Справа техніки
Тим, хто боїться літати, про Індонезію краще й не думати – подорож на малайський архіпелаг на літаку займає не менше 11 годин. Долетіти можна прямим рейсом з Москви прямо на Балі – тамтешній центр туризму, або, наприклад, з Києва до Джакарти – столиці острівної держави, що розташована на острові Ява. Віза відкривається попередньо, процедура оформлення займає до тижня. У посольстві до туристів ставляться доброзичливо, від вас вимагатимуть лише паспорт, квиток та ваучер броні готелю.
Житлокраще забронювати заздалегідь через інтернет, але згодом не є проблемою підшукати щось більш прийнятне за ціною, місцем або комфортом, і переїхати. Існують варіанти на будь який смак, але якщо ви приїхали з компанією, краще орендувати віллу. Повністю обладнане приміщення місткістю 5-6 чоловік на Балі коштуватиме 100$ на добу.
Сфера сервісу для туристів дуже розвинута.Будь-де можна взяти напрокат автомобіль чи двоколісний транспорт. Або ж просто скористатися таксі. Торг доречний, і про ціни варто чітко домовлятися заздалегідь – щоб уникнути непорозумінь, краще навіть прописати суму на папері.
Між островами курсують пороми, здатні перевозити навіть автобуси з пасажирами. З Балі до сусідньої Яви плисти лише півтори години, до Ломбока – 3-4 години, Суматра ще більш віддалена. Ті, хто економить час, можуть скористатися послугами місцевих авіакомпаній.
Омивана Тихим і Індійським океанами, Індонезія надзвичайно популярна серед любителів серфінгу практично з усіх кінців світу. Тільки на острові Балі є багато шкіл, що навчають цьому виду спорту. Школи надають тренерів, дошки та костюми, а також організовують «серферські» поїздки на інші острова. Існують різноманітні «споти» (точки катання серферів) – як для новачків, так і для просунутих спортсменів. Тижневе навчання в групі коштує близько 200$, за це вам гарантовані уроки від російськомовних тренерів та допомога від місцевих. Заняття тривають кілька годин на день. Починати вчитися краще на узбережжі міста Кута, де хвилі менш круті.
Бухти та інші місця, де океан для серферів надто спокійний, зайняли дайвери. Під водою можна помилуватися коралами та різнокольоровими рибками.
Читайте також: Балі. Молитовні мавпи
Пляжі тут, між іншим, безкоштовні: широкі піщані пляжі, з вулканічним чорним піском, галечні, коралові… під час купання варто остерігатися морських їжаків. Загалом океан гарний і чистий. Доречі, хижі акули на узбережжя Індонезії не запливають – вода для них надто тепла. Однак на деяких пляжах зустрічаються китові акули, які харчуються планктоном.
На Балі багато пляжних нічних клубів, ресторанів, барів. Молоді люди з Австралії та Нової Зеландії масово літають на цей острів за тим, щоб розважитися і поживитися забороненим (для тих, кому ще немає 21 року) алкоголем: обмеження на його продаж за віком тут якщо й існують, то не дотримуються. За тим же «зеленим змієм» з'їжджаються сюди не надто релігійні індонезійці з сусідніх, мусульманських островів, де випивку заборонено.
В балійських кафе можна послухати наживо відмінний джаз. У таких закладах любить проводити час голлівудський актор Джек Ніколсон, який давно оселився на «острові богів» – не дивуйтеся, якщо зустрінете його за сусіднім столиком.
Кухня тут представлена повним асортиментом: від піцерій і суші-барів до стейк-хаусів, повсюдно пропонуються свіжі морепродукти. Дивно, але більшість ресторанів має окреме меню для японців, які, мабуть, вважаються тут непристойно багатими: ціни на страви для них вдвічі більші, ніж для інших відвідувачів.
При цьому в місцях громадського харчування ви рідко зустрінете балійців. Вони, на відміну від туристів, харчуються дуже просто, вдома або прямо на вулиці – в основному, рисом з приправами.
Свої люди
Місцеві жителі невеличкі на зріст, дуже творчі, усміхнені і привітні до туристів. Вони залюбки готові допомогти, якщо сталася поломка в дорозі, або підказати правильний шлях. Багато хто знає англійську, як мінімум, на базовому рівні. Вони дуже товариські: незнайомець може запросто розпитати, куди ви зараз йдете і навіщо – просто з цікавості.
Рівень злочинності на Балі, та й в цілому по Індонезії низький. І не в останню чергу завдяки досить жорстоким, на погляд європейця, законам шаріату. До того ж, тут дуже розвинена взаємодопомога. Одного разу на Ломбоці ми почули історію про те, як заможний власник яхти пристав до берега, де розташовувалася рибальське село. До яхти вирушили злодії – але місцеві з берега почали відчайдушно сигналити. В результаті злочинці були порубані ножами. Так що будь пильний, гість островів, якщо ти задумав недобре.
Втім, складається враження, що жителі Ломбока дружелюбніші за балійців, які вже трохи «зіпсовані» туризмом.
Індуїстське населення Індонезії, що проживає на Балі і частково на Яві, надзвичайно релігійне. Практично в кожному будинку є свій маленький «храм», де тричі в день відбувається поклоніння богам. Кошики з дарами для них також розставлені на перехрестях.
На Яві збереглися древні храмові комплекси Боробудур і Прамбанан, куди з'їжджаються паломники з усього світу. Вони відносяться до пам'ятників всесвітньої спадщини Юнеско. Знаменитий Боробудур – буддійську ступу – називають навіть «восьмим чудом світу». Унікальний храм складається з восьми ярусів. Усередині верхнього ярусу в ступах знаходяться 504 статуї Будди – дотик до кожного з них приносить щастя.
Вхід до храмів платний, але суми ці символічні.
Веселитися тут теж встигають. Дуже поширені бої півнів – давня традиція і розвага. Крім того, молодь захоплюється запуском летючих зміїв. Запуск великого змія – справжнє свято, на честь якого часто організовується хода.
Місцева екзотика
Багато речей в Індонезії здаються незвичайними і навіть казковими. Але найбільш вражають уяву вулкани, яких тут сотні.
Території вулканів зазвичай є заповідниками, відкритими для відвідування, з платою за вхід і можливістю додатково найняти гіда і носильників. Ці помічники стануть в нагоді, наприклад, в освоєнні вулкана Рінджані на Ломбоці – його висота над рівнем моря майже 4000м. Схили внизу пологі, а потім піднімаються під кутом 45 градусів до землі, і дертися вгору зовсім не просто. До того ж, вночі там дуже холодно – близько 0 градусів за Цельсієм. Тим не менш, туристи нерідко наважуються зустрічати світанок на верхівці Рінджані: не дарма сюди тягнуться любителі екстріму.
У кратері вулкану Іджен, що на Яві, утворилося неймовірної краси гаряче озеро з сіркової кислоти, кольору бірюзи. А біля нього туди-сюди снують «люди-мурахи» – видобувачі сірки, які піднімають і несуть в гору на власних плечах ношу приблизно 80 і більше кілограмів. Ці трудяги настільки бідні, що радіють як діти запропонованим цукеркам та цукру. Умови праці такі, що середня тривалість життя в них 30 років.
Порядз містечком Джок’ярта – діючий вулкан Мерапі, територія якого сильно нагадує місячний ландшафт. Дивовижне видовище, коли на ваших очах з кратера вулкана вивергається лава. Через гори попелу під час вивержень періодично закривають місцевий аеропорт.
Інший діючий вулкан Бромо (також на Яві) вводить місцевих в такий трепет, що вони, хоча й є мусульманами, досьогодні за традицією приносять йому жертвопринесення і моляться на нього. Можливо, в подяку за це у вулканічному пилу навколо Бромо прекрасно ростуть наші «рідні» капуста, цибуля, кукурудза.
В Індонезії багато корів, чомусь напрочуд мовчазних. У парках вільно літають різноманітні папуги. На землі і по стінах скрізь снують гекони – маленькі ящірки, що видають характерні звуки: «ге-кко, ге-кко». Будьте готові до того, що такий місцевий житель може звалитися на вас прямо зі стелі. Тільки не бійтеся: гекони абсолютно нешкідливі.
В цілому, відпочинок в Індонезії вважається безпечним. Імовірність підчепити екзотичну хворобу на популярних курортах, таких як Кута, дуже низька, і спеціальних щеплень перед поїздкою робити не потрібно. Приміром, на Балі настільки сухо, що влітку немає навіть комарів. Звичайно, це не стосується джунглів. Клімат на сусідньому острові Ломбок ще більш посушливий і варто остерігатися скорпіонів.
Взагалі, на спокійний мусульманський Ломбок варто відправитися, коли хочеться відпочити від переповненого туристами, галасливого Балі з його нескінченними вечірками. Цей острів почав розвивати туристичну сферу відносно недавно, проте і тут є готелі і красиві пляжі, бухти. На Ломбоці зграю мавп можна зустріти прямо на дорозі – одного разу вони погналися за нашим мотоциклом, щоб відібрати фрукти в пакеті. А тутешні собаки з таким апетитом гризуть кокоси, ніби вони є замінниками м'яса.
Поручз Ломбок розташовані маленькі «райські острови» Гілі з практично недоторканою природою. На них відсутні транспорт та промисловість, а також поліція та інші державні органи влади. Кожен з трьох острівців можна обійти пішки, в середньому, за пару годин. Арахнофобів попереджуємо: тут мешкають величезні павуки-птахоїди. Якщо вам до душі снорклінг (плавання в ластах і масці), в океані поблизу Гілі можна побачити плаваючих черепах.
Можна забратися і подалі. Наприклад, подивитися найкрасивіші джунглі на островах Флорес, або сфотографувати справжніх драконів Комодо – величезних ящірок, що мешкають в однойменному національному парку. Правда, вогнем вони не дихають, та й взагалі знаходяться на межі вимирання.
Аще на індонезійських островах чарівні заходи сонця: жоден з них не схожий на інший, і тільки заради цього варто побувати у такому райському куточку Землі.