Як Євромайдан та війна на Донбасі позначилися на Вінниці та вінничанах? Які зміни спостерігаються від 2014-го?
— Ця ситуація, безумовно, вплинула на Вінницю, як і на країну загалом. Революція гідності активізувала громадянське суспільство. Це важливий крок, але потрібно, щоб будь-яка ініціатива громадськості була конструктивна. Соціум у обласному центрі консолідувався у зв’язку із цими подіями. Чітко почав проявлятись патріотизм як щодо держави, так і щодо нашого міста.
Є активна волонтерська діяльність. Ініціатива простежується не лише серед громадських діячів або бізнесу, а й серед звичайних громадян. Коли ми проводили День Європи чи День міста, то робили акценти на волонтерській діяльності. Усі розуміють: якщо наші хлопці не боронитимуть незалежність, то ворог може прийти й на вінницьку землю.
Водночас по всій країні спостерігається погіршення соціально-економічної ситуації, яке, безумовно, вплинуло на моральний стан вінничан. Проте нам вдається ще втримати певні позиції, оскільки маємо план розвитку — його й реалізовуємо.
Яка ситуація з внутрішньо переміщеними особами, організаціями? У 2014-му, наприклад, до Вінниці переїхав Донецький національний університет… Які є складнощі?
— Уперше ми відчули цю проблему, коли почали приїжджати люди з Криму. На сьогодні у Вінниці проживає 217 сімей із півострова, які стоять на обліку. Загалом переїхало 3936 родин із Донбасу й АРК. Наші соціальні служби працюють у цій царині достатньо системно й ефективно. Усі потерпілі в повному обсязі отримують державну допомогу, передбачену законодавством: у 2015-му надійшло близько 30 млн грн. Крім того, соцслужби допомагають охочим із працевлаштуванням. У всіх містах є проблеми з чергами до дитячих садочків. Саме тому ми прийняли рішення пропускати дітей із переміщених сімей без черги. Так само немає питань щодо шкіл:усі навчаються.
Читайте також: У Вінниці ліквідували міжрегіональний «конверт», що вивів у тінь майже 200 млн грн
Робота в напрямку інтеграції повинна бути взаємна: важливо, наскільки ці люди хочуть інтегруватись, брати участь у житті міста. Є ті, хто просто живе на соціалку, але є і такі, що розвивають бізнес, хоч там утратили все. Ці громадяни в біді, тож ми їм повинні допомогти. За ініціативою територіальної громади у 2015 році з міського бюджету було виділено 110 тис. грн для 20 сімей, які найбільше того потребували. У 2016-му — вже 35 тис. грн для дев’яти родин.
Донецький національний університет — це один із найкращих вишів країни з великим науковим потенціалом. Коли він шукав нове місце, де міг би працювати, у Вінниці саме перейшов у комунальну власність адміністративний корпус одного із заводів. Крім того, ДонНУ узяв у оренду інші будівлі по місту — уже в приватних осіб. Коли 900 викладачів переїжджає, завжди є проблеми — і з житлом, і з організацією нормального навчального процесу. Але місто Вінниця докладало всіх зусиль, щоб забезпечити необхідне. На 2015/16 навчальний рік Донецький університет уже набрав понад тисячу студентів, більшість із яких вінничани та жителі області.
Як в місті проводиться і сприймається декомунізація?
— У 2014-му по всій Україні спостерігалися досить часті випадки вандалізму: молоді радикально настроєні люди трощили все пов’язане з радянським періодом. І Вінницю це теж не оминуло.
Але все потрібно робити цивілізовано. Ми, мабуть, перші в Україні знайшли комплексний підхід до цього питання. Розробили стратегію, тільки-но були чітко ухвалені положення закону про декомунізацію. Змінювати назви вулиць потрібно дуже обережно, оскільки ці зміни торкатимуться насамперед людей, котрі там проживають. Це й моральний фактор, і проблема юридичного характеру.
Була створена робоча група під керівництвом одного із заступників міського голови, до неї ввійшли історики. Вони працювали фактично півроку: визначали вулиці, які підпадають під закон,і розробляли принципи створення нових назв. Намагалися брати імена важливих історичних постатей, пов’язаних із містом, краєм та країною, а також героїв АТО з Вінниці. Надходило багато пропозицій, але важливо, що це був прозорий відбір — у процесі обговорення. Наприкінці грудня 2015-го ми провели перші громадські слухання щодо перейменування перших 135 вулиць. Відбувалися вони гаряче, але особливих проблем, окрім двох-трьох випадків, не виникло, тому якраз наприкінці грудня ми й затвердили всі ці нові назви.
Читайте також: Патрульна поліція Вінниці склала присягу
Минулого тижня ми закінчили другу чергу: вирішувалося питання щодо 40 вулиць. Ішлося про ті, які від травня 2015-го були приєднані до міста Вінниці в результаті розширення адміністративних меж — і тому дублювались назви. На сесії міської ради наприкінці квітня ми закінчимо цей процес. Загалом, я вважаю, декомунізація пройшла спокійно.
В 2011 у Вінниці почалась транспортна реформа, яка передбачала збільшення питомої частки комунального електротранспорту порівняно з приватними перевізниками. Наскільки вдалося її реалізувати? У якому напрямку планується розвивати транспортну систему далі?
— У такому і плануємо. 2010 року побачили негативну тенденцію: засилля приватних маршрутних перевізників створює дискомфорт для громадян, а от комунальне транспортне підприємство з кожним роком стає збитковішим. Технічний стан приватного транспорту контролювали мало, рідко відбувався медогляд водіїв. Але найголовніше — громадський транспорт міг щороку бути знищений. А приватні перевізники ще й постійно впливали на тарифну політику, тоді як альтернатива (тобто власне він) утрачала свою актуальність.
Ми підійшли до вирішення проблеми науково. Наш технічний університет провів моніторинг маршрутів, визначивши накладки між муніципальним і приватним перевізниками та інтервали руху. Сьогодні картина така: ми придбали 40 нових тролейбусів і 30 нових автобусів. Окрім того,від 2007 до 2010 року — отримували швейцарські трамваї. Саме тому питома вага муніципального транспорту нині значно більша, ніж була раніше.
До 2012 року на вінницькі дороги щодня виїжджало 47 трамваїв, 74 тролейбуси та 22 автобуси, а також 650 маршруток (бачите дисбаланс?). Нині — 131 тролейбус, 74 трамваї, 49 автобусів і 252 маршрутки. Тобто ми збалансували ситуацію, і тепер маршрутні перевізники зазвичай лише довозять людей до муніципального транспорту. Окрім того, забезпечуємо безкоштовним проїздом пільгові категорії у громадському транспорті — і навіть у маршрутках є два пільгові місця, а для школярів — 50-відсоткова знижка, це обов’язкова норма. А ще ми створили новий кільцевий трамвайний маршрут, що став популярним.
Читайте також: МАФіозні війни
Зрештою, працюємо над модернізацією старих тролейбусів. Це капітальний ремонт. Не оминаємо і трамваї: розробили новий трамвай VinWay на базі старих ТТ-4, перший — уже їздить. Цього року виготовимо ще три за цим проектом.
У багатьох містах України є проблема незаконних забудов. Яка ситуація із цим у Вінниці?
— Із якимись капітальними забудовами бореться Державна архітектурно-будівельна інспекція, згідно з чинним законодавством вона має реагувати. Місто не дуже велике, тож усе відразу стає помітно. Щойно з’являється якийсь паркан, муніципальна поліція відразу виїжджає на місце й повідомляє ДАБІ, або навпаки. Якщо немає потрібної документації, тут-таки починаються судові процеси.
Але ми цю ситуацію контролюємо. МАФів у нас не існує: тільки-но десь поставлять якийсь — протягом 24 год його вже не побачите. Маємо комплексну схему розміщення легальних малих архітектурних форм у місті. Аналогічну систему ми зробили і з рекламними носіями. У нас немає розтяжок над дорогами — це принципова позиція. Білбордів було понад 700, тепер лише 262, і вони також розміщені за комплексною схемою, рівномірно, на окремих вулицях, згідно з дозволами. Ніхто не має права установити новий без погодження з Вінницькою міською радою. Зараз наводимо лад на приєднаних територіях.
В чому Вінниця може бути в майбутньому привабливою для іноземних інвестицій?
— До вирішення цього завдання теж слід підходити комплексно. На законодавчому рівні, вважаю, треба лібералізувати податкову політику, а також активізувати участь держави у розвитку технологічних парків. Що ж до міста Вінниці, то інвестиції для нас життєво важливі, адже без них не буде нових робочих місць, не ростимуть заробітні плати, не буде податків. Відповідно не відбуватиметьсяй дальший розвиток благоустрою та інфраструктури міста.
У нас є кілька потужних підприємств, зокрема й з іноземними вкладеннями. Наприклад, польська компанія Barlinek, що виробляє паркетну дошку, цього року розширює потужності у Вінниці: на 2016-й передбачено €20 млн інвестицій під це розширення. Окрім того, у 2015-му було здано четверту чергу Вінницької кондитерської фабрики — це 780 нових робочих місць. Але то вже більше внутрішнє інвестування.
Звісно, хотілось би більше вкладень, однак з огляду на важку соціально-економічну ситуацію в країні та війну на Сході є перепони на шляху залучення грошей. Але все в наших руках. Якщо розвиватиметься внутрішній сектор економіки, то закордонні інвестори радо вкладатимуть кошти.
——————————————————-
Сергій Моргунов навчався в Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича, кваліфікація — викладач історії. У 2010-му закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, отримавши диплом магістра. Від 2002 року тричі обирався до Вінницької міської ради. Вісім років був її секретарем. У лютому 2014-го став в.о. вінницького міського голови, а після електоральних перегонів 2015-го був обраний вінничанами на цю посаду.