Президент Франції Ніколя Саркозі вже друге з’явився в програмі «Paroles de Français» на французькому телеканалі TF1. І знову опинився під «вогнем» запитань своїх співвітчизників. Програма зв’язку президента Франції зі своїм народом була відкрита наприкінці минулого року телевізійним ведучим Жан-Пьєром Перно і від початку мала на меті сприяти зменшенню дефіциту популярності діючого президента країни.
Ще декілька тижнів тому Єлисейський палац, здавалося, очікував вигоди від цієї нової програми. Однак незграбні урядові коментарі щодо туніських і єгипетських подій, разом з наростаючим скандалом щодо єгипетських канікул французького прем’єр-міністра Франсуа Фійона (коли прем’єр провів новорічні канікули в Єгипті на запрошення президента Хосні Мубарака), зробили цю справу більш важкою.
Крупним «каменем» у взутті президента Саркозі стали проблеми в галузі освіти, безробіття і невтішна робота служби безпеки дорожнього руху. Тому другий випуск програми «Paroles de Français» показав, що прямого публічного спілкування з французьким народом недостатньо для того, щоб заспокоїти громадську думку.
Бос партії Саркозі «Союзу за народний рух» (UMP) Жан-Франсуа Копе, навіть намагався напередодні програми «Paroles de Français» вплинути на інтернет-моніторинг, для досягнення, як він вважав, більш об’єктивної інформації. В четвер 10 лютого, перед телевізійним виступом Ніколя Саркозі на TF1, Жан-Франсуа Копе надіслав листа прихильникам UMP, щоб захистити президента від маси негативної інформації на сайтах новин і соціальній мережі Twitter і Facebook з метою протидіяти домінуванню лівих в інтернеті.
Проте, як констатував Поль Гуйот, президент Semiocast, фахівець з аналізу інформації на Facebook і Twitter, увечері більше 21 тисячі повідомлень було послано на ці два сайти. Але лише 1% із них був позитивним для Ніколя Саркозі. Що стало повним провалом для президента Франції.
Хоча, як вважають впливові експерти з UMP, не все так погано. Мовляв, наша головна мета – бути готовими до виборів в 2012 році, і не обов’язково на даний час. Адже це лише тільки початок відвоювання «Союзом за народний рух» інформаційного поля.
Схоже, що в 2011 році для Ніколя Саркозі настає момент істини. Через те, що саме він(враховуючи конституційну специфіку сильної президентської влади в Франції), несе персональну відповідальність, як президент, за всі проблеми, котрі наявні в країні. Проблеми шкільної освіти, безробіття, бідність, алкоголізм та те, що корінне французьке населення потерпає від засилля і агресивності мігрантів, котрі ніяк не бажають інтегруватися в французьке суспільство.
Коли Саркозі отримав таку мізерну підтримку в інтернеті, то чи не означає це, що в самій UMP його підтримка катастрофічно зменшується? І що масова непідтримка з боку UMP президента показує, що Саркозі втрачає свою цільову політичну аудиторію?Схоже, що «Сарко», як називають Ніколя Саркозі в Франції, може в 2012 році зіштовхнутися з об’єднаною коаліцією лівих сил, котрі мріють поставити в його політичній кар’єрі велику крапку.
Саркозі не вдалося наповнити свої обіцянки французькому електорату реальними справами, і тому чи не занадто пізно його політичному «Титаніку» намагатися відновлювати рівновагу? Адже як показали приклади Тунісу і Єгипту, ті правителі, котрі відірвалися від свого народу, ніколи не будуть ним підтримані.
Між тим, не можна вважати це своєрідне «опитування» в соціальних мережах Twitter і Facebook остаточним політичним вердиктом французьких виборців.Оскільки інтернет в основному і в Франції, є середовищем молодих. Хоча не може все воно разом взяте бути лівішим, ніж старше покоління. Тому що молодь – це ті, хто повернуті в бік свого майбутнього. І водночас є дуже чутливими до соціальної несправедливості і політичної фальші.
Це з віком вже приходить розчарування життям і певний реалізм, котрий з часом цілком може перетворитися на песимізм. Однак можна знайти і дещо інше пояснення. Старше покоління накопичило певні матеріальні цінності, і вони прагнуть їх зберегти та передати у спадок своїм генетичним нащадкам. Тому їхні погляди є протекціоністськими і старші побоюються змін, котрі можуть змінити їх добробут. Молоді ж мріють про майбутнє, і тому вони намагаються його зробити кращим.
На відміну від України, в Франції наявний соціологічний факт, що правий електорат, котрий прагне до переобрання Ніколя Саркозі, в основному складається із людей похилого віку.В 2007 році, якщо мені не зраджує пам'ять, із тієї категорії виборців, котрим на той момент було більше 70 років, – майже 70% проголосували за Саркозі, а тим кому було 60 – 69 років – більше ніж 60%.
Нині Франція все більше стає старіючою країною і арифметично це збільшує шанси Ніколя Саркозі. Старшому поколінню не потрібен Twitter. Вони забобонно не хочуть ніяких змін. Хоча є й старі ліві. Серед яких багато відставних чиновників. Це «безнадійні ліві», котрі ностальгують за 1968 роком і своєю революційною студентською молодістю.
Втім, виступ французького президента ще раз показав, що він досвідчений політик. Саркозі використовував старі випробувані хитрощі і політичні прийоми, заграючи до французького народу, заперечуючи свої невдачі та обходячи питання злочинності. Хоча, якщо взяти лише один аспект, рівень злочинності, то за останні 10 років саме він несе відповідальність за її рівень в Франції. Спочатку в якості міністра внутрішніх справ, а потім президента держави. Й тут він довів свою повну неефективність.
Зустріч Ніколя Саркозі з французьким телевізором наглядно показує, що він першим із політиків такого високого рангу почав виступати в ролі кандидата у президенти-2012. І продемонстрував співвітчизникам прагнення до монополізації істини, уникаючи при цьому їхніх конкретних запитань.
Як зазначили французькі експерти, виступ Ніколя Саркозі був занадто довгим, нудним і в нього не було фактично опонентів. Скоріше, це все було схоже на монолог людини, котра не хотіла почути інших. По-суті він спромігся уникнути професійної дискусії зі своїми опонентами: журналістами, профспілковими діячами і політиками, котрі б могли перешкодити сценарію, який заздалегідь було написано для нього.
Водночас, уникаючи публічної критики, Саркозі все ж зміг показати співвітчизникам, що він усвідомлює свої передвиборчі проблеми і здатен зрозуміти проблеми французького суспільства та його труднощі. При цьому президент Франції свідомо утримувався від ризикованих конкретних обіцянок, переводячи розмову на об’єктивні труднощі і складнощі.
Як справедливо зазначила впливова французька газета Figaro, президент відкрив «передвиборчий сезон». Він хотів довести телеглядачам по той бік телеекрану, що він добре знає ситуацію в Франції. Адже на практиці вже протягом багатьох місяців регулярно брав участь в зустрічах і круглих столах в французькій провінції.
Однак Єлисейський палац, мабуть, розчарували результати опитування, проведеного Harris Interactive, котрі були проведені на замовлення Le Parisien/Aujourd'hui en France. За цим опитуванням, 54% телеглядачів, котрі дивилися виступ Саркозі на TF1, не знайшли аргументи президента Франції переконливими. А з 46% тих, хто визнали Ніколя Саркозі «переконливим» – 32% визнали «досить-таки переконливим» і лише 14% «дуже переконливим».
Зрештою, після свого виступу Саркозі безсумнівно, спромігся зміцнити свою електоральну базу, але в цьому опитуванні не було повною мірою враховані думки молодого покоління. Оскільки 65% опитаних було за 50 років.
Як вважають французькі експерти, це політичне шоу було для старшого покоління, тим кому 60 і більше років, які на сьогодні складають 46,5% електорату. При цьому Ніколя Саркозі мало «спокусив» молодь, котра складає 21% виборців у віці 15-24 років, та осіб в віці 25-34 років, які становлять 25% французького електорату. Так що Ніколя Саркозі належить ще багато чого зробити, якщо він хоче виграти президентські вибори в 2012 році.
Участь президента Франції в програмі «Paroles de Français», попри всі складнощі для Ніколя Саркозі, засвідчила, що «інформаційний вихід в народ» має для нього великий політичний сенс. Адже він отримує додатковий ресурс для популяризації своєї партії «Союз за народний рух» та можливість раніше від своїх опонентів де-факто розпочати передвиборчу кампанію.