Минув уже понад рік відтоді, як позапланова вакцинація від кору і краснухи в Україні закінчилася смертю краматорського школяра Антона Тищенка. У чиновницько-лікарських колах побутують різні версії того, що сталося: хтось каже, що незареєстрована в Україні вакцина, яку нам подарував ЮНІСЕФ, була неякісною, хтось – що хлопцю просто вчасно не надали медичної допомоги, коли в нього почалася аж ніяк не смертельна реакція на щеплення.
Розслідування Генпрокуратурою обставин позапланової вакцинації й смерті Антона Тищенка ще триває. Під слідством перебувають не десятки високопосадовців, які приймали рішення про ввезення в країну горезвісної вакцини, і не керівник Міністерства охорони здоров’я, що проводило щеплення, а лише один Головний санітарний лікар (вже, звісно, колишній) Микола Проданчук. Нещодавно він звернувся до суду з проханням закрити порушену проти нього кримінальну справу. Мовляв, міжнародні фахівці підтвердили, що вакцина якісна, комісії МОЗ і ВООЗ не знайшли зв’язку між вакцинацією та смертю Антона, а звинувачення, які наводяться в постанові про порушення кримінальної справи на момент її винесення, вже спростував Окружний адміністративний суд міста Києва. Генпрокуратура наводить свої аргументи: розслідування не закінчено, а попередні його висновки свідчать про те, що смерть школяра пов’язана зі щепленням, тож закривати справу немає підстав.
Справа слухається в Печерському райсуді Києва, і перше рішення було прийнято на користь Генпрокуратури. Нещодавно Проданчука оголосили в розшук. Тижню вдалося розшукати його без слідчих, щоб поставити кілька запитань. Наразі Проданчук перебуває в Інституті фтизіатрії та пульмонології й запевняє, що нікуди не тікав і не збирається. На жаль, пересвідчитися в цьому на власні очі Тиждень не зміг, пан Проданчук погодився зустрітися тільки після одужання. Але на всі запитання відповів по телефону та електронною поштою.
У. Т.: Як ви думаєте, навіщо вас оголосили в розшук, якщо відомо, що ви перебуваєте в лікарні?
– Я впевнений, що безпідставне затримання мене в СІЗО на 72 години, оголошення у розшук і погроза арештом – усе це заради створення потужного психологічного тиску, що має дати мені зрозуміти: тебе призначили винним!
У. Т.: Усі суперечки щодо того, хто винен, впираються у підписання Плану заходів Програми діяльності ЮНІСЕФ в Україні, зокрема стосовно додаткової вакцинації від кору та краснухи, на 2006–2010 роки. Під ним поставили підписи всі міністри й інші посадові особи, навіть голова СБУ Валентин Наливайченко. Відповідно всі вони знали, що вакцинуватимуть препаратом, який в Україні не зареєстрований, не перевірений, а отже, теоретичнє небезпечним. Проте зараз тодішній міністр у справах сім’ї Віктор Корж, який теж підписував папери щодо вакцинації, заявляє, що в плані не було вказано, якою саме вакциною щеплюватимуть українську молодь. Чи було вже тоді обрано вакцину? Чи знали ви (і хто, окрім вас), що це буде незареєстрована в Україні вакцина?
– По-перше, я категорично проти такої постановки запитання – хто винен? Усі причетні до підготовки плану на 2007 рік (у межах Програми ЮНІСЕФ щороку підписувався конкретніший план дій) – і уряд Януковича, і Міністерство охорони здоров’я, і Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, і міністр Корж – не є і не могли бути винними. Навпаки, вони достойні не звинувачень, а найвищої позитивної оцінки за те, що переконали ВООЗ і ЮНІСЕФ надати Україні не просто гуманітарну допомогу, а допомогу у вигляді вакцини, яку навіть за наявності грошей Україна не могла придбати в період до нового епідемічного спалаху кору.
У річному плані ЮНІСЕФ на 2007 рік вказані сума на додаткову вакцинацію ($4,99 млн) і короткий перелік того, що буде на ці гроші придбано. Але, крім плану, є масив офіційної переписки, переговорів та пояснювальна записка до плану і проекту розпорядження Кабміну. Українська сторона взяла на себе «зобов’язання належно оформити ввезення (як гуманітарну допомогу) на територію країни і подальше використання цієї вакцини». Зверніть увагу, оформити ввезення, а не зареєструвати вакцину. Усі ці гарантії й документи, що їх засвідчують, а також те, яка саме вакцина, якого виробника і в якому обсязі, були відомі українській стороні на момент підписання урядом України та ЮНІСЕФ річного плану на 2007-й. І особи, які підписували цей план від обох сторін, знали, що саме вони підписують і що їхні дії стосуються незареєстрованої вакцини.
І Україна, і ВООЗ із ЮНІСЕФ були готові розпочати кампанію додаткової імунізації вже в листопаді 2007-го і того самого року її завершити. Але відбулися позачергові вибори до Верховної Ради, змінився уряд. Прем’єр-міністр Янукович не встиг підписати документацію, погоджену всіма міністрами та керівниками центральних відомств, зокрема СБУ, Академії медичних наук, головами облдержадміністрацій. Усе зупинилося в листопаді, коли вакцина в Індії була готова до відправки. Потім ті самі документи перепідписував уже новий уряд – Тимошенко. І відповідальні особи знову ж таки мали знати, яку вакцину нам привезуть.
У. Т.: Як відомо Тижню, на уряд тиснули, вимагаючи погодитися на позапланову вакцинацію. Чи знаєте ви, від кого, на кого і за допомогою яких важелів чинився тиск?
– Мені про таке не відомо. Думаю, був тиск фактів і обставин: в Україні спостерігається 4-5-річна циклічність спалахів кору з десятками тисяч хворих і десятками померлих. Наша країна в 2004–2005-му стала основним джерелом кору в Європі, наступний епідемічний спалах прогнозують на 2010–2011 роки, під загрозою може опинитися Євро-2012 в Україні.
У. Т.: Чи звертали Міністерство охорони здоров’я і СЕС увагу на те, що імунологи категорично проти третього, позапланового, щеплення проти кору на додаток до двох календарних?
– Додаткова імунізація передбачена стратегією ВООЗ з елімінації (виключення. – Ред.) кору і краснухи. Цю стратегію багато років розробляли провідні епідеміологи, інфекціоністи та імунологи світу. Наскільки мені відомо, ні в 2007-му, ні в 2008-му не надходило жодного офіційного документа, в якому категорично заперечувалося б третє, позапланове, щеплення проти кору на додаток до двох календарних.
Звичайно, у науковому і медичному середовищі мають право на існування різні погляди і думки стосовно того самого питання. Але щоб ці думки могли бути покладені в основу відповідальних рішень і дій, вони мають бути незаперечно доведені й науково обґрунтовані, як доведена та обґрунтована, зокрема, стратегія ВООЗ.
У. Т.: Чи пам’ятаєте ви випадки, коли Україна приймала в подарунок незареєстровані ліки?
– Якщо ви маєте на увазі гуманітарну допомогу, то це відбувається багато разів щороку. Лікарські засоби (ліки і вироби медичного призначення), що надаються як гуманітарна допомога, не можуть перебувати у вільному обігу, тобто продаватися, передаватися чи використовуватися в інший спосіб, аніж це визначено цілями гуманітарної допомоги.
У. Т.: Чи почуваєтеся ви винним у тому, що сталося в Краматорську? І чи залишаєтеся прибічником обов’язкової вакцинації, коли всім без винятку дітям роблять щеплення в школі, не запитавши про самопочуття?
– Я залишаюся прибічником профілактичних щеплень. Ефективнішого, безпечнішого і доступнішого захисту від епідемічних захворювань медична наука ще не винайшла.
Вважаю, що всі медичні втручання можна здійснювати тільки за умови поінформованої згоди, а вакцинацію – не тільки поінформованої, а й усвідомленої. Щеплення добровільне. І це не підлягає дискусії. Але люди не просто мають погоджуватися на проведення щеплення собі чи своїм дітям тільки тому, що довіряють лікарю. Люди повинні свідомо вимагати проведення імунізації як дотримання своїх громадянських прав. А що стосується виконання медиками вимог нормативних документів під час проведення щеплення, то це питання професійної відповідальності.
Якщо я маю, на вашу думку, почуватися винним, то в чому? І чому тільки в тому, що сталося в Краматорську? На такій посаді треба почуватися винним за все, що відбувається в країні. І не тільки за одну смерть, а за всі 400 тисяч смертей на рік і за кожні 50 смертей на день у віковій групі 16–29 років. І за кожну смерть, що сталася в лікарні. Чи не правда, вражаючий тягар провини?
[1372][1373][1374]
Про отруєння Ющенка
.jpg)
У. Т.: Ви були чи не першим лікарем, який після отруєння Ющенка заявив, що це не діоксин. Як вам потім вдалося стати заступником пропрезидентського міністра Василя Князевича, який до того ж був лікарем Ющенка і в 2004 році заявляв, що в організмі президента є діоксин. Якої ви думки щодо діоксинової історії сьогодні?– На одній із перших прес-конференцій Міністерства охорони здоров’я в жовтні 2004 року прозвучало запитання: «А чи не міг бути застосований діоксин?» Я давав цю відповідь тоді, коли ні на фото, ні в телевізійних зображеннях не було видимих характерних змін на шкірі й не було жодних даних лабораторних аналізів (вони з’явилися у пресі тільки в грудні). Моя відповідь ґрунтувалася на знаннях історії отруєнь та використання токсичних речовин як отрути. Так ось, історія засвідчила, що злочинці або спецслужби намагалися використовувати для навмисного отруєння речовини, які неможливо потім виявити в організмі. Діоксин аж ніяк не відповідає цим критеріям, оскільки його сліди залишаться в організмі практично на все життя. Крім того, він не є, безумовно, смертельною отрутою. І нарешті, науці до 2004 року не були відомі випадки навмисного отруєння діоксином. Як і випадки смерті внаслідок такого отруєння. Виходячи з цих позицій, я вважав, що використовувати діоксин для такого злочину нелогічно. А те, що він все ж таки був застосований, є свідченням того, що злочинці мали іншу логіку.
Що стосується посади, я не розповідатиму, запитайте у Князевича, нехай залишається інтрига.
ДОВІДКА
Микола Проданчук закінчив Чернівецький державний медичний інститут, кваліфікація – лікар. З 1994 року і досі – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя (назва інституту двічі змінювалася). Подейкують, що Проданчука обрали головним винним у справі вакцин саме у зв’язку з його діяльністю на посаді директора цього інституту. В інтерв’ю він розповів Тижню, що інститут хотіли приватизувати або «в інший спосіб ліквідувати, збанкрутувати, зруйнувати чи роздерибанити» і що спроби ці досі тривають. У січні 2008 року обійняв посаду першого заступника міністра охорони здоров’я та головного санітарного лікаря України. Підписав технічний документ до вже підписаних урядом розпоряджень про ввіз вакцини.
Поствакцинальні ускладнення
5 травня 2008 р. В Україні стартувала позапланова вакцинація від кору та краснухи, на якій наполягали ВООЗ, ЮНІСЕФ та українські чиновники від охорони здоров’я. Індійську вакцину для щеплення як гуманітарну допомогу Україні надав ЮНІСЕФ. Першими почали щеплювати молодь донецькі лікарі.
13 травня 2008 р. Краматорський школяр Антон Тищенко помер у лікарні за добу після того, як йому зробили щеплення проти кору й краснухи. Ще кілька десятків школярів опинилися в лікарні з підозрою на поствакцинальні ускладнення. З’ясувалося, що індійська вакцина, якою щеплювали українців, не пройшла процедури реєстрації в Україні.
28 травня 2008 р. Головний санітарний лікар і заступник міністра охорони здоров’я Микола Проданчук пішов у відставку. На той момент він був уже відсторонений від виконання службових обов’язків. Ще на робочому місці в міністерстві пана Проданчука затримала Генеральна прокуратура. Порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень.
4 – 5 червня 2008 р. Міністерство охорони здоров’я повідомило перші результати власного розслідування смерті Антона Тищенка. Будь-який зв’язок із вакцинацією чиновники заперечують, а заступник міністра Володимир Юрченко натякає, що хлопець хворів на ожиріння та серцеву недостатність. Відтоді версії міністерства регулярно змінювалися, але воно лишається вірним головному постулату: смерть школяра спричинила не вакцина.
Вересень 2008 р. Генеральний прокурор Олександр Медведько попередньо оголосив, що краматорський школяр помер саме через вакцину від кору і краснухи. Проте офіційних результатів слідства досі немає.
5 листопада 2008 р. Медичний експерт ВООЗ Діна Пфайфер оголосила про результати експертизи, проведеної організацією: «Жодного зв’язку з імунізацією це не має. Причиною смерті є септичний шок, який був викликаний інфекцією». Українське міністерство тут-таки цю версію й підтримало, забувши про всі попередні. Цікаво, що експертиза проводилася на основі ще травневих МОЗівських документів, адже рештою документів Генпрокуратура ні з ким не ділилася, а хлопця швидко поховали.
28 травня 2009 р. Генеральна прокуратура оголошує Миколу Проданчука в розшук. Екс-санітарний лікар через новинну агенцію оголошує, що нікуди не зникав, а перебуває в лікарні.
11 червня 2009 р. Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, згідно з яким порушення кримінальної справи відносно Миколи Проданчука визнано правомірним. Адвокат Проданчука збирався подавати апеляцію, проте в той самий день його усунули від справи.