Проти частини вихідців з ПР прокуратура вже відкрила провадження, тривають розслідування. Дехто, як-от Олександр Єфремов, уже встиг потрапити за ґрати. А хтось досі відсиджується під куполом парламенту, вирішуючи свої бізнесові питання. Як-от народний депутат Сергій Дунаєв із фракції Опозиційного блоку. Якщо дослідити його біографію, стає зрозуміло, що він виділяється особливою одіозністю навіть на тлі своїх досить неоднозначних колег. На відміну від інших проросійських депутатів, які намагаються маскувати власну антиукраїнську позицію загальними фразами про «мир за будь-яку ціну», Дунаєв майже відкрито підтримує проросійських бойовиків Донбасу.
Скажімо, у 2014 році він активно нагнітав ситуацію в Луганську й прикривав бойовиків Болотова в захопленій будівлі СБУ. Згодом допомагав бандитам Олексія Мозгового, які базувалися в Лисичанську на території його заводу. Окрім того, люди Дунаєва брали участь в організації незаконного референдуму 11 травня 2014-го. Попри такий послужний список, за свої дії народний депутат від Опоблоку так і не відповів.
Бурхлива молодість нардепа, якого можна вважати вихідцем із кримінальних кіл Лисичанська, давно не є секретом. Так, у середині 1990-х Дунаєв займався рекетом. Відомі й конкретні епізоди його діяльності. Скажімо, у 1997-му він відібрав у мешканця Лисичанська Віталія Мягкого гроші та автомобіль. Але спливла ця історія лише у 2009-му, коли Дунаєв став мером Лисичанська й жертва його злочинних дій погодилася говорити. Сюжет про це тоді зняв і показав луганський телеканал «Ірта», який взяв інтерв’ю в постраждалого. Мягкий розповів, як майбутній мер міста (а нині народний депутат) гамселив його бітою, вимагаючи гроші. Вдалося роздобути журналістам і копію кримінальної справи, яку тоді порушили проти Дунаєва (№ 113/01/2447).
Зберігся також лист матері потерпілого Любові Мягкої, написаний у 2009 році на ім’я тодішнього секретаря міської ради Лисичанська Сергія Баранніка, у якому вона розповідає, як Дунаєв відібрав гроші й машину в її сина. У ньому також вказано номер кримінальної справи, котру було порушено проти Дунаєва.
«Дунаєв С. В. і Поляков А. В. заради своєї наживи, здирницьким шляхом, погрозами і побоями забрали автомашину у мого сина Віталія, бандитським шляхом відібрали 1500 доларів США, з них 300 доларів віддали Пономарьовій Л. М., про що свідчить запис на диктофоні», — йшлося в листі.
Читайте також: Професійні зрадники. Хто сформував "спецслужби ЛНР"
Після кількох років перебування в кріслі мера Дунаєв обрався у своєму окрузі до Верховної Ради. З огляду на можливості адмінресурсу зробити це було нескладно. У парламенті був одним із найвірніших Януковичу регіоналів і навіть після втечі колишнього гаранта до Росії, на відміну від багатьох інших однопартійців, не змінив своїх переконань. Наприклад, у 2014-му відіграв одну з вирішальних ролей у розпалюванні антиукраїнського заколоту на Луганщині разом з іншими представниками луганських олігархічних кланів. Однак якщо члени клану Єфремова зараз мають проблеми із законом, а сам Єфремов перебуває в СІЗО, то люди, близькі до нинішнього лідера партії Юрія Бойка, почуваються відносно спокійно. Крім згаданого вище Дунаєва до них можна зарахувати й мера Сєверодонецька Валентина Казакова, який у березні 2014-го особисто організовував перші угруповання «ополчення» у своєму місті. Зараз він, як і раніше, лишається мером Сєверодонецька.
Підтверджують роль Дунаєва в подіях дворічної давності й бойовики «ЛНР». Скажімо, один із колишніх їхніх лідерів Сергій Корсунський, якого затримали в лютому нинішнього року після того, як він раптово з’явився в Києві. Він заявляв, що Дунаєв забезпечував прикриття бойовикам, які захопили Луганську СБУ в квітні, й перешкоджав штурму будівлі українськими правоохоронцями.
У відповідь на запитання, хто з представників української влади приїжджав у захоплену будівлю СБУ на переговори з бойовиками, Корсунський зазначив, що Сергій Тігіпко й народний депутат Дунаєв, обраний до парламенту за мажоритарним округом у Лисичанську. При цьому Тігіпко вмовляв бойовиків не знімати український прапор, а Дунаєв прожив у будівлі СБУ шість днів, щоб не допустити її зачистки від злочинців. Корсунський також додав, що Дунаєв перебував у будівлі СБУ добровільно, а не як заручник. «Ніхто його насильно там не утримував. Це була його громадянська позиція», — підкреслив Корсунський.
Після звільнення міста одіозний нардеп навіть не намагався приховувати свої симпатії до проросійських збройних формувань. Так, 9 травня 2015 року, виступаючи на мітингу в Лисичанську, Дунаєв назвав терористів, які воюють за Плотницького, «героями». «Коли вони залишилися без роботи й втратили можливість утримувати дружин і дітей, то змушені були йти воювати. Так, вони герої, бо щодня повинні дивитися в обличчя смерті», — сказав він про жителів Донбасу, які воюють у так званому ополченні. При цьому про вбитих мирних жителів, захоплений бізнес луганських підприємців та тортури в підвалах бойовиків «ЛНР» Дунаєв чомусь «забув».
Ще один доказ підтримки Дунаєвим антиукраїнського повстання в Луганській області — участь його помічника Євгена Байрамова в зустрічі лідерів сепаратистів Олега Царьова та Валерія Болотова з мерами міст Луганської області та їхніми представниками 5 травня 2014 року в приміщенні Луганської міськради. На цій зустрічі Болотов і Царьов мотивували мерів та їхніх представників проводити антиконституційний референдум і «не відсиджуватися», не стояти осторонь. На засіданні були присутні заступники мера Луганська Маноліс Пілавов та Заза Зухбая, народні депутати від Партії регіонів Сергій Горохов і Володимир Струк, а також мери різних міст Луганщини, що пізніше перейшли на бік бойовиків.
Інформацію про співпрацю Байрамова та Дунаєва із сепаратистами Тижню також підтвердив колишній керівник Лисичанської військово-цивільної адміністрації Віталій Шведов. «Байрамов є фахівцем в галузі виборчих технологій, у Дунаєва він відповідав за організацію виборів, зокрема й за фальсифікації. Саме тому навесні 2014 року він займався організацією референдуму та їздив на всі ці зустрічі. Коли приїхав Царьов і 5 травня збирав мерів із приводу референдуму, Дунаєв дав команду секретареві міськради Лисичанська Михайлові Власову та своєму помічникові Байрамову поїхати до Луганська на ці збори. При цьому Власов, який має юридичну освіту й розумів, чим це загрожує, придумав якийсь привід і на зустріч не поїхав, а Байрамов поїхав. За моєю інформацією, він навіть читав мерам та їхнім представникам лекцію про те, як краще все організувати», — розповів Шведов.
Читайте також: Капкан, що не замкнувся
Окремий епізод у біографії пана Дунаєва — робота з лисичанською телерадіокомпанією «Акцент». Варто зауважити, що до 2010-го ця ТРК була комунальним підприємством, яке належало Лисичанській міській раді. Проте в листопаді того самого року, коли мером Лисичанська був Дунаєв, КП ліквідували, а його правонаступником дивним чином стало ТОВ «ТРК «Акцент». У цій компанії 51% статутного капіталу належить Лисичанській міській раді, а 49% — ТОВ «Енергетична інвестиційна компанія». Кінцевими власниками останнього є Сергій Дунаєв і члени його родини.
Під час окупації Лисичанська проросійськими бойовиками згадана ТРК взялася співпрацювати із сепаратистами, перетворившись фактично на «Радіо тисячі пагорбів». Скажімо, в архіві телеканалу на YouTube досі можна знайти звернення Мозгового до жителів регіону із закликом «стати у стрій» так званого ополчення, аби «просуватися вперед, чистити інші області включно з Одесою та Києвом».
Після звільнення міста (25 липня 2014-го) працівники «Акценту» розбіглися, лишивши по собі залишки ТРК. З офісу компанії вивезли телекамери, студійні мікшери, монтажну техніку та комп’ютери. Зникло навіть редакційне авто. За відновлення мовлення взялися волонтери представника командування АТО в Лисичанську. Зокрема, згаданий вище Шведов і журналіст Олександр Кобзар. Проте на носі були вибори до Верховної Ради, і Дунаєв вирішив повернути собі своє.
Читайте також: Щоденник лідера бойовиків Мозгового: «Украинской армии устроили здесь Чечню, а из нас сделали чеченцев»
11 жовтня до будівлі ТРК приїхало авто з написом «Батальйон «Айдар». Озброєні люди зайшли в приміщення. Ледь не дійшло до силового конфлікту. Розбиратися в ситуації приїхали інші добровольчі батальйони та військові. Конфлікт вдалося врегулювати, а за кілька днів, 14 жовтня, міськрада повідомила про те, що роботу ТРК понад два місяці блокували невідомі, проте наразі вона повернулася під «контроль власності громади».
Причиною візиту айдарівців став нібито лист голови 107-ї ОВК Наталії Кравченко, яку пов’язують із тим-таки Дунаєвим, до батальйону «Айдар». Вона зверталася до комбата Сергія Мельничука з проханням «надати допомогу у звільненні та охороні незаконно захопленої невідомими будівлі ТОВ «ТРК «Акцент» для безперешкодного надання ефірного часу партіям і кандидатам». Розбиратися з «невідомими» представниками командування АТО приїхав не менш одіозний Ігор «Рубєж» Радченко. А разом із ним помічник Дунаєва згадуваний вище Євген Байрамов. Врешті волонтерів із території ТРК вигнали, на канал повернулися особи, які працювали там ще під час окупації. Декому з них навіть устигли вручити нагороди: під час виїзного засідання Комітету ВРУ з питань свободи слова депутат від «Народного фронту» Вікторія Сюмар видала працівникам «Акценту» грамоти. Зокрема, репортерці Ользі Яцик, яка робила інтерв’ю з Мозговим.
За місяць після відновлення Дунаєвим контролю над «Акцентом» почалося розслідування за фактом псування майна телеканалу. Паралельно з ним велося розслідування, пов’язане з візитом айдарівців. Проте нещодавно останнє закрили, не знайшовши в діях групи Рубєжа нічого злочинного. Поза полем зору прокуратури лишився й сам одіозний нардеп, який, незважаючи на причетність до сепаратизму на Донбасі, і далі обстоює свої інтереси в регіоні.