністів, які час від часу провокують ситуацію. Це розхитування човна. У такі моменти згадую про електорат, який підтримав ту саму КПУ. Ці люди можуть складати п’яту колону, яка буде підтримувати людей, що воюватимуть проти України.
У. Т.: Депутатів ПР звинувачують в тому, що їхня політика призвела до конфлікту на Сході. Скажіть, як член цієї партії, хоч і колишній, ви відчуваєте відповідальність за те, що відбувається нині в Україні? Може, провину?
– Я би сьогодні не дуже шукав крайніх у конфлікті на Сході. Ті крайні, хто порушував закони, – втекли. Якщо є претензії до конкретних людей давайте конкретизувати ці претензії. Нинішній владі треба на себе подивитися у дзеркало. Що останнім часом змінилося і в якій галузі? Хай мені покажуть! Мене у корупції не звинувачували жодного разу. Я можу відзвітувати, що робив у Нацбанку, що робив у Мінсоцполітики. Так, ми зробили помилку, коли повірили, що Янукович змінився, що він підтримує ідеї євроінтеграції. Отут я відчуваю провину в тому, що ми зробили неправильний крок. Але сильні всі заднім розумом. Втім, об’єднуватися в політиці – це ж нормально. УДАР і Порошенко ухвалили таке рішення, Яценюк з Тимошенко ухвалили таке рішення. Ми просто маємо визнавати свої помилки.
У. Т.: Скільки відсотків плануєте взяти на виборах? Останні дослідження дають вам від 2,8% до 3,1%.
– Усі попередні дослідження проводилися у відриві від прізвища «Тігіпко». На з’їзді ми вирішили, що партія матиме назву Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна». Як показують соцопитування, з прив’язкою до прізвища ситуація значно краща. На жаль, у нас дуже мало часу, влада прагне швидко провести вибори. Не хочу прогнозувати, скільки відсотків ми отримаємо, але у парламенті будемо точно.
Читайте також: Тігіпко – кандидат другої свіжості
У. Т.: Ви готові підтримувати армію?
– Я це вже роблю, просто не бігаю з тим, як із гаслом. Армія потребує інших підходів і принципів управління. На рахунку Міноборони мільярди гривень, а армія не годована, військові не захищені. Як на мене, у нас кадрові проблеми. В управління армією лізуть політики. А треба було б знайти нормального міністра оборони, керівника генштабу, голову МВС.
У.Т.: Вас не задовольняють нинішні кандидатури?
– Зараз з’явився новий міністр оборони. Критикувати людину, яка місяць тому прийшла на посаду, не коректно. Хай вона себе покаже. Я слухав останню доповідь на закритому засіданні. Сама доповідь, підходи до роботи мені сподобалися.
У. Т.: Янукович просить Євросуд визнати його незаконно усуненим президентом. Як ставитеся до його можливого повернення?
– Негативно. Всі проблеми, які виникли в країні, – це його проблеми, ним особисто створені. Він має персональну відповідальність за це.
У. Т.: ЗМІ повідомляли про перемовини між представниками Коломойського і вами щодо участі «Сильної України» у певному політичному проекті під вибори. Це правда?
– Не було такого. Ми знайомі з Коломойським давно, однак у політиці наші дороги не перетинаються. Я знаю, він веде окремий проект, не пов’язаний із «Сильною Україною».
У. Т.: Проект пов’язаний із виборами?
– Так.
У. Т.: Це буде політична партія?
– Питання не до мене. Однак те, що чую від депутатів, – це проект, який передусім складатиметься з мажоритарних депутатів, що підуть на вибори, якщо система і надалі залишатиметься такою.
У. Т.: Депутати від ПР не намагалися налагодити з вами контакт, в партію прийти?
– Я не відмовлятимуся, якщо до нас із ПР приходитимуть порядні і чесні люди. У партії було 1,5 млн людей. І було, образно кажучи, 10–12 керівників, які змогли використати цих людей у своїх особистих інтересах. Сказати, що 1,5 млн винні у тому, що відбувається, просто нечесно. Так можна і про більшість країни сказати, яка проголосувала за Януковича. Якщо це нормальна людина, я з радістю бачитиму її поруч. Якщо це корупціонер, недостатньо патріотична людина, такі люди не потрібні.
У. Т.: Уявімо, що до вас прийшли пан Чечетов чи пан Єфремов…
– Не думаю, що вони прийдуть. А якщо б і прийшли, навряд чи, що ми змогли б будувати спільну партію. На жаль, діалогу не буде. Точніше, просто не буде.
Читайте також: З’їзд регіоналів: невдалий бунт Тігіпка і «одобрямс» Добкіна
У.Т.: Ахметов втратив вплив на Донбасі?
– Безумовно, так. Певний час люди будуть розчаровані у владі. І доведеться більше працювати на Донецьк, на Луганськ, на Донбас у цілому, аби повернути довіру. Люди не винні, по них їде каток, страшно уявити, що вони переживають.
У. Т.: Але ж вони ходили голосувати за приєднання до Росії!
– А перед цим більшість була за Україну. Як на мене, людей налякали. Сформували уряд, який представляє половину України, не відреагували на події, коли зносили пам’ятники Лєніну та приїжджали озброєні бойовики на засідання облдержадміністрацій, не змогли зменшити вплив російських медіа, які накрутили ситуацію. Робити цих людей винними не правильно. Багатьох залякали, вони не мають куди подітися.
У. Т.: Ви як бізнесмен відчули проблеми від конфлікту на Сході?
– Для групи компаній, засновником якої я є, це відобразилося на вагонобудуванні. Росія практично закрила ринок. І велика кількість заводів матиме проблеми.
У. Т.: Що потрібно, аби вийти на європейський ринок?
– Це практично неможливо. Якщо хтось вважає, що нас чекають із технологічною продукцією (такою як вагони), то помиляється, на жаль. Нас чекають із сировиною, напівфабрикатами, ще чимось. А з машинобудуванням – ні. Вихід може бути, наприклад, такий. Укрзалізниця могла б взяти кредит для переобладнання рухомого складу, якого не вистачає, тих же зерновозів, зокрема. Порізати на брухт те, що є, і дати можливість українським заводам працювати і завантажити себе частково на певний період. За останні 5–7 років Укрзалізниця жодного вагона не купила. Принаймні я такого не чув. Все працювало на ринки Казахстану, Білорусі і Росії.
У. Т.: Чому Рада не підтримала ідею Яценюка щодо закону про ГТС?
– Мені здається, що зараз не той час, коли треба ухвалювати такі рішення. Ціна наших активів на низькому рівні. Виходити на приватизацію великих підприємств недоцільно. Треба трохи почекати і нам, і європейцям. Пройде певний час, ціна підніметься і після цього можна буде сідати і розмовляти. Переконаний, для України ми зможемо виторгувати кращі умови.