Кремлівські брудні гроші вливаються в політичні партії, аналітичні центри, університети й протестні виступи (як-от противників фрекінгу). А брехня та маніпуляції Кремля, заточені так, щоб збивати з пантелику, дурманити й відволікати, набирають сили і в Росії, і на Заході.
Навіть російські пропагандисти у власну пропаганду насправді не вірять. Попри всі свої антизахідні помпу та їдкість, саме на Заході вони вчать дітей, утримують коханок і складують брудні гроші. Їхня мета не переконувати, а заплутувати. Перекручувати факти, відволікати увагу й сіяти тривогу серед противників, як каже колишній речник НАТО Бен Німмо.
Багато хто, почувши взаємозаперечні твердження й факти, просто знизує у відповідь плечима й більше не намагається зрозуміти, на чиєму боці правда. Факти — просто іграшки в дебатах, які ґрунтуються на особистих твердженнях і припущеннях, а не на доказах. Протистояти цьому, тобто відбиватися від тверджень людей, які не вірять в існування правди, складно. Понад те, обмежені у фінансах ЗМІ рідко мають достатньо ресурсів, аби розслідувати чи пояснювати, що відбувається. Російськомовним виданням у РФ затулили рота залякуваннями, побиттями й убивствами. Колись відважне й надійне англомовне джерело інформації про події в путінській Росії The Moscow Times зачахло. Минулого тижня газета закрила відділ щоденних новин.
Читайте також: Це тільки початок
Тим часом кремлівська брехня і пропаганда, до яких західні журналісти не дуже пильно придивляються, допомагають вирішувати комерційні проблеми наших ЗМІ. Газети друкують щедрі рекламні вкладки, які пише і оплачує РФ. Онлайн-видання задоволені напливом коментарів під статтями, навіть якщо їх авторами є тролі, які одержують гроші за поширення московських темників. Російські «говорящие головы», які стверджують, що є «журналістами», допомагають заповнити ефірний час ток-шоу на радіо й ТБ. Наших редакторів та журналістів учать цінувати неупередженість понад правду. Будь-яка цензура сприймається з огидою. Кожен критичний голос необхідно врівноважити виправдальним. Але Росія помічає наші слабкості й з них користається.
НАТО, ЄС та західні уряди запізно й похапцем усвідомлюють загрозу. У Латвії відкрився новий центр «стратегічних комунікацій» НАТО. США збільшили фінансування російськомовних програм. Євросоюз запустив пізнавальний тижневик, де викривається дезінформація РФ.
Однак ці зусилля розрізнені й до певної міри марні. Збільшення кількості радіо- й телеефірів із новинами про західне суспільство — це викидання грошей на вітер. У радянську добу люди зневажали своїх лідерів, ненавиділи політичну та економічну систему і благоговіли перед Заходом. Знаючи про ризик арешту, вони все-таки ловили BBC. Сьогодні середовище суспільної думки змінилося. Росіяни, може, й не вірять у всю антизахідну пропаганду режиму, але багато хто вважає, що західні новини неправдиві.
І тут краще працюють інші механізми. До прикладу, з ТБ Росії майже зникла сатира. А ми могли б замовляти в найкращих тамтешніх сатириків висміювання Кремля (та слабкості західних лідерів) й викладати ці ролики на YouTube. Амбітніша ідея — зняти російський варіант політичної драми The West Wing («Західне крило») з подіями в Кремлі. Путін боїться висміювання більше, ніж критики. Захищати наш медіа-простір важче. До якоїсь міри російська критика виправдана. Фінансові й політичні кризи, а ще провали в зовнішній політиці підірвали самовпевненість Заходу.
Найкраще нам допомогли б прифронтові держави, де російська пропаганда найсильніша й найшкідливіша. У вашингтонському Центрі аналізу європейської політики я працюю над проектом створення «Дезінформації для чайників» — посібника, де пояснено механізми російської пропаганди. Ми беремо за основу аналіз кейсів, написаний експертами з Польщі, України, Естонії, Латвії, Литви та деяких інших країн. Вони розуміють проблему значно краще за нас.
Читайте також: Різні розуміння перемоги
Але найбільша проблема в самому принципі, яким керується наше суспільство. Ми віримо в категорії та правила. Журналісти оберігають власну незалежність. Чиновники — свої таємниці. Бізнес хоче переступити нинішні проблеми й іти далі заробляти гроші. Але ми стоїмо перед комплексною загрозою. Російські інформаційні війська — це частина значно більшої системи проектування влади, що охоплює все: від тролів у соцмережах до спецслужб, енергетичних компаній, банків та армії. У нас немає комплексної відповіді на комплексну загрозу. І доки не буде, російська інформаційна війна розкладатиме наш союз, отруюватиме суспільну думку й відволікатиме політиків — наслідки для нашої безпеки будуть фатальними.