Ви пішли на війну, покинувши багаторічний бізнес. Як бойовий досвід вплинув на вашу звичну діяльність?
– Нашій групі компаній майже 21 рік. Ми займаємося тим, що вигідно, надійно і безпечно: залучаємо та розміщуємо кошти, з іншого боку оперативно фінансуємо проекти. Це прямі інвестиції та фінансування у формі зовнішнього кредитування. Ми успішно пережили декілька криз, в результаті яких у нас з’являлися нові продукти, інструменти та стратегічні концепції. Тому коли почалася війна, я вирішив, що дещо винен цій країні і не маю стояти осторонь.
25 травня 2014 року я поїхав у село Старе в центр підготовки внутрішніх військ, де тоді базувався батальйон «Золоті ворота», звідти у вересні-жовтні почалися перші виїзди в АТО. Через рік потрапив у Національну гвардію, батальйон імені генерала Кульчицького. Демобілізувався в грудні 2016 року. Тоді у мене з’явилася концепція фінансування ветеранських бізнесів, тому що я зустрів багато хлопців із крутими ідеями, тягою до розвитку, організаційними, бізнесовими здібностями. Але бракувало такої складової, як фінансування. Точніше, не вистачало розуміння та інструментів його отримання.
На Фестивалі вуличної їжі познайомився з Леонідом Остальцевим, у нього тоді вже була перша Pizza Veterano на Бессарабці. А в мене був готовий концепт та формувалися інструменти під фінансування бізнесу. Я запропонував йому спробувати, як це працює.
Таким чином була створена програма пільгового фінансування ветеранських бізнесів, вона існує дотепер. Ми фінансуємо всю Veterano Group, їхню франшизу, доставку, кав’ярні в різних містах. Крім того, в нашому портфелі десь 27% – проектне фінансування, тобто прямі інвестиції. Все це ветеранський бізнес – як правило, виробництво чогось, що створює додаткову цінність і допомагає Україні уникнути долі сировинного придатка інших країн. Це виробництво високоякісних м’ясних консерв, готової їжі, авторських ножів тощо.
Я впевнений на 100%, що ветерани гідні бути бізнес-елітою. Адже вони працюють доти, доки не виконають завдання. Вони включаються у процеси, на перших порах без грошей, але за ідею. У мене є бойовий статут Сухопутних військ, у ньому все написано, наче про бізнес: як взаємодіяти між собою, просуватися вперед, досягати успіху, основи наступу. «Наступ є основним видом бойових дій і відіграє вирішальну роль у досягненні перемоги над противником» – все, як у бізнесі. Якщо ти захоплюєш частки ринку, отже ти розвиваєшся. Тут чітко написано про формування пріоритетів: снайпер, коригувальник, командир. Все, що ти робиш для планування бою, операції – те саме в бізнесі. Плюс дисципліна реалізації. Бо спланувати можна що завгодно. Буває, що ідея класна, а реалізація шкутильгає. Найголовніше у ветеранах – дисциплінованість. Якщо вони щось роблять, то, як правило, доводять справу до успішного завершення.
Читайте також: Мапа ветеранських бізнесів
Наскільки великий серед ветеранів запит на таку допомогу і чи багатьом вдається досягти успіху?
– Запит поки що невеликий, але він є, його стає все більше. Людина, яка була на війні, звикла жити в умовах дефіциту. У бліндажі тобі треба небагато: заряджений павербанк, вода, їжа, сон. Тому багатьом ветеранам вистачає того рівня, на якому вони живуть. Живуть здебільшого нормально, хтось десь працює, але сприйняття бізнесу як інструменту досягнення амбітних цілей – такого масово немає. Тому дуже важливі історії успіху, щоб ветерани бачили, що вони можуть і мають жити гідно. Але це особиста справа кожного.
Ветеран має розуміти, що війна – це аварійна ситуація. Держава повинна жити в мирі. Перемога настане і ветерани повинні бути готові включитися назад у суспільство. Я по собі знаю, що це важко. Коли приїздиш після ротації і ходиш без ліхтарика по освітлених вулицях – це диво якесь. Повернутися важко. Навіть коли є готове робоче місце. Ветерани мають розуміти, що бізнес – це метод повернення у суспільство, мирне життя. Перемога буде, а після перемоги треба розвивати країну, економіку. Цей фронт не менше важливий, ніж лінія зіткнення.
Історії успіху – це результат роботи людей, які наважилися. Але є багато ветеранів, які наважитися не можуть або кидають усе, коли стикаються з труднощами. Що їм заважає розвиватися і що б ви їм порадили?
– Я би дав їм пораду Майка Тайсона: «Якщо ти здасися – краще точно не буде». До того ж, треба чітко бачити свою перспективу. Операцію завжди треба планувати. Іти, не розуміючи напрямку і не ставлячи собі цілей – безглуздо. Для корабля, який не знає, до якої пристані йде, жоден вітер не буде попутним. Треба визначити цілі і йти до них. Реальні, адекватні цілі, які можна виміряти. Найголовніше, щоб це приносило користь не тільки вам, а й оточенню. І треба ділитися. Можливо, не одразу, але бізнесмен має бути готовим віддавати. Це дуже круто, я знаю по собі. У нас є багато проектів, у яких ми розвиваємо не тільки себе, але й оточення. Це дає комплексний ефект. У багатому й щасливому соціумі легше жити й вести бізнес, це спіральний розвиток.
Читайте також: Коли грошей забагато
Як держава сьогодні сприяє чи навпаки заважає розвитку ветеранського бізнесу?
– Ніяк не сприяє, на мій погляд. Наша фінансова система не готова до розвитку економіки. Це впливає на бізнес, зокрема на ветеранський. Починаючи зі швидкості кругообігу коштів – перерахунок іноді займає декілька днів і гору непотрібного паперу – і закінчуючи повною відсутністю банківського кредитування бізнесу. Малий і середній бізнес взагалі не отримує фінансування від банків, лише одиниці. Судячи з останнього звіту про фінстабільність Нацбанку, таке й не передбачається найближчим часом. Крім того, альтернативна фінансова система не має підтримки ні від регулятора, ні від парламенту, ні від уряду. У нас немає альтернативи, крім банків, які не працюють. В усіх розвинених країнах фінансова система складається з двох частин – банкінг і небанківський фінансовий сектор. Він у нас є, але йому не дають працювати, не розвивають.
Як карантин вплинув на ваш і ветеранський бізнес?
– Карантин вплинув негативно, але малий та середній бізнес дуже швидко оговталися. Ми самі не очікували. Що зробили ми і що я раджу робити всім учасникам фінансового ринку: ми розуміли, що зараз почнуться збої в бізнесах і запропонували всім змінити умови фінансування, переформатувати графіки виконання зобов’язань. Таким чином ми практично зупинили пікове фінансове навантаження. Карантин оголосили 18 березня, у бізнесів був місяць до того, як вони почнуть виконувати зобов’язання перед своїми контрагентами перед нами, іншими інвесторами, третіми кредиторами. Ми розіслали всім листи, запитали, кому треба зупинити виплати, щоб у них було вікно можливостей. Без жодних додаткових платежів. Деякі нюанси ми пробачили, кому потрібні були фінансові запаси – ми забезпечили додаткові транші, декому відкрили кредитні лінії і зарезервували кошти. Тобто, ми підготувалися відбивати атаку. І нам вдалося. Сьогодні у нас 90% портфелю – в графіку. У нас не сталося жодного дефолту, всі бізнеси повернулися до нормальної роботи. Ми навіть впровадили премію Steal deal – пільгове кредитування для тих, хто на період карантину не змінював графіку, виконував свої зобов’язання чітко й без зупинок. Один із ветеранських бізнесів отримає цей приз – Володимир Шевченко з Veterano Coffee.
Чи можна сказати, що почалася нова криза?
– Ми цього не відчуваємо. Навпаки, цього місяця ми перевиконали план, профінансували дуже крутий ветеранський бізнес «Алтаїр» – будівництво багатоповерхових будинків навколо Рівного, власник Ігор Кравченко. Вони роблять дуже хороші будинки з чудовим плануванням і соціальною складовою – створюють сквери за власний кошт та облаштовують не тільки прибудинкову територію, а й ділянки поряд.
Які ви бачите вузькі місця роботи малого і середнього бізнесу в Україні і як йому допомагаєте?
– Малий і середній бізнес – це фундамент економіки. Вузькі місця – це недолуге податкове законодавство, яке не дає бізнесу розвиватися. Крім того, низький показник проникнення кредитування у ВВП. Якщо розвинені країни зі сталою економікою мають проникнення більше 100%, то в нас 30%, і цей показник зменшується. Ми – як спортсмен, який іде на рекорд, але харчується самою капустою. Наш бізнес що заробив, те й сам відклав. Фінансування малого і середнього бізнесу не відбувається. У нас у країні є індекс BERI (Business Environment Risk Index), який визначає легкість ведення бізнесу. Він від’ємний, ми одна з найгірших у світі країн, бо тут складно відкривати й вести бізнес. Сьогодні у зв’язку з «ефективною» роботою Міністерства юстиції уже місяць вся країна не може зареєструвати юридичну та фізичну особу – реєстри лежать. Як вести бізнес, якщо його неможливо зареєструвати?
Фіскальна політика, кредитна політика, політика фінансового моніторингу і правоохоронна система гальмують бізнес, швидкість обігу капіталу низька, інвестицій немає. Але наш малий і середній бізнес дивовижний – він весь час встоює, розвивається і тягне на собі економіку.
Читайте також: Як держава може допомогти ветеранському бізнесу
Малий і середній бізнес – це фокус наших інтересів. Наш фонд і група компаній спеціалізуються на їх фінансуванні. В нас адаптивний підхід, спеціальні програми, аналітика кожного проекту і швидкість ухвалення рішень. Є концепція, розрахована на вісім років, для створення invest-friendly середовища для великого бізнесу і малого та середнього бізнесу, в якому великий бізнес матиме доступ до успішних проектів, а малий та середній – до ресурсу. Тому що грошей зараз багато, гроші є і в компаній, і в банків, ліквідність дуже висока. При цьому високі й ризики, мало інвестиційних керуючих, які беруть на себе відповідальність за кошти, вкладені в проекти. Через всі ці причини інвестори бояться вкладати в малий та середній бізнес. Але вкладати круто, тому що це висока диверсифікація, у малого та середнього бізнесу короткі фінансово-господарські цикли та висока рентабельність на відміну від гігантів.
У якому напрямку ви бачите розвиток фінансового сектору?
– У напрямку зростання уваги держави на законодавчому рівні до небанківського фінансового сектору. У нас зараз така сама модель фінансової системи, яка була у США у 1903 році. Нам треба звернути увагу на фондовий ринок, альтернативні фінансові установи, фінансові та страхові компанії. Це треба зробити, бо людина не може йти на одній нозі. Одна фінансова система має доповнювати другу або замінювати, якщо котрась із них дала збій.
Як оціните реформу банківського сектору?
– Її немає. Вони зробили спліт, ми брали участь у формуванні його концепції – це перехід небанківських фінансових установ під регулювання Нацбанку. І все, на цьому кінець. Зараз є законопроект про фінансові послуги та діяльність щодо надання фінансових послуг. Ми запропонували низку правок, провели попередні консультації з Нацбанком, вони сказали, що ми все круто придумали. Але потім змінилося керівництво НБУ. Зараз правки лежать у комітеті, побачимо, що з цього вийде. Реформа нікому не цікава, хоч ці правки дадуть можливість залучити в економіку додаткові 100-200 млрд грн, які зараз у людей зашиті в матраци – а це 1% ВВП.